Світове господарство є надзвичайно складною системою, що розвивається згідно з властивими їй законами і закономірностями; сукупність національних господарств, міжнародних економічних організацій у їх взаємодії, що здійснюється через систему міжнародних економічних відносин. Пізнання основних тенденцій та суперечностей їх розвитку дає можливість для створення певного механізму регулювання цієї органічної системи. На рівні світового співтовариства немає певних спеціальних організацій, що забезпечували б підтримку економічної рівноваги, тобто збалансованого і пропорційного розвитку всіх елементів глобальної економіки, як це відбувається в національному господарстві. Світова економічна рівновага є продуктом взаємодії всіх країн, які входять до системи міжнародного поділу праці. Стихійний розвиток цих процесів в умовах посилення економічної єдності світу, формування цілісної міжнародної економічної системи може спричинити і вже нині спричинює такі наслідки, які можуть обернутися серйозними катастрофами. На рівні світового співтовариства здійснені окремі спроби регулювання економічної рівноваги, насамперед, за допомогою ряду спеціально створених міжнародних організацій.
Вони охоплюють окремі, найбільш уразливі підсистеми світового господарства: торгівлю, валютно-фінансові й кредитні відносини, промисловий розвиток, навколишнє природне середовище, регіональне економічне та науково-технічне співробітництво тощо. З однієї сторони, світове господарство – це сукупність взаємопов'язаних міжнародним обміном національних господарств, які виступають підсистемами, з іншої – світовий розподіл праці формує світове господарство як єдиний наднаціональний світогосподарський простір, який створює інший, більш адекватний поняттю “світове господарство”, рівень світогосподарських відносин. Головне структурне перетворення цих процесів – це зміни співвідношення між двома основними підрозділами суспільного виробництва на користь матеріального виробництва: 1) зсув в галузевій структурі послуг в бік виробництва і споживання складних видів діяльності (маркетингу, менеджменту, лізингу реклами, консалтингу, аудиту); 2) галузеві зсуви в промисловості і перехід від традиційних галузей до наукоємних.
Як свідчить аналіз, сучасне світове господарство являє собою розгалужену, складну мегаекономічну систему, цілісність якої забезпечується розвинутим міжнародним поділом і кооперацією праці, взаємодією сукупності інтенсивних міжнародних ринків, валютно-фінансовими і кредитними відносинами. Великі масштаби світогосподарського товарообороту, фінансових, технологічних ресурсів, з одного боку, детермінують дедалі вагомішу роль зовнішньоекономічних факторів у господарському поступі окремих країн. З іншого боку, посилюється вразливість національних економік, особливо середньо- і слаборозвинутих країн відносно турбулентних процесів, фінансових криз, що прокотилися останнім часом по планеті.
Виділимо етапи формування світового господарства як єдиного наднаціонального світогосподарського організму:
I етап – XVII-XVIII ст. Генезис світового ринку – великі географічні відкриття, поява колоніальних володінь, розвиток мануфактур, рух товарів між країнами.
II етап – XVIII-XIX ст. Становлення міжнародного поділу праці – промисловий поворот, буржуазні революції, перехід до машинної індустрії, колоніальна експансія, поява ефективних засобів транспорту і зв'язку, світова торгівля товарами і послугами, експорт капіталу за кордон, становлення міцних міжнародних зв'язків.
III етап – ХІХ-ХХ ст. Формування системи світового господарства – електротехнічна революція, економічний розподіл світу, міграція капіталу, антиколоніальний рух, міжнародний рух товарів і факторів їхнього виробництва, розвиток світового відтворювального процесу.
IV етап – середина XX початок XXI ст. Становлення, розвиток і функціонування геоекономічної системи – інформаційно-технологічна і біологічна революції, перерозподіл сфер впливу, політичні й економічні трансформації, деколонізація, рух економічних і фінансових ресурсів у геоекономічному просторі, віртуалізація господарства, формування інтернаціоналізованих відтворювальних циклів, імплікація процесів регіоналізації і глобалізації.
В результаті цих процесів склалася економічна підсистема – система економічних відносин, що охоплює як відносини, що реалізуються в рамках національних відтворювальних комплексів, так і відносини, що реалізуються в єдиному економічному просторі вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили, інформації.
Правова підсистема – це сукупність загальних правил підприємницького права і норм господарської поведінки (міжнародне, господарське, цивільне, податкове право).
Одним з головних завдань зовнішньоекономічної політики України за цих обставин є розробка алгоритму оптимальної взаємодії національної економіки зі світовим господарством у контексті інтенсивних і швидкоплинних змін і трансформацій, що відбуваються як в світовій, так і в національній економіках. Високий динамізм цих процесів ускладнює вибір моделі зовнішньоекономічної стратегії, яка в найзагальнішому вигляді має спрямовуватися на формування відкритої економіки, бути структурно орієнтованою, з переважною орієнтацією на розвиток місткого внутрішнього ринку. Трьома найважливішими підсистемами світового господарства є національні господарства, міжнародні економічні організації та міжнародні економічні відносини. Ці господарства перебувають на щабелях суспільного розвитку – 150 слаборозвинуті, приблизно 35 держав – розвинуті, з них понад 10 є високорозвинутими.
Національні господарства і міжнародні економічні організації перебувають у процесі взаємодії та взаємозалежності через систему міжнародних економічних відносин. їхніми структурними елементами є міжнародні економічні відносини у сфері виробництва, обліку, валютно-фінансові зв'язки, інформаційні, науково- технічні. Сьогодні світове господарство усе виразніше набуває прикмет цілісності, характерною ознакою якого є зближення країн, економік, підприємств. Сукупність виробничих систем світового господарства виявляється в системі властивих йому економічних інтересів. Розв'язання суперечностей, що виникають між економічними інтересами партнерів у межах світового господарства, відбуваються через узгодження їх економічних інтересів, пошук та реалізацію оптимальних форм, принципів, методів їх існування, компромісів. Світове господарство розвивається за відповідними законами: законом інтернаціоналізації виробництва; законом інтернаціоналізації обміну; законом вартості в його інтернаціональній формі; законом нерівномірності економічного розвитку. З проголошенням державної незалежності Україна стала суб'єктом світового господарства.
Світова економіка (національні, інтернаціональні, міжнародні економічні відносини) слід розділити по суб'єктам, які вступають в економічні відносини – це держава, об'єднання держав, регіони, підприємства, об'єднання підприємств, підприємців; по відтворювальним стадіям – виробництво, розподіл, обмін, споживання; по сферам реалізації – НТП, виробничо-інвестиційна, торгова, валютно-фінансова, кредитна.
Міжнародні економічні відносини, передусім у вигляді натурального обміну, а потім у формі натуральної торгівлі, входять в глибину століть. Пройшло багато століть, перш ніж такі відокремлені господарські зв'язки між різними племенами, а пізніше – державами, переросли в стійкий міжнародний розподіл праці. Завдяки цьому його учасники отримали можливість концентрувати свої трудові ресурси і капітали на виробництві тих товарів і послуг, які в умовах даної країни можливо створювати з найбільшою економічною віддачею, а також отримувати через посередництво міжнародного обміну. Така взаємодія опосередковується грошовим обігом і різноманітними кредитно-фінансовими зв'язками, які в контексті свого поступу об'єднали національні господарства в більш чи менш цілісну економічну систему – світове господарство.
Світове господарство, як і будь – яка складна система, має нові ознаки, які не притаманні його складовим національним господарствам. До таких специфічних характеристик світового господарства відносяться:
• Поява на світових ринках товарів та послуг, які мають своєрідне значення для функціонування всіх країн (ринку нафти, ринку зернових, ринку авіаперевезень);
• Формування світових цін на такі товари і послуги, що визначають політику їх національних виробництв;
• Розвиток світового ринку позичкового капіталу, де визначається не тільки його міжнародна ціна, але і потоки, що мають певні переваги;
• Поява ефекту резонансу перенесення економічних підйомів чи спадів із однієї країни в іншу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток» автора Соснін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світове господарство як міжнародна економічна система“ на сторінці 1. Приємного читання.
