Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

• o західноєвропейська спільнота, котра безпосередньо оберігається власними структурами (військовими інститутами ЄСіНАТО);

• o "перший санітарний коридор" (щодо Росії) - східноєвропейські держави та республіки Балтії, які включають до "розширеної Західноєвропейської спільноти, а також не включені до неї і формально віднесені до російської сфери впливу "буферні держави" - Україна, Молдова та Бєларусь;

• o "другий санітарний коридор" (щодо мусульманського та азіатського світу) - Росія й країни "сфери її впливу" (окрім України, Бєларусі та Молдови, віднесено кавказькі та середньоазіатські держави СНД).

Сучасні (після 1991 р.) тенденції у геополітичних процесах позначилися на нинішній зовнішньополітичній практиці правлячої еліти Французької Республіки, де домінують антиатлантисти, прихильники "європейської солідарності". їх стратегічні плани спрямовані на:

• 1) створення противаги зростанню гегемонії у Європі головного світового конкурента - Сполучених Штатів Америки;

• 2) використання потенціалу Німеччини та Росії для інтеграції Європи в рамках проекту "Європейська імперія" на основі (як вважають французи) "схильності європейців до автократії та до геополітичної незалежності від Вашингтона", а саме: за рахунок створення "тріумвіратного політико-стратегічного союзу Франція-Німеччина-Росія" антиамериканської спрямованості, що доповнюється іншим тріумвіратом - "Веймарським трикутником" (Франція-Німеччина-Польща). Аналогічний тріум-віратний процес "Франція-Німеччина-Україна", який розвивався з жовтня 1991 р. за ініціативою французької сторони, у 1995 р. був припинений іноземцями у зв'язку з пасивним ставленням до цього проекту правлячих кіл України;

• 3) використання можливостей Росії (додатково до власних) для впливу на процеси в регіональному "трикутнику" Росія-Китай-Іран, що формується також на антиамериканській та антитурецькій основі.

Аналітики сходяться на тому, що в найближчі роки Франція приділятиме більше уваги середземноморським та африканським державам, насамперед франкомовним, які французькою правлячою елітою розглядаються як чинник "проникнення й закріплення французької присутності" у цьому регіоні. Фахівці прогнозують найближчими роками в Африці загострення суперечностей між французами, американцями та німцями, особливо в країнах із традиційним французьким впливом, де Вашингтон, зокрема, має намір істотно потіснити французьких партнерів. Німеччина також посилює свою присутність, створюючи з 1985 р. в столицях країн африканського континенту мережу нових посольств, інших представництв та на їх базі розвідпостів БНД. Зі свого боку, Париж прагне потіснити США в Південно-Африканській Республіці в галузі військово-технічного співробітництва. Тому відносинам із країнами вказаного регіону французьке керівництво надає статусу "привілейованої солідарності".

Як відомо, у межах "третьої Європи", на думку 3. Бжезінського, мають об'єднуватися Балкани, Балтія, Україна, Бєларусь, Молдова і сама Росія. Десятиліттями, на думку американського дослідника, країни "Європи-3", особливо Росія, а можливо й Україна, переживатимуть внутрішні кризи. "Європа-2", завдяки більш ранньому поєднанню з "Європою-1", імовірно, що подолає свої внутрішні проблеми. Щодо Росії, то вона, стверджує 3. Бжезінський, буде для Європи особливо складною проблемою: "Хоч яким був би її внутрішній розвиток, Росія залишатиметься надто великою і надто "євразійською", щоб повністю інтегрувати в Європу".

За визнанням класиків геополітичної науки, Німеччина, як і Росія, - одна з континентальних "ідеократичних" сил, за складом характеру протилежна "демократичним силам" так званого блоку атлантистів, і входить до складу Північноатлантичного альянсу в силу тимчасових історичних обставин. Ідеократичні сили Євразії прагнуть утворити на Світовому острові "Євразійську імперію" по лінії "Париж-Берлін-Москва-Токіо", де ФРН надається провідне місце.

Як свідчать події останнього десятиліття XX І початку XXI ст., протиріччя, насамперед економічне, по лінії "Схід-Захід" завершилося розпадом "східного блоку", поразкою СРСР, розчленуванням Радянського Союзу, Чехословаччини, Югославії та усупереч бажанню еліт найбільш визнаних європейських центрів сили - Великої Британії та Франції - об'єднанням Німеччини, яка, відновившись у повноцінну центральноєвропейську силу, як і у минулі часи, в перспективі протиставлятиме себе в міжцивілізаційних відносинах "атлантистам".

Зазначене свідчить, що слов'янська цивілізація з Російською імперією, Радянським Союзом, а нині Росією на чолі в міжциві-лізаційній конкуренції ніколи не мала світової економічної могутності. Через ці обставини СРСР у післявоєнні роки репрезентував лише воєнно-технічну проблему для Заходу (за наявністю у нього ядерної зброї та великої кількості танків). Основна ж економічна конкуренція в міжцивілізаційному протистоянні відбувається між Заходом і країнами Південно-східного поясу (ПСП), насамперед Китаєм - не лише регіональним, а і Ймовірним світовим лідером. Така тенденція залишиться до другої половини XXI ст., що періодично обумовлюватиме напруженість відносин по лінії "Північ-Південь".

Отже, із військової точки зору розширення НАТО і, як його результат - зміни геостратегічної ситуації та утворений сучасний баланс сил об'єктивно можуть призвести до зростання чинника ядерної зброї у вирішенні суперечливих питань, оскільки інша протидіюча сторона зовсім не зобов'язана приймати (немає визначених міжнародно-правових підстав) свої контрзаходи у вигляді дзеркальних кроків у відповідь із застосуванням лише звичайної зброї.

Фактом залишається й те, що, роззброївши від ядерного арсеналу Україну, Беларусь і Казахстан, керівники держав Північноатлантичного альянсу, маючи в розпорядженні значні угруповання стратегічних і передстратегічних (тактичних) ядерних та звичайних високоточних засобів ведення війни 5-б-го покоління, ухиляються від предметного обговорення подальших кроків пониження, зокрема, ядерного чинника в європейських справах. Проводячи політику, спрямовану на пониження рівня військової могутності новоутворених посткомуністичних, особливо пострадянських держав, керівники провідних західних держав фактично затягують реформування НАТО. Вона залишається, перш за все, наступальною військовою організацією, котра спирається переважно на силові методи вирішення спірних питань у міжнародних справах. Що й підтверджується останніми подіями навколо Іраку, Афганістану, на Балканах (під час вирішення проблеми Косово і відповідних санкцій щодо останнього державного комуністичного режиму С. Мілошовича в СФРЮ) та авторитарних режимів С. Хусейна в Іраку та "Талібан" в Афганістані.

Інша провідна західноєвропейська держава - Велика Британія - у новому розумінні багатьох світових геостратегів не вважається геополітично європейською державою, тому що її стратегічні інтереси традиційно протилежні тенденціям у Європі. У той же час, водночас з посиленням ролі США та захопленням ними у 60-ті роки XX ст. практично повного контролю над англійськими колоніями, стратегічна роль Великої Британії у світі значно зменшилася, і сьогодні у Європі ця країна виступає предусім як екстериторіальна плавуча база Вашингтона, а не як самостійна сила. Звідси - така міцна взаємодія у галузях дипломатії, військової стратегії, економіки, безпеки та особливе співробітництво у сфері розвідки й контррозвідки з розподілом певних регіональних зон між Лондоном і Вашингтоном із партнерством колишніх англійських колоній - Нової Зеландії, Австралії та Канади. Для глобального контролю американці та британці разом із згаданими державами утворили світову розвідувальну мережу електронного стеження за діяльністю конкурентів "Ешелон".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни
  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері