Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука

Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток

Одним з факторів успішного і швидкого формування Митного Союзу Білорусі, Казахстану і Росії (МС) вважається наявність багатого міжнародного досвіду регіональної економічної інтеграції, найбільш наявним прикладом якої являється Європейський Союз. Дійсно, наявність цього досвіду допомогло виробити правильну послідовність проходження етапів інтеграційного процесу, який зараз слід вважати близьким до класичного: від зони вільної торгівлі через митний союз до єдиного економічного простору. Разом з тим процес євразійської економічної інтеграції має і істотні відмінності від євроінтеграційного, зумовленого політичними, історичними, економічними факторами. Після створення Комісії Митного союзу (2008) поступово створилося інтеграційне “ядро” у складі Росії, Білорусі і Казахстану, що охопило 90,4% території, 59,7 – населення і 84,1 економіки пострадянського простору. До нього приєднуються такі країни, як Киргизія і Таджикистан, що входять до Євразійського митного Союзу (ЄврАзЕС), створений у 2000 р. для цілей формування МС і ЄЕП. Торгово-економічні відносини між ядром євразійської інтеграції та її останніми учасниками базуються на основі режиму вільної торгівлі, закріпленого у 2011 р. у відповідній багатосторонній угоді у рамках СНД. На сьогоднішній день визначені плани формування ЄЕП до 2015р., після чого планується перехід до наступної фази інтеграції – до ЄЕП.

Таким чином, процес євразійської інтеграції проходить ту ж фазу, що і ЄС у 1957-1992 pp. Та чи піде ЄЕП тим же шляхом, що і ЄС, покаже практика. Труднощі, з якими зіткнувся ЄС, а саме проблеми монетарного плану, викликають сумніви у доцільності переходу на єдину валюту. Як свідчить накопичений європейський досвід, необхідною умовою такого переходу є податково-бюджетний союз, до формування якого зацікавлені сторони ЄС із запізненням приступили лише після того, як зіштовхнулися з борговою кризою ряду країн. Пострадянським країнам, які стали на шлях інтеграційної взаємодії, як відмічають автори вказаної концепції, корисно не тільки орієнтуватися на позитивний досвід інтеграційного будівництва в Європі, на досягнуті результати в економічному розвитку, але й враховувати ті колізії, які європейським країнам приходилося вирішувати. Вивчення як сильних, так і слабких сторін європейської інтеграції покликане допомогти вибудувати оптимальні форми наднаціональних інститутів. Останні повинні відповідати національним конституціям, органічно сполучатися з національним законодавством і забезпечувати ефективне державне регулювання.

Пострадянські держави серйозно відрізняються як своїм конституційним ладом, так і процедурами взаємодії. Всі три держави, які утворюють ядро євразійського інтеграційного інтеграційного процесу, суть президентські республіки. Міждержавний характер ініціювання і підготовки регулюючих норм, встановлюється наддержавним органом, що дозволяє запобігти бюрократичних процедур, характерних для ЄС. Разом з тим при формуванні інститутів Євразійського економічного Союзу слід прийняти до уваги багаторівневість системи європейського управління, включаючи принцип субсидіарності, що забезпечує пропорційний розподіл владних функцій між всіма “етажами” багаторівневої системи управління. Процес євразійської економічної інтеграції вступив в terra incognita, де чужий досвід зберігає певне значення, проте не слугує дороговказом на майбутнє. Власний, історичний досвід свідчить, що інтеграція на нашому просторі ніколи не проходила на началах міжнародного права при дотриманні демократичних норм і політичної рівноправності. Тому ця концепція повинна бути привабливою для всіх її учасників і в цьому – позитивний урок європейського досвіду.

Як відмічають автори вказаної концепції, сьогодні євразійський економіко-інтеграційний процес проходить з визначеними етапами, планами і строками завершення формування Єдиного економічного простору, проте потребує свого розширення і поглиблення. Робиться спроба виявити загальні закономірності процесів регіональної економічної інтеграції, але й виявити глибинні відмінності двох інтеграційних моделей, зумовлених історичною, політичною та економічною специфікою держав, які приймають у цих процесах участь. Євразійський інтеграційний процес відбудеться тоді, коли він стане стійким і незворотним для 170 млн. громадян ЄЕП і в ньому всі будуть відчувати свою зацікавленість. Після створення механізму контролю і забезпечення прозорості діяльності ЄЕК стане можливим наділення її повноваженнями вироблення самостійних рішень, формування союзних інститутів регулювання, перехід до цілеорієнтованої бюджетної політики. Ці кроки щодо поглиблення інтеграції повинні супроводжуватися наповненням змістовними задачами соціально-економічного розвитку, формування єдиної промислової, сільськогосподарської, науково-технічної, структурної та антимонопольно! політики.

При всіх особливостях євразійського економічного процесу він відбувається у рамках, які, з однієї сторони, детерміновані правилами ВТО.

