• 3.1. Політична глобалізація як новий тип міждержавних відносин.
• 3.2. Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури.
• 3.3. Розвиток економічних, політичних і культурних відносин в контексті глобального розвитку.
Висновки
Питання для самоконтролю
Література
Ключові слова та терміни
глобалізація, економічна глобалізація, політична глобалізація, культурна глобалізація, міждержавні відносини, системна цілісність, глобалізація політичних інститутів, економізація духовної культури, мультикультуралізм, глобальний світ, глобальна культура, метакультура, міждержавні відносини, глобальний розвиток
Завдання та цілі розділу:
• визначити сутність політичної глобалізації як нового типу міждержавних відносин;
• розкрити місце і роль культурної глобалізації як процесу формування нової глобальної культури;
• проаналізувати глобалізацію як системну цілісність економічних, політичних і культурних відносин;
• окреслити сутність сучасного глобального світу та дати йому характеристику;
• надати системний аналіз мультикультурних процесів, щоб розгортаються в сучасному світі.
Політична глобалізація як новий тип міждержавних відносин
Політична глобалізація охопила всі країни і народи, являючи собою мережу найрізноманітніших політичних взаємозв'язків, що швидко зростають; поглиблення взаємозв'язків між найважливішими політичними центрами; інтенсифікація транскордонних політичних зв'язків; широкий спектр міжполітичних взаємовідносин, що призводять як до взаємозбагачення, так і до виникнення нових економічних проблем; визначення нової ролі держави та інших суб'єктів міжнародного життя у глобалізованому світі; перспективи становлення глобального суспільства; формування нових політико- економічних систем та нових “політичних акторів” на міжнародній арені, що являє собою нові напрями інтернаціоналізації світового господарства. Політична глобалізація означає фундаментальну зміну світового порядку, демонструє собою виникнення політичної культури, політичної свідомості, нового типу міждержавних відносин. Параметри політичної глобалізації визначаються кризою потенціалу окремих держав, зростанням глобальних проблем планетарного масштабу, посиленням ролі міжнародних організацій. Найбільшого впливу в контексті політичної глобалізації зазнали такі сфери, як міжнародні відносини і політична і економічна культура. Важливою рисою політичної глобалізації є те, що в жодній сфері вона не досягла такого високого рівня, як у глобалізації фінансових ринків. Теорія політичної глобалізації робить акцент на масштабності тих змін, які охопили майже весь світ, а з іншого, начебто свідчить про потенціал західної моделі розвитку, яка визначає і уособлює тенденцію до глобалізації. Особливого поширення ідеї політичної глобалізації набувають у період 90-х років, коли західний світ досяг значного економічного зростання, азіатський світ уповільнив свій розвиток внаслідок кризи, а посткомуністичні країни почали активно впроваджувати ринкову економіку. Глобалізація проявляється у залученні багатьох різноманітних чинників, починаючи з культури, освіти, світоглядних настанов, закінчуючи умовами життя й загальним розвитком особистості, що сприяє ефективності нової системи.
Як засвідчує соціально-філософський аналіз, ознаками політичної глобалізації є: активізація міжнародних політичних і фінансових організацій, розвиток міжнародних комунікацій, взаємне збагачення культур, глобальна взаємозалежність соціальних і політичних рішень, активізація міжнародних фінансових трансакцій, збільшення обсягів міжнародної торгівлі, засвоєння західних стандартів споживацької культури, що сприяє розвитку космополітичного світогляду і провокує відродження різного роду фундаменталістів та антиглобалістських рухів. Держава втрачає статус єдиного суб'єкта інтегрування і представлення інтересів великих спільнот. Національні уряди опинилися у лещатах між глобальними силами і місцевими олігархами. Нині за право виконувати роль вирішальної сили управління суспільним розвитком одночасно з державою змагаються глобальний ринок, наддержавні інститути, органи місцевої влади, розгалужені громадські та приватні мережні структури. Кардинально розширюється локус управлінської діяльності, зміщуючи акценти з національного на субнаціональний рівень. Управління суспільством в умовах перманентної турбулентності активізувало завдання всебічного вивчення надскладних мультиматеріальних і багаторівневих взаємозалежностей процесів політичної глобалізації.
Важливо підкреслити, що в умовах нестандартного стану глобального середовища актуалізація множинних владних авторитетів, роль загального спрямовуючого центру, здатного забезпечити керованість суспільством, залишається за державою з її управлінськими важелями. На відміну від ідей домінування та незалежності ієрархічно побудованої системи державного управління у теорії суспільно-політичних мереж державні інститути розглядаються у ситуації тісної взаємозалежності, координації інтересів і обміну ресурсами з іншими громадськими та приватними агентами, залученими у процес ухвалення та реалізації політичних рішень, які 6 задовольнили усі сторони колективних дій. Провідною темою міжнародних економічних відносин є співробітництво на партнерських засадах між державним і недержавним секторами.
Тому слід звернути увану на глобалізацію політичних інститутів. До кінця XX ст. сформувалася світова економіка, в контексті якої бізнес, політичні рішення та економічні процеси в різних країнах залежать один від одного. В глобальній економіці прямо задіяні більшість економічних ресурсів і найбільш впливі групи інтересів. Створена світова культурно-інформаційна мережа для вирішення глобальних економічних, екологічних і проблем безпеки стала сприяти глобальній системі прийняття політичних рішень глобального порядку (ГСППР), зачіпаючи всі країни, що мають відношення до глобалізації політичних інститутів. Таку глобальну систему прийняття політичних рішень багато вчених називають світовим урядом. В дійсності була сформована ГСППР згідно матричного принципу управління, тобто мережі центрів прийняття рішень, що ієрархічно не вибудована. Можливо говорити про мережний уряд, що включає в себе такі організації, як Рада Безпеки ООН, Політичний комітет НАТО, керівництво Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку, уряду найсильніших держав – членів “Великої вісімки” і Китаю. Велику Вісімку як окремий інститут, провідні європейські організації (Єврокомісія, ПАСЕ, Євросоюз), Інтерпол, різні організації з контролю і регулюванню, такі як МАРАТЕ (агентство з атомної енергії), ФАТФ (агентство по боротьбі з відмиванням грошей), АСЕАН, ВТО, керівництво найбільших корпорацій та їх об'єднання (ОПЕК). Вузли цього мережного уряду взаємно залежать один від одного, проте один одному не підпорядковуються. Управлінські команди тут передаються не у вигляді наказів, а у вигляді проектів. Кожна ініціативна політична сила виступає в цій мережі зі своїм проектом, втягуючи ВСІХ інших суб'єктів глобальної політики у свій проект.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ III. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
