Перед українською молодою державою стоїть надзвичайно важливе завдання: в процесі трансформаційних перетворень обрати саме ту модель розвитку, яка найбільше відповідатиме її можливостям. Але при цьому недоречні популістські загравання на соціальних потребах людей, їх декларування, не підкріплені економічною спроможністю держави, які не тільки наблизять Україну до європейської інтеграції, але й посилять недовіру народу до неї. Слід оптимізувати такі індикатори соціальної держави, які сприяють євроінтеграційному вибору України: масштаби захисту населення від стихійних ринкових сил і недостатнього рівня доходів; масштабність соціальних прав і соціальної підтримки; питома вага недержавних асигнувань на соціальні програми; масштаби індивідуального (колективного) фінансування соціальних програм; масштабні диференціації системи соціального забезпечення; масштаби гарантій забезпечення повної зайнятості населення; досягнення гідного життя людини на засадах справедливості.
Спільна стратегія модернізації соціального захисту в Україні має чотири головні цілі:
• 1) зробити систему соціального захисту більш сумісною з політикою ринку праці;
• 2) розв'язати проблему демографічного старіння;
• 3) боротися проти соціальної ізоляції;
• 4) зберегти високу якість медичного обслуговування, не збільшуючи витрат.
Модернізація європейської соціальної моделі є неодмінною умовою вирішення найважливішого завдання ЄС – перетворитися у найбільш конкурентноздатну економічну систему, яка здатна до стійкого економічного зростання з високою зайнятістю та соціальною згуртованістю. Підтримка процесу економічних перетворень в Україні зводиться до наступного: 1) ЄС зобов'язується підтримувати зусилля України у створенні середовища, сприятливого для ділової діяльності, та підтримувати Україну в здійсненні соціально-економічних реформ; 2) ЄС настійно закликає Україну посилити заходи, спрямовані на побудову функціонуючої ринкової економіки шляхом ефективніших структурних економічних та адміністративних реформ; 3) сприяти залученню та захисту внутрішніх та іноземних інвестицій, які відіграють ключову роль у розвитку України; 4) Європейський Союз та Україна поділяють зацікавленість у збереженні стабільності та безпеки у вільній та демократичній Європі.
Таким чином, глокалізація являє собою глобалізацію локального і локалізацію глобального, що виражає ідею напруги між локальними і глобальними культурами. В 90-і pp. регіональні економічні об'єднання переживали бум, який називали різними термінами: “новий регіоналізм”; “другий регіоналізм”, “блокова стратегія”, “мі- крорегіоналізм”, “фрагментація світу”, “глокалізація”, “регіональна полісистемність”. Під нею слід розуміти новий характер взаємодії двох інтеграційних процесів (на глобальному і регіональному рівнях), що структурують світ, взаємодія різних інтеграційних об'єднань, а також їх вплив на положення країн, що включаються в інтеграційні союзи. Економічна диференціація країн вже привела до утворення трьох “центрів сили”, трьох макрорегіонів:
• 1) Європа з “ ядром” у вигляді Євросоюзу;
• 2) Східна Азія з центром Японія;
• 3) Східна Америка (США).
Провідні макрорегіони є основними рушійними силами глобалізації в різній мірі, втягуючи в орбіту свого впливу інші держави. Структура глобальної економіки являє собою сукупність макрорегіонів з інститутами більшого чи меншого масштабу, що включені в глобальні економічні організації (ВТО, МВФ, ВВ), різні узгоджувальні і координуючі інститути. Функціональні тісні зв'язки цих центрів між собою утворюють “ядро” всієї глобалізованої економіки. Структура глобальної економіки складається із макрорегіонів з їх внутрішньою диференціацією, що отримала назву “локалізації”. Внутрішня нестабільність витікає з того, що глобалізація порушує співіснування територіального і функціонального принципів, що відтворюється на вищому ешелоні глобальної економіки – її “ядерних” центрах влади. Саме постіндустріальний акцент визначає технологічні, соціально-економічні, організаційні і управлінські параметри і стандарти світогосподарських та інтеграційних процесів, а концепція взаємодії національних господарських комплексів змінюється новою управлінською вертикаллю: глобальні наднаціональні інститути – регіональні інтеграційні об'єднання – національні держави – локальні внутрішньогосподарські утворення. Ця нова управлінська вертикаль породжує якісно новий рівень планетарної економічної взаємозалежності на основі використання найновіших комунікаційних технологій, лібералізації, переміщення факторів виробництва, ліквідації багатьох протекціоністських бар'єрів, підвищення ролі міжнародних економічних організацій. В дослідженні сучасних світогосподарських інтеграційних процесів переважають дві позиції:
• 1) отожнення глобалізації із всезагальним “інтегруючим” напрямком розвитку;
• 2) глобалізація аналізується в аспекті дезінтегруючих тенденцій, що породжують нерівність та суперечності;
• 3) суперечливе співіснування інтеграційних і дезінтеграційних процесів.
Взаємодія та взаємозв'язки, розповсюджуючись на все нові сфери людської діяльності, у кінцевому рахунку формують всеохоплюючий взаємозв'язок складових частин глобальної системи. В 2001 р. була розроблена концепція про асиметричність відносин країн різного рівня (Нобелівська премія з економіки за 2001 р.), що була підкріплена аналізом не тільки кількісних показників економічної діяльності двох груп країн, але і відмінностей їх в доступі до сучасних і зверхсучасних “hi-hech” технологій, в сфері яких монопольне положення центру не тільки зберігається, але й посилюється. Асиметрична взаємозалежність поглиблюється, так як зберігається залежність індустріальних країн від поставок країн, що розвиваються, в якості ринків збуту. Ця залежність є асиметричною, так як значно слабкіша і може бути частково диференційована по географічним напрямкам або технологічно трансформована на основі досягнень науково-технічного прогресу і більш уразлива економічно, через коливання світової кон'юнктури.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми управління у становленні системи сталого розвитку: зарубіжний і вітчизняний контекст“ на сторінці 1. Приємного читання.