(Organisation mondiale du commerce (ОМС), вик. Organizacion Mundial del Comercio) – міжнародна організація, Organisation mondiale du commerce (ОМС), вим. Organizacion Mundial del Comercio) – міжнародної організації, створеної 1 січня 1995 р. з метою лібералізації міжнародної торгівлі і регулювання міжнародної торгівлі згідно з правилами лібералізму. Офіційно ВТО створена на конференції в Марракеше у квітні 1994 р., тому Угоду про створення ВТО також називають Марракешською угодою. Якщо ГААТ займалася тільки регулюванням торгівлі товарами, то сфера діяльності ВТО більш широка: крім торгівлі товарами вона регулює також торгівлю послугами і торгові аспекти інтелектуальної власності. ВТО має юридичний статус спеціалізованої установи системи) Першочергово до ВТО вступило 77 держав, але до середини 2003 р. її членами були вже 146 держав – розвинутих, тих, що розвиваються і пострадянських. Діяльність: контроль за виконанням угод, вирішення торгових суперечок, технічне сприяння, співпраця з міжнародними спеціалізованими організаціями, моніторинг торгової політики. Задачі: лібералізація міжнародної торгівлі та регулювання торгово-політичних відносин держав- членів розповсюдженої ідеї вільної торгівлі.

Критерій рівня розвитку ЕЄП може бути визначений як сполучення показників рівня економічного розвитку, рівня технічного розвитку і рівня людського потенціалу. Поряд з універсальними елементами і конструкціями, що схарактеризовані вище, “споруда” євразійської інтеграції може будуватися на основі сполучення найбільш вдалих національних інститутів регулювання і механізмів розвитку з врахуванням закономірностей сучасної міжнародної конкуренції, на основі яких певний вплив здійснює розгортання глобальної кризи. Економічним змістом інтеграції є об'єднання національних економік у єдиний відтворювальний комплекс. Це передбачає не тільки подолання міждержавних митних бар'єрів, але й узгодження між зацікавленими сторонами завершальних цілей соціально-економічного розвитку, вироблення узгоджених напрямів структурної, інноваційної, інвестиційної, зовнішньоекономічної і соціальної політики. Ця робота повинна проводитися, виходячи з критеріїв підвищення рівня розвитку, згідно з якими відбувається “заточення" інтеграційних інструментів.

Як відмічає С. Ю. Глазьев, процес євразійської економічної інтеграції досяг фази зрілості, при якій змістовне наповнення єдиного економічного простору сумісними видами складної господарської діяльності стає не менш важливим, чим поглиблення і розширення інтеграційних форм. Економічний потенціал інтеграції розкривається у розвитку трансгранично! виробничо-технологічної кооперації, формування сумісних корпорацій, сполученні порівняльних національних переваг у виробництві технологічно складних виробів. Самого но собі внутрішнього ринку для цього недостатньо. Потрібні загальні стратегії розвитку, що реалізуються на началах приватно- державного партнерства, сумісні програми і проекти рішення. При відсутності загальних стратегій розвитку створюваний у рамках ЄЕП загальний ринок може стати лише простором для освоєння транснаціональних корпорацій. Норми ВТО лише детермінують певні межі державного втручання в економіку. Навпаки, подолання цих меж за рахунок формування відповідних інститутів розвитку, як свідчить досвід Китаю, Японії, США і ЄС, являється невід'ємним елементом політики розвитку провідних країн світу. Тому, діюча у рамках ЄЕП угода, яка обмежує застосування субсидій, норм валютного регулювання і передписує гармонізацію макроекономічної політики, повинна застосовуватися досить обережно, без характерного для МВФ та її адептів доктрини Вашингтонського консенсусу фанатизму ринкового фундаменталізму.

Тому, оптимізація процесу євразійської інтеграції, як свідчать автори концепції євразійської інтеграції С. Ю. Глазьев, В. І. Пушкін і С. П. Ткачук та сформовані у її рамках інститути повинні упроваджуватися, виходячи з реальних результатів їх застосування з врахуванням особливостей їх функціонування у різноманітному економічному середовищі. Зокрема, це виключає використання рівня лібералізації економіки як деякого показника її розвитку, що означало б підміну критерію оптимізації.

Досвід ЄС визначає обмеження ефективної інтеграційної політики. Зокрема, об'єднання грошових систем передбачає уніфікацію податково-бюджетних систем, може мати неефективну політику для ряду національних механізмів підтримки економічного розвитку, як це відбувалося з Грецією та Іспанією. За два десятиріччя самостійності пострадянські держави сформували податково-бюджетні системи, уніфікація яких може бути хворобливою і малоефективною Враховуючи європейський досвід, керівники держав-членів ТС не планують в перспективі об'єднання грошових систем і обмежуються поступовою гармомізацією податково-бюджетних систем.

На відміну від універсальних форм, які були упроваджені швидко на основі відповідних міжнародних договорів, оптимізації форм, механізмів та інструментів інтеграції – тривалий процес оцінки, відбору і і формування відповідних інститутів. Разом з тим, при необхідності збереження можливостей проведення самостійної промислової, сільськогосподарської, інвестиційної, інноваційної та інших складових національної політики розвитку необхідно враховувати важливість синергетичного ефекту інтеграції, який може бути досягнутий при їх узгодженні у рамках єдиної стратегії розвитку всього ЄЕП. Розробка і реалізація останньої може здійснюватися через посередництво міждержавних програм, що фінансуються з бюджету ЄЕК, який з часом може сформуватися за рахунок імпортного мита єдиної Податкової системи, а також за допомогою національних і міжнародних інститутів розвитку.

Як відмічає С.Ю. Глазьев, загальна стратегія розвитку ЄЕП повинна будуватися, виходячи з розуміння закономірностей довгострокового економічного ровику, а також з врахуванням природи глобальної кризи, яка буде ще тривати 3-5 років після чого відбудеться структурна перебудова світової економки на основі нового технологічного укладу, що супроводжується зміною укладу провідних компаній, країн та управлінських практик. При правильній політиці у ході кризи держави ЄврАзЕС могли 6 істотно покращити свій стан у світовій економіці, добитися багаторазового підвищення міцності вітчизняної банківсько-інвестиційної системи, випереджающого становлення нового технологічного укладу і підйому економіки на довгій хвилі зростання.

Наступний розділ:

Висновки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ I. РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СВІТУ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Філософія глобального розвитку: поняття, концепції, підходи

  • Соціокультурні і соціополітичні аспекти глобального розвитку в контексті вчень західних глобалістів

  • Розділ II. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Методологічні виміри глобального розвитку

  • Синергетична парадигма глобального розвитку

  • Розділ III. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ І КУЛЬТУРНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури

  • Розвиток економічних, політичних і культурних відносин в контексті глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IV. РОЗВИТОК ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • Світове господарство як міжнародна економічна система

  • Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України

  • Розділ V. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Міграція трудових ресурсів: сутність, функції, причини, види

  • Проблеми еміграції -імміграції та регулювання міграційними потоками в умовах глобального розвитку

  • Регулювання міграційними потоками в умовах глобалізації

  • Розвиток туризму в умовах глобального розвитку: методологія кросскультурного аналізу

  • Висновки

  • Розділ VI. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ, ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО

  • Глобалізація соціально-економічних проблем

  • Причини виникнення глобальних проблем сучасності

  • Антропогенний вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти

  • Формування концепції “шоку майбутнього” (футурошоку) в умовах глобального розвитку

  • Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності

  • Висновки

  • Розділ VII. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Становлення і розвиток глобального світового господарства

  • Становлення і розвиток міжнародних інтеграційних об'єднань на регіональних просторах глобального світового господарства

  • Висновки

  • Розділ VIII. ФОРМУВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА, ЛЮДИНИ І ЛЮДИНИ, ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Людиноцентризм як антропологічна парадигма євроінтеграційної політики

  • Формування людиноцентричної політики гуманістичного європейського менеджменту в контексті глобального розвитку

  • Людина як об'єкт і суб'єкт громадянського суспільства

  • Економічна антропологія як теоретична засада формування нової економічної культури та економічного мислення в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ IX. МІСЦЕ І РОЛЬ УПРАВЛІННЯ В СТАНОВЛЕННІ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛЮДСТВА

  • Роль управління у становленні міжнародних систем сталого розвитку в умовах глобалізації

  • Національні держави і ТНК як головні суб'єкти сучасного світовлаштування

  • Держава як структурозумовлюючий суб'єкт світової системи: плюси і мінуси сучасного державотворення

  • Проблеми управління у становленні системи сталого розвитку: зарубіжний і вітчизняний контекст

  • Інновації як основа розвитку сучасного соціуму, економічного зростання і цивілізаційного розвитку

  • Управління глобальною системою в умовах нелінійного мислення, невизначеності та альтернативності

  • Висновки

  • Розділ XX. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Плюси і мінуси вступу України до НАТО

  • Місце і роль України в глобалізаційних процесах

  • Роль самоорганізаційних процесів в євроінтеграції

  • Основні напрями та механізми підвищення ефективності євроінтеграційної політики

  • Формування ноосферної концепції регіону в умовах глобального розвитку

  • Висновки

  • Розділ XXI. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ, МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ І МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Сутність та основні параметри міжнародних відносин і міжнародної політики

  • Основні тенденції розвитку сучасної міжнародної політики

  • Зовнішня політика держави: зміст та фактори впливу

  • Україна в системі міжнародних відносин

  • Європейський Союз і Євразійський економічний Союз: схожість і відмінність інтеграційного будівництва в концепції С. Ю. Глазьева, В. І. Чушкіна, С. П. Ткачука
  • Висновки

  • ПІСЛЯМОВА