ПЕРЕДМОВА

Загальна психологія: Хрестоматія

• 3. "Об'єкт і предмет психології". Якщо об'єкт психології репрезентує психічну реальність, то предмет цієї науки несе в собі уявлення про те, що складає квінтесенцію психічного, визначає його якісну своєрідність. ***

• 4. "Об'єкт і метод психології". Метод науки повинен бути релевантним тій реальності, яку передбачається з його допомогою вивчати. Тобто, якщо об'єктом науки є психіка, то метод її повинен бути власне психологічним, не зредукованим до методів фізіології, соціології, філософії і інших наук.***

• 5."Суб'єкт і метод психології". Завдання психології як суб'єкта пізнання не тільки констатувати необхідність відповідності методу її об'єкту, але і конституювати, відкрити, провести і застосувати його в науковій практиці. Тому, метод як і предмет е функцією суб'єкта, продуктом його творчих зусиль, що змінюється і розвивається.*** Розвиток методології може стимулювати розвиток теорії, успіх в розробці методу науки може зумовити нове бачення нею свого предмету. ***.

*** Значні відмінності, що виникли за останній час в теоретичних поглядах і методологічних підходах, загальне зниження інтересу до всякого роду "філософствування" і "теоретизування" у зв'язку із зростанням прагматичних орієнтацій, призводять до того, що уявлення про предмет і метод психології в своїй сукупності складають сьогодні щось таке, до чого, скажімо, важко застосувати слово "гештальт". ***

Наочне значення категорії суб'єктності полягає в тому, що в ній може згортатися і з неї може розгортатися весь психічний всесвіт, Вона вбирає в себе, "знімає в собі" всі сутнісні визначення психічного у всій його повноті і різноманітті проявів.

"Сходь - сходячи", - учив відомий Індійський філософ і психолог Шрі Ауробіндо Гхош. Дана формула допомагає наочно представити зв'язок, який існує між об'єктом і предметом психологічної науки. "Сходячи" в свій об'єкт, психологія занурюється в бездонні глибини психічного життя, відкриваючи там для себе все нові феномени, встановлюючи нові закономірності, одночасно уточнюючи і пояснюючи відкрите раніше. ***

Вища суть психічного відкривається психології не відразу і не у всьому. Не виключено, що до кінця ця суть ніколи і не буде осягнута, бо таємниці психіки мають тенденцію не тільки ховатися, але і множитися у міру її розвитку. Проте, залежно від розуміння граничної сутнісної характеристики психічного як сущого одержують певну інтерпретацію всі відомі психічні феномени. Так, сказавши собі, що суть психічного - в його здатності відображати об'єктивну реальність, ми наше психічне життя можемо обмежити рамками пізнавальної активності. Якщо додамо до віддзеркалення ще і регуляцію, - то психічне з'явиться перед нами як механізм, що дозволяє людині орієнтуватися і пристосовуватися до природного, соціального середовища, досягати рівноваги з самим собою. Якщо на новому рівні психологічного пізнання сутнісною межею психічного встановлюється свідома перетворююча, творча душевно-духовна діяльність людини, то саме ця межа виступає головним критерієм оцінки наявних знань і головним орієнтиром в подальших психологічних дослідженнях.

"'Останнім часом в психологи набула розвитку тенденція розведення понять діяльності і її суб'єкта, прагнення представити їх як єдність, але не тотожність. Це означає вимогу за проявами будь-якої діяльності бачити діяча, за актами творчості - творця. І, якщо дійсно "спочатку була справа", то психології не може бути не цікаво, хто цю справу зробив, якщо вчинок або подвиг, то хто їх зробив, а якщо слово, то хто його сказав, коли, кому і навіщо. Не психіка взагалі, а той в ній, що з часом досягає рівня обізнаного себе суб'єкта, є носієм, центратором і рушійною силою психічного життя. Він вирішує що, як, з ким, навіщо і коли слід робити. Він оцінює результати своєї активності і інтегрує їх у власному досвіді. Він вибірково І ініціативно вступає у взаємодію зі світом. ***

Суб'єктна специфіка методу психологічної науки полягає в тому, що вона не тільки споглядає, не тільки досліджує всіма доступними нею засобами і способами наявну психічну реальність, але, кінець кінцем, на вищих рівнях прагне осягнути цю реальність шляхом творіння її нових форм і тим самим сходить до дослідження власних можливостей науково-психологічної творчості (ВБ.Рубцов). ***

Достовірно гуманістичний і, неодмінно, оптимістичний погляд на природу людини, віра в позитивну перспективу його особистого і історичного зростання відкриває, на наш погляд, можливість і робить необхідним суб'єктне тлумачення предмету і методу психології як самостійної науки. ***

Татенко В.А. Об'єкт, предмет і метод психології як суб'єкта пізнання // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах" (соціологія, психологія, педагогіка): 36. наук, праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2004. - С. 60-66.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА
  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей