Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

У зв'язку з цим можна відзначити - стратегічна доктрина Франції змінена докорінно: якщо раніше першочергове значення відводилося ядерним засобам стримування як єдиному інструменту залякування конкурентів та супротивників, оскільки вважалося при цьому, що бойові дії зводитимуться до мінімуму, то нині у військових колах починають віддавати пріоритет звичайним видам особливо точних озброєнь, які визначаються за новими якостями також як стратегічні. У попередні роки такі системи були модернізовані та пристосовані для використання в Європі, Середземномор'ї та Африці. Під впливом цього, за вказівкою колишнього президента Ф. Міттерана, вирішено було навіть обмежити рамки використання ядерних озброєнь.

Підвищення ефективності діяльності спецслужб, на думку французьких фахівців, може бути досягнуто шляхом реформування існуючих державних структур, підпорядкованих прем'єр-міністру Одним із кроків на цьому шляху стала розробка ідеї створення спеціального органу - Ради національної безпеки (РМБ) - президентського підпорядкування на зразок РНБ США. Здійснення таких заходів дозволяє керівництву Франції враховувати всі потреби розвідки в процесі опрацювання і реалізації політичних та економічних програм держави.

На нинішньому етапі розвитку геополітичної ситуації в світі правлячими колами Французької Республіки ставиться за мету задіяння фізичних можливостей DGSE для виведення держави із складного економічного стану. Вживаються заходи по підвищенню ефективності зовнішньої розвідки у здобуванні відомостей економічного, фінансового, промислового та науково-технічного характеру, а також щодо акцій, які плануються або готуються країною-об'єктом розвідки у "гарячих точках" планети із застосуванням військової сили та іншої міжнародної військової активності іноземних держав у світі.

Розвідувальна діяльність французьких спецслужб щодо збору даних економічного характеру базується, виходячи із стратегічних настанов, на тактиці "всіх азимутів". DGSE веде збір інформації не лише по державах СНД та колишнього "соціалістичного табору", а й по США, інших союзниках НАТО. У плані контррозвідки з 1987 p. DGSE і DST основні зусилля спрямовують на боротьбу проти промислового шпигунства, тероризму, наркомафії та дезінформації.

Сучасна тенденція у зовнішній діяльності співробітників французьких спецслужб ґрунтується на принципі "цивілізованої розвідки", тобто "розвідувально-дипломатичної". Так, поряд з необхідністю організації спільної протидії транснаціональним небезпекам, яку несуть в собі зазначені вище чинники, при вирішенні питань співробітництва з представниками іноземних спецслужб французька сторона (до речі як і німецька, ізраїльська, американська) переслідує, насамперед, суто розвідувальну мету - отримання необхідної інформації і надання вигідного впливу безпосередньо в ході ділового спілкування зі співробітниками спецслужб держав-партнерів. Розширення офіційних ділових контактів з колегами держав-партнерів використовується для створення умов для вигідного впливу і контролю за реакцією іноземних колег на таємні акції, які проводяться французькими спецслужбами щодо іноземної держави.

У Франції відпрацьована й успішно втілюється в життя цільова державна програма французької культурологічної (ідеологічної) і франкомовної експансії до країн зі "слабкою національною елітою" для створення умов послідовної економічної експансії і підпорядкування економік цих держав інтересам французької нації. У реалізації такої програми значну роль відведено культурологічній асоціації "Альянс франсез" та інституту державної служби - "Служби кооперації" (альтернативної військовій), яка підпорядкована Міністерству закордонних справ Франції в особі дипломатичних представництв за кордоном. Подібну "Службу кооперації" створено при Міністерстві національної оборони Франції. За кордоном її "кооператори" підпорядковуються військовому аташе в державі перебування. Даний канал французьким урядом використовується на зразок американського "Корпусу миру", "Британської Ради" та ізраїльського "Сохнут".

Головним напрямком діяльності французької розвідки (як і американської, британської, ізраїльської та інших) у сучасних умовах Є агентурне проникнення до вищих державних структур і оточення вищих посадових осіб іноземних держав. Для цього традиційним джерелом одержання важливої інформації є лідери та впливові функціонери опозиційних рухів держави-об'єкту розвідувальних спрямувань. Такою роботою за кордоном традиційно займаються співробітники управлінь політичної розвідки спецслужб, які діють під глибоким дипломатичним прикриттям, в офіційних функціональних дипломатичних обов'язках яких передбачено завдання по підтриманню зв'язків з представниками різних політичних, націоналістичних, сепаратистських та інших опозиційних партій, рухів, формувань та угруповань держави акредитації.

Відповідно до даних, що з'явилися як у радянських, так і закордонних ЗМІ, щодо проблеми "агентури впливу", головна ставка французьких спецслужб (як у тодішній програмі ЦРУ, 1990 р.) робилася на опозиційні у той час так звані "демократичні сили в СРСР". Робота з ними планувалася і проводилася як на території Радянського Союзу, так і за кордоном. Ставилося за мету встановлювати контакти з найбільш помітними фігурами в науці, літературі, мистецтві, у державному управлінському апараті, з народними депутатами всіх рівнів. Великий інтерес за кордоном, наприклад, викликали такі особи, як Г. Арбатов, О. Калугін, Ф. Бурлацький, С. Шаталін, Г. Попов, С. Станкевич (свого часу втік до Польщі від переслідувань правоохоронних органів РФ у зв'язку з фінансовими зловживаннями), О.Бонер та багато інших.

Як правило, ця робота проводилася і проводиться нині по лінії французького "Альянс франсез", Конгресу, ЮСІА та "Корпусу миру" США, ізраїльського "Сохнут", "Британської ради", інших недержавних організацій, благодійних фондів, політологічних, економічних, соціологічних та науково-дослідних центрів. Крім цього, зазначена робота активно проводилася також у рамках розроблених за участю спецслужб спеціальних урядових програм щодо перехоплення і використання у своїх інтересах відтоку за кордон вчених та провідних фахівців із колишнього СРСР.

Так, завдяки зазначеним оперативним заходам, США придбали значний "людський капітал" (лише із числа колишніх радянських республік 200 тис. учених і фахівців), що дало можливість зміцнити та розширити свої позиції світового центра науки і техніки. Франція, Німеччина та Ізраїль також не пасли задніх. Для стимулювання і закріплення сталих відносин із виділеними особами, як правило, організовуються їх поїздки за кордон за рахунок сторони, що приймає, де "гостям" надавалася і надається нині підвищена увага щодо створення особливо комфортних умов перебування і почестей на прийомах, організовуються зустрічі з представниками вищих рівнів еліти Заходу.

У ході роботи з даною категорією громадян колишнього СРСР представники іноземних держав:

по-перше, одержували й продовжують одержувати нині інформацію (особливо закритого або секретного характеру) щодо процесів, які відбуваються в державі;

по-друге, на основі її аналізу і розробки своїх підходів планується надання моральної і фінансової підтримки, за допомогою порад, рекомендацій і таким чином робиться вигідний Заходу вплив на політичну, військову, економічну і моральну обстановку як у цілому в посткомуністичних державах, особливо в державах СНД;

по-третє, це давало і дає можливість орієнтуватися на інформацію і прогнози поважних осіб, більш об'єктивно оцінювати стан і перспективи розвитку ситуації в тих чи інших регіонах, в тій чи іншій області економіки та науки, соціально-політичній проблемі.

Нині поступово оприлюднюється інформація, яка вносить відповідну ясність у висунуті версії щодо персональної відповідальності та ролі конкретних відомих в СРСР осіб (М. Горбачова, О. Яковлєва, Е. Шеварднадзе, Б. Єльцина, А. Вольського, О. Собчака, А. Прунскене, А. Бразаускаса, В. Коротича, Г. Яванського, Г. Старовойтової, Б. Березовеького, В. Абрамовича, В. Гусинського, О. Солженіцина, Д. Сахарова, В. Растроповича та інших, окремих лідерів націонал-радикальних рухів і представників національної еліти ділового світу нинішніх новоутворених держав - колишніх союзних республік), створених в період "перебудови" творчих груп, подібних телепрограмі "Погляд", їх оточення, інших ідеологів, організаторів, активістів тощо.

Новим явищем, яке істотно впливає на оперативну обстановку, стало поширення з 1987-1988 рр. на території України,

Росії, держав Прибалтики та інших пострадянських держав діяльності "закритих міжнародних елітарних співтовариств, союзів, клубів, орденів тощо", таких як, прихильників масонських лож "Великого Сходу Франції", "Великої національної ложі Франції", "Троянди і Хреста" ("розенкрейцерів"), "Ротарі-клуб", Бнай-Бріт тощо. Не лише спецслужбами, а й ЗМІ зафіксована їх практична робота по формуванню мережі нелегальних структур у країнах СНД і Східної Європи. Зокрема, в Україні "Великий Схід Франції" завершив формування своєї нелегальної інфраструктури - "Великий Схід України"; прихильники творчості Реріхів - "розенкрейцери" - створили базову мережу для поширення свого впливу на інші держави СНД; представники "Ротарі-клуб" намагаються за допомогою своїх прихильників з числа українських бізнесменів та представників управлінських структур держави заснувати мережу своїх філій у всіх великих містах України.

Створюючи зазначені "закриті елітарні структури", іноземці ставлять за мету підпорядкувати своєму впливові процес формування нового елітарного прошарку в пострадянському суспільстві, на який можна було б спиратися у заходах щодо переборення наслідків радянського менталітету в державах СНД та утвердження ліберально-демократичних тенденцій у соціальній сфері й ринкових відносин в економіці. У цьому плані показовою є реалізація під егідою французів у 1993 р. ідеї створення Асоціації молодих підприємців України.

Завершуючи розгляд порушених у даному підрозділі питань, необхідно зосередити увагу на тому, що легальна розвідка (у французькому розумінні "цивілізована") - це вид організації розвідувальної діяльності, заснований на легальному проникненні в державу розвідників з використанням статусу учасників міжнародних зв'язків і проведення ними акцій щодо збору розвідувальної інформації та проведення акцій безпосереднього підриву власними силами без встановлення агентурних відносин, зокрема з представниками держави перебування.

Зазначена геостратегічна конкуренція змушує французьке військово-політичне керівництво виявляти зростаючу заклопотаність із приводу відставання національних досліджень в області інформаційної війни від лідируючих у цій сфері Сполучених Штатів. У спеціальній записці, присвяченій зазначеній проблемі, начальник штабу ЗС Франції генерал Ж. Ф. Дуен, констатуючи появу нового різновиду війни - інформаційної - і пильну увагу до неї з боку США і ряду інших країн, призвав французів прискорити та розширити відповідні національні НДОКР.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері
  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері