• 2.1. Теоретико-методологічні засади міжнародних систем та глобального розвитку.
• 2.2. Методологічні виміри глобального розвитку.
• 2.3. Синергетична парадигма глобального розвитку.
Висновки
Питання для самоконтролю
Література
Ключові поняття та терміни
глобалізація, концепт, парадигма, економічна глобалізація, підходи до аналізу глобалізації, визначення глобалізації, методологія дослідження, синергетична методологія, неупереджена глобалізація, глобальна трансформація людства, амбівалентність глобалізації, антиглобалізація, міжнародні системи, глобальний розвиток
Завдання та цілі розділу
• розкрити сутність глобального розвитку як головного концепту дослідження;
• визначити історичні передумови та періоди становлення і розвитку глобалізації;
• розкрити умови становлення економічної глобалізації;
• дати аналіз поняття “глобалізація” та прокоментувати різні тлумачення цього поняття;
• сформувати різні підходи до аналізу глобального розвитку як головного конструкту дослідження та дати їм характеристику;
• обґрунтувати методологію синергетичної парадигми глобального розвитку.
Теоретико-методологічні засади міжнародних систем та глобального розвитку
Концепт (лат. conceptus – поняття) – зміст поняття, його смислова наповнюваність на відміну від конкретно-мовленнєвої форми її вираження. Карнап помістив концепт між мовними висловлюваннями і відповідними їм денотатами (предметне значення у логіці і семантиці, предмет, що визначається ім'ям деякої мови). В науковому знанні певним чином упорядкований та ієрархізований мінімум концепту утворює концептуальну схему, а знаходження необхідних концептів та встановлення їх зв'язку між собою утворює суть концептуалізації. Концепти функціонують всередині сформованої концептуальної схеми розуміння-пояснення. Кожний концепт займає своє чітко визначене і обгрунтоване місце на тому чи іншому місці концептуальної схеми. Концепти одного рівня можуть і повинні бути конкретизовані на інших рівнях, змінюючи тим самим ті елементи схеми, з якими вони починають співвідноситися. Концепти у рамках однієї концептуальної схеми не обов'язково повинні співвідноситися між собою (але обов'язково у рамках цілісності, у яку вони входять). Концепти рідко безпосередньо співвідносяться з відповідною даній схемі предметною сферою. Скоріше навпаки, вони є засобами, що організуються у певній своїй цілісності як способи уявлення реальності. У цьому смислі вони володіють певним онтологічним “наповненням”, що відрізняє їх від конструктів, які представляють собою чисто пізнавальні інструменти, що дозволяють переходити від одного рівня теоретичної роботи до іншого (зі зміною тезаурусів їх описання), і в цій своїй якості можуть не мати будь-якого онтологічного “наповнення”. В контексті схем концептуалізації та операціоналізації концепти розгортаються у систему “конструктів”, що забезпечують (в ідеалі) їх “виведення” на емпіричний рівень дослідження. Власне обгрунтування концепти отримують у більш широких по відношенню до них метарівневих знаннєвих системах, презентуючи їх, тим самим, у рамках конкретної теорії. У посткласичній методології науки концепти стали розглядатися не тільки зі сторони своєї функціональної навантаженості всередині наукового знання (чи наукової теорії), але і як системоутворюючі елементи концепцій як особливих форм організації дисциплінарного (наукового, теологічного, філософського) знання взагалі. У цьому контексті у якості своєрідного “генератора” продукування концептів стала трактуватися філософія. Це уявлення було радикалізовано у пост- структуралістській філософії, зокрема в номадології Делеза і Гваттарі, в якій концепт взагалі переставав трактуватися як допоміжний інструмент пізнання, а набував статусу “начала філософії”. Таким чином, філософія глобалізації не тільки визначається через посередництво концептів, стільки реалізується саме через “творчість концептів”, що відмічає її відмінності з наукою, яка не має власних концептів і володіє лише “проспектами” і “функтивами”, а також з мистецтвом, що відтворює “перцепти” та “афекти”. Філософія як творчість концептів не може редукуватися ні: 1) до споглядання (так як споглядання має відношення до творчості концептів), до 2) рефлексії, яка властива не тільки філософії; 3) до комунікації, так як остання продукує тільки консенсус, а не концепти.
Концепти характеризуються рядом властивостей: 1) формування концептів, що відбувається у рамках філософії (аристотелівська субстанція, декартівське cogito, кантівське аргіогі). Концепти співвідносяться з персонажами і втілюються у них (Сократ як конструкт – персонаж для платонізму, ніцшеанське Заратустра і Діонис). Концепти тоталізують свої елементи, але в той же час представляють собою “фрагментарну багатоманітність складових”, кожна з яких може розглядатися як самостійний концепт, що має свою історію. 2) концепти, таким чином, володіють ендоконсистенцією – цілісною нероздільністю гетерогенних складових, і екзоконсистенцією – співвіднесеністю з іншими концептами, що розташовані в одному плані з ними у “зонах сусідства” Це потребує “наведення мостів”, тобто співвіднесення концептів один з одним. 3) співвіднесеність концептів з проблемою чи пересіченням багатьох проблем, на які він покликаний відповідати, де і як він співвідноситься з іншими концептами. 4) процесуальність, в контексті якого концепт є упорядкування, розподіл (але не ієрархічний) його складових у межах “зон сусідства”. Таким чином, ми намагалися пояснити лише деякі підходи до поняття “концепт”, під яким уявляємо і глобалізацію.
Глобальний розвиток – поняття, що являє собою процес універсалізації, тобто становлення єдиних для всієї планети Земля структур, зв'язків і відносин у різних сферах життєдіяльності. Феномен глобалізації, що сприймається як об'єктивна реальність, заявляє про себе замкнутістю глобального простору, єдиним світовим господарством, всезагальною економічною взаємозалежністю, глобальними комунікаціями. Манфред Б. Стегер вказує, що глобалізація – ровесниця людства, і виокремлює п'ять чітких історичних періодів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ II. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
