Основні закони логічного мислення

Загальна психологія: Хрестоматія

Причина - це явище або сукупність явищ, які породжують інше явище, взаємодіють з ним І передують йому в часі. Явище, яке породжується причиною, називається дією. Причинний взаємозв'язок і взаємозумовленість матеріальних речей і явищ знайшли своє відображення в логічній зумовленості між думками у формі підстави і наслідку. Підстава - це думка, істинність якої доведено практикою і яка наводиться для обґрунтування істинності іншої думки. Ця друга думка, яка з необхідністю випливає з підстави, називається наслідком.

Не можна ототожнювати поняття причини і підстави, дії і наслідку: причина і дія - це поняття, які виражають форму взаємозв'язку І взаємодії між матеріальними предметами і явищами, а підстава і наслідок - це поняття, які відображають логічний зв'язок між думками. У процесі мислення встановлюється такий зв'язок між думками, що одна з них виступає підставою, друга - наслідком, тобто кожна думка - це висновок, обґрунтований іншими істинними думками. Цей закономірний зв'язок знайшов своє відображення у визначенні закону достатньої підстави: будь-яке істинне судження повинно мати свою достатню підставу. Згідно з цим законом кожна думка може бути визнана істинною, якщо вона випливає з іншої як із своєї достатньої підстави.

Думка, яка виступає достатньою підставою, також повинна бути істинною. Так, ми не просто стверджуємо, що сума внутрішніх кутів трикутника дорівнює двом прямим, а доводимо це твердження, тобто показуємо, що, прийнявши систему означень і аксіом, які лежать в основі геометрії Евкліда (шкільного курсу геометрії), ми не можемо не погодитися з істинністю твердження, яке виражається теоремою про рівність суми величин внутрішніх кутів трикутника двом прямим. Аналогічно астроном не просто розповідає нам, що Земля має форму кулі, а доводить це рядом спостережень.

Доказовість - дуже важлива умова правильного мислення. Більшість наукових істин - це істини, обґрунтовані доказами. Навіть очевидні істини, "самі по собі зрозумілі", математика завжди намагається довести, тобто добитися від нас незаперечного усвідомлення їх, пов'язати ці істини з істинами, вже раніше доведеними або просто прийнятими за вихідні положення (аксіомами, постулатами).

Так, геометр не просто стверджує, що всяке коло ділиться діаметром на дві рівні частини, а доводить це твердження. Здається, що тут доводити? Досить поглянути на малюнок, де пряма проходить через центр кола, щоб переконатися 8 очевидній істинності цієї теореми. Але геометр не довіряє цій очевидності, бо знає, що вона іноді обманлива. Якщо ми станемо на полотно залізниці й будемо дивитися в далечінь, то побачимо, що в міру віддалення від нас до горизонту рейки ніби сходяться в одну точку. Це очевидно, але обманливе. Насправді рейки паралельні на всьому протязі залізниці. Але якщо очевидність обманула нас в одному випадку, то немає гаранти, що цього не трапиться і в інших випадках. Саме тому наука прагне довести всі свої положення. Звідси випливає, що наука (у тому числі й математика) не просто сума істинних положень, а сума істин, достатньо обґрунтованих, тісно пов'язаних між собою.

Закон достатньої підстави можна виразити такою загальною формулою традиційної логіки: якщо є В, то є, як його підстава, й А". Формула ця означає, що закон достатньої підстави виражає не тільки зумовленість наших істинних думок, а й зумовленість справжніх (реальних) фактів і подій: не може бути жодного факту, не може статися жодної події, якщо вони не зумовлені іншими фактами й подіями; жодна думка не може бути істинною, якщо немає достатньої підстави для ЇЇ істинності в інших істинних думках. При цьому істинною може бути тільки та думка, яка правильно відбиває справжні факти. Обґрунтованість думки зумовлює переконливість. Разом вони становлять необхідні умови доказу. Та ототожнювати ці два поняття не можна, бо бути переконаним у чому-небудь - означає вірити в нього. А віра - це ще не доказ. Вона може бути і безпідставною.

Життєва практика свідчить, що достатньою підставою істинності того чи іншого судження можуть бути: очевидність, факти, теорія, аксіоми, постулати, закони. Закон достатньої підстави не вказує на те, що буде підставою в даний момент, яка конкретна аксіома, теорема чи означення конкретної теорії, закон і т. д. Це встановлюється конкретною наукою, в межах якої здійснюється дослідження.

Значення закону достатньої підстави стає очевидним в усіх випадках, коли цей закон порушується. Однією з можливих помилок є помилка, яка полягає в тому, що за підставу судження береться те, що не може бути такою підставою...

Оскільки визначеність, відповідність і зумовленість усіх предметів думки пов'язані між собою і одна одну передбачають, то відповідно й основні риси логічного мислення - визначеність, послідовність, несперечливість і доказовість, що виражаються логічними законами тотожності, суперечності, виключеного третього й достатньої підстави пов'язані між. собою і одна одну передбачають. Так, при доведенні будь-якої теореми необхідною умовою правильності наших висновків є не лише закон достатньої підстави, а й усі інші закони мислення. Справді, без додержання закону тотожності неможливо було б вбачати будь-який необхідний зв'язок між поняттями, що входять у те чи інше судження: одне й те саме поняття, з'являючись двічі або кілька разів у міркуваннях, не було б тотожним, тобто не було б і поняттям про той самий предмет, розглядуваний за одними й тими самими ознаками.

Крім того, без додержання логічних законів суперечності й виключеного третього не існувало б ніякої категоричної необхідності, визнавши істинними вихідні положення, визнавати істинними ті положення, які з них випливають. Тільки закон суперечності пояснює, чому неможливо, визнавши істинним якесь певне вихідне положення, одночасно визнати істинним суперечний йому висновок. І тільки закон виключеного третього пояснює, чому, переконавшись у хибності певного твердження, ми тим самим змушені визнавати істинність суперечного йому судження.

Середа В. Ю. Вчись мислити логічно. - К.: Рад.шк., 1969. - С. 6-25, 83-90.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні закони логічного мислення“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення
  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей