Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види

Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток

робочої сили спричинена, передусім, економічними факторами: 1) дією законів капіталістичного нагромадження, капіталістичного народонаселення, нерівномірності економічного розвитку, які зумовлюють відносне перенаселення в одних країнах і нестачу робочої сили в інших; 2) істотною відмінністю в умовах праці, рівнях заробітної плати на життя, підприємницької діяльності; 3) циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах; 4) нерівномірним розгортанням науково-технічної революції, структурних криз та структурних реформ; 5) демографічними факторами, різницею у природному прирості населення (у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слаборозвинутих країнах становили у 2,5%, у розвинутих – 1%); 6) політичними, військовими, національно- етнічними та іншими неекономічними факторами

У міжнародній міграції робочої сили, спричиненій економічними факторами, виділяють матеріально-речовий зміст і соціально-економічну форму. Щодо речового змісту – це процес переміщення споживчої вартості робочої сили (сукупності фізичних і духовних властивостей людини, які вона використовує в процесі виробництва споживчих вартостей: 1) з однієї країни в іншу. В розвинуті країни світу здійснюється міграція двох видів: малокваліфікованої і некваліфікованої, недостатньо освіченої робочої сили з азіатських і африканських країн у країни Західної Європи, з Латиноамериканських країн у США та ін.; 2) висококваліфікованої, освіченої робочої сили із західноєвропейських країн у США, частково зі слаборозвинутих країн, у т.ч. з України, у США та країни Західної Європи (частково Східної Європи. Перший вид міграції є наймасовішим. Щодо соціально-економічної форми міжнародна міграція робочої сили означає процес формування її інтернаціональної вартості, інтернаціоналізації резервної армії праці, створення загонів транснаціональної робочої сили, а також певну сукупність відносин економічної власності між різними суб'єктами з приводу привласнення створеного нею необхідного і додаткового продукту.

Процес формування інтернаціональної вартості охоплює: 1) формування нових витрат, пов'язаних з утриманням самого працівника і його членів. Ці витрати передбачають утримання самого найманого працівника (зрослі фізичні, нервові, психічні, розумові витрати, спричинені підвищення інтенсивності та продуктивності праці: споживання певної кількості матеріальних і духовних благ за іншими цінами, оплата житла та ін.; 2) нові витрати, спричинені необхідністю перекваліфікації, отримання нової професії, вивчення мови та ін.; 3) розвиток нових потреб найманого працівника в якісно новому середовищі, модифікація соціально-історичного елемента вартості робочої сили, який є відображенням розвитку матеріальних, соціальних і духовних потреб. Досвід формування інтернаціональної вартості робочої сили в країнах ЄС засвідчує, що вона утворюється на основі середніх для регіону рівнів освіти та кваліфікації працівників, середньої складності праці, середніх умов відтворення робочої сили нормальної якості. Виявом цього процесу є вирівнювання заробітної плати на середньому (а не на нижчому і вищому рівнях) для ЄС рівні, на яку впливає не лише інтернаціональна вартість товару, а його ціна, що може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на товар, економічної кон'юнктури загалом. В інших країнах та регіонах інтернаціональна вартість може формуватися на нижчому від середнього рівні, оскільки імпортована робоча сила, як правило, використовується на непрестижних, низькооплачуваних роботах, існує дискримінація в її використанні, в обмеженні економічних, соціальних, політичних та громадянських прав.

Таким чином, можна зробити висновок.

Міжнародна міграція трудових ресурсів відбувається в усіх країнах, регіонах, континентах. Міжнародна міграція робочої сили викликана, в першу чергу, економічними причинами: глобалізацією світового господарства і формуванням світового ринку праці; нерівномірністю економічного розвитку регіонів світу; нерівномірністю доходів і можливостей в різних країнах, національними відмінностями в заробітній платі та рівні безробіття. Активний розвиток міжнародної міграції розпочинається з другої половини XX ст., при цьому особливе значення набуває трудова міграція в рамках інтернаціональних об'єднань (наприклад, ЄС, НАФТА). У світі сформувалися центри притяжіння робочої сили, до яких відносяться: розвинуті країни Північної Америки (Канада, США); Австралія і Нова Зеландія; країни Європейського Союзу (перш за все, Великобританія, Німеччина, Франція); нафтоекспортуючі країни Близького Сходу (Кувейт, Саудівська Аравія), найбільш розвинуті країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Бруней, Малайзія, Сінгапур, Сянгань, Тайвань, Корея, Японія). В останнє десятиріччя важливим центром притяжіння робочої сили стала також і Росія.

Міграція робочої сили здійснює вплив на державні фінанси. І якщо для країн-імпортерів робочої сили це вплив, в основному, полягає в отриманні податкових платежів і витратами на соціальний захист мігрантів, то для країн-експортерів цей вплив багатоманітний. Основним джерелами валютних доходів країн- експортерів робочої сили являються: грошові перекази мігрантів; доходи фірм-посередників; особисте інвестування мігрантів. Згідно з даними ООН, в 2000 р. найбільшими країнами за об'ємом отримуваних переказів від мігрантів були Індія (9,0 млрд, дол.), Мексика (6,6 млрд, дол.), Туреччина (4,6 млрд, дол.), а за часткою ВВП Йорданія (22,5%), Йемен (15%), Албанія (14,1%).

Характерною особливістю міжнародної міграції робочої сили на сучасному етапі є значне збільшення серед мігрантів частки осіб з високим ступенем освіти і професійної кваліфікації. Якщо в 1950-1960 pp. міграційні потоки таких спеціалістів спостерігалися, в основному, між економічно розвинутими країнами, то пізніше стала переважати еміграція із країн, що розвиваються, а, починаючи з 1990-х pp. також із країн із перехідною економікою. Це еміграція науково-технічних та інших висококваліфікованих спеціалістів (аспірантів, студентів, стажерів), що означає втрату інтелектуального потенціалу країнами походження і має негативний вплив на перспективах їх науково-технічного і економічного розвитку. Сучасні західні вчені розглядають процеси сучасної міждержавної інтелектуальної міграції як наслідок певного етапу глобалізації світового господарства і розширення діяльності транснаціональних корпорацій. Глобалізація трансформує міграційні потоки у відповідності з рухом капіталів і приводить до активізації міграції висококваліфікованих кадрів, які здійснюють переїзд з однієї країни в іншу в якості співробітників міжнаціональних компаній. Глобалізація економічного розвитку свідчить про глибоку взаємозалежність складових частин світового господарства, його єдності і цілісності, яка посилюється в умовах широкого розгортання інтернаціоналізації виробництва і обігу, інтенсифікації інтеграційних процесів, Відбувається суперечливий процес глобального синтезу світового масштабу, який втягує у свій кругообіг практично всі країни світу. Домінуючою залишається тенденція до всесвітньої економічної інтеграції, а, отже, до глобалізації господарського розвитку і окремих країн, і світової економіки в цілому. Глобалізація економічного зростання означає не що інше, як встановлення безпосереднього зв'язку національної економіки і світового господарства, їх глибокий взаємовплив. Тут дають про себе знати, по-перше, масштаби сучасного виробництва, по-друге, збільшення ролі міжнародного розподілу праці і кооперації праці в розвитку національних економік. Глобальний характер сучасних економічних процесів полягає, перш за все, в тому, що господарські системи досягають планетарних масштабів, що збільшує питому вагу міграційних процесів, втягуючи її в орбіту глобалізаційних процесів. В наш час проявляється тенденція до зростання ролі зовнішніх, інтернаціональних факторів в процесі економічного розвитку. Все це зумовлено, перш за все, масштабами сучасного виробництва, особливостями технологічної революції, загостренням проблеми ринків, зовнішнім фінансуванням розвитку, різкими розходженнями між окремими країнами в забезпеченні природними та іншими ресурсами. В кінцевому підсумку досягнення економічного оптимуму передбачає широке використання максимального господарського простору – регіонального, континентального, планетарного. Сьогодні сфера міжнародного виробництва як елемент глобальної економіки розвивається в контексті трьох найважливіших процесів – міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва, загальної інвестиційної діяльності і загального підприємництва, що потребує втягування в ці процеси все більшої кількості іноземної робочої сили – трудових мігрантів. Дж. Даннінг виокремлює п'ять основних типів міжнародного виробництва в залежності від детермінуючих факторів, що потребують подальшого розвитку міжнародної трудової міграції: а) виробництва, які базуються на ресурсній базі і загальному використанні капіталів, технологій, додаткових активів, природних ресурсів, інфраструктури, ринків; 6) виробництва ринкової основи, які також сумісно володіють капіталами, технологіями, інформацією; в) виробництва, що засновані на раціональній спеціалізації продуктів та технологічних процесів; г) виробництва, які пов'язані з торгівлею і розподіленням продукту; д) змішані виробництва, які складаються з різних комбінацій названих чотирьох видів виробництв та використовують переваги ринку. Отже, як свідчить аналіз, еволюція світового господарства характеризується трьома основними тенденціями – інтернаціоналізацією, транснаціоналізацією і глобалізацією виробництва і обміну, що значно підсилює роль і значення міграційного чинника у цих процесах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи

  • Соціокультурні і соціополітичні аспекти глобального розвитку в контексті вчень західних глобалістів

  • Розділ II. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Методологічні виміри глобального розвитку

  • Синергетична парадигма глобального розвитку

  • Розділ III. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури

  • Розвиток економічних, політичних і культурних відносин в контексті глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IV. РОЗВИТОК ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • Світове господарство як міжнародна економічна система

  • Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України

  • Розділ V. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види
  • Проблеми еміграції -імміграції та регулювання міграційними потоками в умовах глобального розвитку

  • Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації

  • Розвиток туризму в умовах глобального розвитку: методологія кросскультурного аналізу

  • Висновки

  • Розділ VI. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ, ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО

  • Глобалізація соціально-економічних проблем

  • Причини виникнення глобальних проблем сучасності

  • Антропогенний вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти

  • Формування концепції “шоку майбутнього” (футурошоку) в умовах глобального розвитку

  • Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності

  • Висновки

  • Розділ VII. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Становлення і розвиток глобального світового господарства

  • Становлення і розвиток міжнародних інтеграційних об'єднань на регіональних просторах глобального світового господарства

  • Висновки

  • Розділ VIII. ФОРМУВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА, ЛЮДИНИ І ЛЮДИНИ, ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики

  • Формування людиноцентричної політики гуманістичного європейського менеджменту в контексті глобального розвитку

  • Людина як об'єкт і суб'єкт громадянського суспільства

  • Економічна антропологія як теоретична засада формування нової економічної культури та економічного мислення в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IX. МІСЦЕ І РОЛЬ УПРАВЛІННЯ В СТАНОВЛЕННІ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Роль управління у становленні міжнародних систем сталого розвитку в умовах глобалізації

  • Національні держави і ТНК як головні суб'єкти сучасного світовлаштування

  • Держава як структурозумовлюючий суб'єкт світової системи: плюси і мінуси сучасного державотворення

  • Проблеми управління у становленні системи сталого розвитку: зарубіжний і вітчизняний контекст

  • Інновації як основа розвитку сучасного соціуму, економічного зростання і цивілізаційного розвитку

  • Управління глобальною системою в умовах нелінійного мислення, невизначеності та альтернативності

  • Висновки

  • Розділ XX. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Плюси і мінуси вступу України до НАТО

  • Місце і роль України в глобалізаційних процесах

  • Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції

  • Основні напрями та механізми підвищення ефективності євроінтеграційної політики

  • Формування ноосферної концепції регіону в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ XXI. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ, МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Сутність та основні параметри міжнародних відносин і міжнародної політики

  • Основні тенденції розвитку сучасної міжнародної політики

  • Зовнішня політика держави: зміст та фактори впливу

  • Україна в системі міжнародних відносин

  • Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука

  • Висновки

  • ПІСЛЯМОВА