Економічні регулятори – це комплекс заходів, які об'єктивно і суб'єктивно складаються, легітимізуючись у державі, щоб визначити та здійснювати управління міграційними процесами в тих напрямках і в тому бажаному руслі, що вважаються за доцільні, особливо з погляду на можливість їх кількісного та якісного контролю, причому оптимального за науковими передбаченнями і спрямованістю, для політичних та суспільних інтересів населення, держави і нації в цілому.
Політичні регулятори – це ті державні заходи, іцо зумовлюють таку поведінку міграційних відомств і служб, яка, по-перше, має забезпечувати політичні вимоги, принципи і стандарти міжнародного співтовариства, особливо щодо дотримання прав і свобод людини, та, по-друге, відповідати інтересам національної безпеки держави, перш за все з урахуванням існуючих в імміграційному середовищі дестабілізуючих загроз.
Моральні регулятори – це такі державно-нормативні заходи в основу яких покладається комплекс етичних і моральних норм, що дають оцінку поведінки міграційної політики і міграційних службовців, інших юридичних та фізичних або посадових осіб, але обов'язково під кутом зору переважно гуманістичних уявлень про права й свободи людини (індивідуальні, групові, колективні).
Правові регулятори – це, зокрема, урядові директивно-нормативні розпорядження (циркуляри), що готуються і видаються для міграційних служб, щоб вони могли керуватися ними у своїй роботі, забезпечувати державну політику у цій важливій суспільній сфері, а також втілювали у національну практику міжнародні принципи і вимоги, якими повинні гарантуватися права і свободи мігрантів.
Внутрішнє соціальне регулювання можна визначити як цілеспрямований, а також контролюючий вплив на міграційне середовище, механізм, режим і система якого знаходяться всередині національних держав, а тому можуть бути як адаптованими до міжнародно-визнаних правових стандартів, так і не бути пристосованими до них, або мати просто “змішаний” характер.
Зовнішнє соціальне регулювання – це міжнародно-правові стандарти і світова практика, які комплексно і систематично застосовуються щодо міграційних процесів, ситуацій і явищ, що складаються, саморозвиваючись, всередині окремих держав та поміж різними країнами, об'єднаними з метою планетарної самоорганізації. Такого роду соціально-правовий механізм може здійснювати регулюючі впливи, що в основному знаходяться здебільшого поза межами (територіями, кордонами) національних держав і мають транснаціональний характер.
Міграція як соціальний феномен та суспільне явище потребує соціальної регуляції з боку державних органів влади та управління. Інакше вона може трансформуватися в саморегульовану, а з боку держави – нерегульовану соціальну систему. Така міграційна система, що стихійно народжується та розвивається, спроможна отримати стабільні параметри,сукупність закономірностей і тенденцій, набути конкретного змісту та певної спрямованості. Саме тому як “внутрішні”, так і “зовнішні” міграційні процес потребують державною управління Тому директивне управління містить необхідні нормативно-правові механізми, з допомогою яких регулюється кількісний та якісний склад міграційних потрясінь, їх напрямки та спрямування, обсяги і параметри.
Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації – це складна інженерія та технологія, адаптація до умов глобалізаційного процесу, що включає велике коло адаптивних можливостей, здатних ефективно впливати на розвиток та протікання міграційних процесів. Управління міграційними процесами дозволяє з'ясувати:
• що зниження життєвого рівня населення по-різному відбивається на добробуті та прибутках громадян;
• приводить до масштабного зростання еміграційних настроїв, які стимулюються погіршенням стану умов облаштування, працевлаштування, охорони здоров'я тощо.
Конституція Міжнародної організації питань міграції (МОМ) – документ, схвалений 19 жовтня 1953 р. колишнім Міжурядовим комітетом з європейської міграції, яким визначаються засади міжнародної діяльності МОМ у сприянні мігрантам. Мета та функції МОМ:
• здійснювати заходи щодо організованого переміщення мігрантів, надавати їм соціальну допомогу, забезпечувати процес упорядкованого переселення;
• сприяти організованому переміщенню населення, розвивати систему міграційних послуг на міжнародному рівні;
• реалізувати заходи, які сприяють розвитку мережі консультативних послуг;
• допомагати розвитку добровільної міграції, в т.ч. й зворотної, включно з репатріацією;
• забезпечувати координацію зусиль у сфері міжнародної міграції.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації“ на сторінці 1. Приємного читання.
