Для аналізу міграції трудових ресурсів розглядають також відносні показники (на тисячу чоловік населення):
• коефіцієнти прибуття і вибуття;
• коефіцієнти чистої міграції.
Серед міграційних процесів виділяють:
• 1) соціальну міграцію, зумовлену намаганням завдяки зміні місця проживання більш повно задовольнити потреби мігранта в отриманні освіти, зростанні професійної підготовки, підвищенні доходів, покращенні життєвих умов;
• 2) економічну міграцію, пов'язану з забезпеченням певного рівня мобільності трудових ресурсів, їх територіальним перерозподілом і забезпеченням кількісної і якісної відповідності між попитом і пропозицією робочої сили різного профілю і кваліфікації в різних районах і населених пунктах.
Ефективною слід вважати таку міграцію, в результаті якої існує надлишок робочої сили, тим самим міграція сприяє більш повному використанню робочої сили та структурним зсувам в економіці, що приводить до зростання продуктивності праці.
Епізодична міграція трудових ресурсів являє собою ділові, рекреаційні та інші переміщення, які здійснюються не тільки нерегулярно, але і не обов'язково по одним і тим же напрямкам. Якщо в ділових поїздках приймають участь працездатні контингенти, то в рекреаційних – остання частина населення. Склад учасників епізодичної міграції трудових ресурсів різноманітний: згідно зі своїми масштабами це вид міграції, що перевищує останні. Виключення складають – туристичні поїздки, об'єм яких постійно зростає.
Маятникова міграція трудових ресурсів являє собою щоденні чи недільні поїздки населення від місця проживання до місця роботи (і навпаки, розташованих в інших населених пунктах). В маятниковій міграції приймає участь значна частина міського і сільського населення. В найбільш істотних масштабах вона здійснюється в тих агломераціях, центром яких є великі міста.
В останні 20-30 років маятникова міграція в територіальних переміщеннях населення значно зросла. Маятникова міграція збільшується кількісно і якісно змінює трудові ресурси поселень – центрів притяжіння, де число робочих місць перевершує власні ресурси праці, які не відповідають професійно-кваліфікаційній структурі населення. З іншої сторони, маятникова міграція трудових ресурсів створює умови для задоволення різноманітних потреб у праці жителів, як правило, невеликих поселень, в яких якісно, а іноді і кількісно обмежений вибір робочих місць.
Сезонна міграція трудових ресурсів – це переміщення, головним чином, працездатного населення до місця сезонної роботи і проживання на строк – декілька місяців із збереженням можливості повернення до місця постійного проживання. Сезонні міграції не тільки підвищують реальний життєвий стандарт, але і задовольняють потреби виробництва, що мають дефіцит робочої сили. Подібні міграції виникають внаслідок того, що в економіці ряду районів домінуюче положення належить галузям, в яких потреба в робочій силі нерівномірна по часу.
Незворотна міграція трудових ресурсів (чи переселення) може бути названа також міграцією, яку часто називають повною, здійснюваною назавжди. Незворотна міграція одночасно відповідає двом умовам: по-перше, населення переміщується з одних населених пунктів в інші; по-друге, переміщення супроводжується зміною постійного місця проживання. Перша умова виключає з міграції можливі переміщення населення всередині населених пунктів; друга умова – зворотні чи короткострокові поїздки в інші населенні пункти.
Види міграції розрізняють не тільки згідно формальних ознак, але і по сутності. Так, незворотна міграція є на відміну від інших найважливішим джерелом формування постійного складу населення в місцевостях, що потребують заселення. Міжнародна незворотна міграція може перетворитися на інший вид, зокрема, епізодична, маятникова чи сезонна міграції часто бувають початком незворотної міграції, тобто один вид міграції може переходити в інший. Розрізняють також внутрішню міграцію трудових ресурсів – переміщення всередині країни; та зовнішню міграцію – міграцію як виїзд за межі країни та імміграцію як в'їзд в країну.
Міграція трудових ресурсів як складний соціально-економічний процес визначається різними об'єктивними і суб'єктивними причинами, які об'єднуються в декілька груп:
• 1. Природнокліматичні, пов'язані з впливом оточуючого середовища і включають клімат, ландшафт, зміни в економічній системі.
• 2. Демографічний, зумовлені територіальними відмінностями в структурі населення по статі, віку, шлюбно-сімейними відносинами.
• 3. Етнічні, пов'язані із впливом національних традицій, звичаїв, специфіки матеріальної і духовної культури різних народів на рівні мобільності (рухомості), структурою і напрямками переміщень.
• 4. Соціально-економічні, пов'язані з різними аспектами розвитку виробництва (розміщенням виробництва на території, співвідношенням екстенсивного та інтенсивного типів економічного зростання, відмінностями в рівнях економічного розвитку районів, інвестиціями тощо); і зумовленими ними відмінностями в умовах життя, можливістю працевлаштування, змістом і характером праці, розміром заробітної платні, перспективами отримання освіти, житла, створення сім'ї.
Складність і суперечливість міграції трудових ресурсів викликає необхідність регулювання цього процесу, проведення міграційної політики, під якою розуміються спеціальні заходи, що обмежують чи, навпаки, стимулюють міграцію. Розрізняють прямі і непрямі методи регулювання.
Прямі методи включають субсидіювання розходів та витрат на переміщення мігрантів, забезпечення їх необхідною інформацією. Непрямі методи включають будівництво промислових підприємств; розвиток інфраструктури в районах масового переселення тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види“ на сторінці 2. Приємного читання.
