Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

Основи сучасної політології

Працю богів доручили людині,

Нехай несе людина тягар божий"1 Цим тяжким тягарем і було керівництво спільнотою. Знаменитий історик античності Геродот у своїй "Історії" повідомляв, що до першого єгипетського царя "у Єгипті царювали боги, які жили сумісно з людьми, і один з них був наймогутнішим".

У іншому осередку стародавньої цивілізації — на Далекому Сході — у давньо-китайському міфі про божественне походження влади вказувалось, що персона верховного правителя Піднебесної імперії являється єдиною точкою зв'язку земного і небесного життя. Згідно із уявленнями народів, які жили на території сучасної Японії, Бог приймав обличчя мудрого старця, що відав людськими справами та наставляв їх мистецтву політичного керівництва.

З середини першого тисячоліття до нашої ери і до падіння Риму формується новий етап пізнання політичних явищ мислителями античної Греції та Риму. Для політичних вчень цієї епохи (шосте століття до нашої ери — перші століття після Різдва Христового) було характерним:

• поступова зміна міфологічного світогляду, у якому провідною ідеєю було визнання значущості діяльності Богів і Героїв, на логічно-раціональне осмислення політики як свідомо обраного "мистецтва царів" (Платон), як заняття по формуванню справжнього громадянина (Аристотель);

• значна диференціація політичних поглядів від усталених філософсько-соціологічних доктрин та еволюція цих вчень у сторону формування спеціальної теорії політики. Серед різних наук і мистецтв політика займає особливе місце, бо має вищу, благородну мету—служіння загальному благу, у той час як у Індії політичні аспекти вчень брахманізму, джайнізму і буддизму були синкретичними (тобто, недиференційованими від філософських і моральних настанов);

• визнання рівності політичних прав і обов'язків перед державою всіх вільних громадян, які утворювали добровільний державний союз грецьких полісів;

• розуміння важливості формування зв'язку між людьми, між державою і суспільством в цілому, тоді як у Єгипті, з якого грецька наука запозичила багато корисного, індивід "розчинявся'' в державі, бо поняття прав і свобод окремої людини взагалі не існувало. Саме у Стародавній Греції і Римі були сформовані основні політологічні поняття "держави", "поліса", "громадянина", "чужинця", "варвара". Однак, у древній Елладі ще не було знайдено реальну основу, справжнє підґрунтя політичної діяльності людей і за часів Емпедокла (VII ст. до н.е.) такою основою політики залишались традиції, звичаї полісного життя, народна думка, намагання служити метафізичним пророкам тощо. Політичні знання того періоду можна було б визначити як "усяке мислення про політику чи стосовно політики". Сицилійські тирани тих часів, захопивши політичну владу, намагались затвердити її популярність у масах зовнішнім блиском дій, переможними військовими походами, підкупаючи народ славою та багатством здобичі. Політичні погляди того періоду можна було б визначити як "усяке мислення про політику чи стосовно політики".

У наступний тривалий період розвитку людства Середньовіччя — а він тривав майже 1500 років - політичні доктрини підпадають під вплив і тиск теології, як особливого типу світогляду та осмислення світу.

Середньовічне мислення людей було наскрізь теократичне, поза християнською доктриною створення світу та керування Богом всім світовим устроєм по суті не існувало відмінних поглядів, не пропонувалось інших концепцій щодо здійснення функцій управління суспільством. Зауважимо, що засновники християнської доктрини політичної влади—апостол Павло, Святі отці Церкви - Григорій, Августин, Аквінський вельми ґрунтовно розробляли питання політики і влади на теологічних засадах. Утвердження церкви як окремої інституції, незалежної від держави, на теренах колишньої Римської імперії, стало революційною подією у політичному житті. Влада почала освячуватись або ж, подеколи, навпаки, піддаватись прокльонам як така, що суперечить божественним настановам (безбожна влада атеїстів).

Церква у цей час хоча і суперничала за владу з королями, все ж таки в цілому закликала до покори світським політичним володарям. Обов'язок поважати законну владу заповідував християнам їх месія Ісус Христос та апостол Павло у "Посланні до римлян" сформулював цю тезу вже у чіткій політичній формі: "Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові: "Володар — Божий слуга, тобі на добро"'.

Зауважимо, що теологічні підходи до політичних проблем суспільства залишаються міцно вкоріненими у суспільну та індивідуальну свідомість, саме тому, як вказував німецький мислитель Ф.В.Шеллінг, "немає навіть смислу нагадувати про те, наскільки взаємозалежні у кожного народу влада, законодавство, норов, навіть заняття і звичайні справи, з уявленнями народу про Богів". Це зауваження має методологічний характер — пам'ятати щодо ролі релігії, Церкви, релігійних Моментів світогляду при аналізі проблем начебто світської політики. Нагадаємо, що на виборах президента України 2004 р. православні Церкви Московського та Київського (начебто, "не канонічного") патріархатів займали протилежні позиції і закликали віруючих до відповідного вибору, навіяного церквою.

Відмітимо, що у ці вищевказані періоди заснування протополітичних доктрин ще не відбулась диференціація політичних знань від моральних, філософських, релігійних настанов і лише у XVI столітті флорентійський мислитель Ніколо Макіавеллі (1469-1527 рр.), письменник, державний діяч та практичний політик, фактично заснував політичну науку. Зауважимо, що у переважній більшості підручників його називають італійцем, однак на ті часи Італії ще не існувало: були Республіки Генуя, Флоренція, Папська область тощо. Це зауваження здійснено з методологічної точки зору—бути максимально точним у політології, яку сам Макіавеллі визначав як "точну дослідницьку науку".

Політична теорія у нього поставала вже не в якості складової частини філософських концептів, як це було раніше, скажімо у Платона, а у відзнаці самостійної практично-політичної науки. Основний твір Макіавеллі "Державець" (синонімічні назви "Князь", "Володар", "Государ") має і теоретичне значення, і представляє собою практичний посібник для освіченого монарха, який бажає проводити сильний політичний курс на підставі реальної дослідницької науки політології. Тогочасне суспільство було наповнене духом холодного практицизму, політична корупція і моральна деградація були звичайним явищем, а жорстокість і вбивства були узвичаєною практикою правління. В основі влади лежить сила і спритність, вважав цей мислитель. Свій найбільш знаменитий твір Макіавеллі присвятив жорсткому і могутньому герцогу Чезаре Борджіа, хоча, більш глибокий герменеетичний підхід до цього твору (його запропонували Б. Спіноза та інші) виявив у ньому приховану критику деспотизму і начебто схильність автора до захисту республіканізму. І дійсно, симпатії Макіавеллі були наближені до республіканського устрою і у подальших творах, зокрема, у "Роздумах з приводу перших 10 книг Тита Лівія" демократичні мотиви більш помітні.

Сучасного вигляду політологія набуває у середині ХІХ столітті у зв'язку із загальним прогресом багатьох суспільнознавчих наук, достатнім обсягом і ( накопиченого теоретичного матеріалу та практичною потребою у ґрунтовних політичних розвідках, зокрема, тих, які можна використовувати у виборчих політичних технологіях та при обґрунтуванні створення і спрямуванні діяльності політичних партій. При цьому, якщо у США політологія постає із соціології, то у Європі вона інституюється в рамках філософії політики, у межах теорії держави і права, завдячуючи М. Веберу, Р. Міхелсу, В. Парето, Г. Моска, А. де Токвілю та іншим політичним мислителям.

Заслуга соціолога Макса Вебера як політичного мислителя та засновника модерної політичної науки полягала у тому, що він заклав в основу теорії політики, створеної на раціональному підґрунті, базові уявлення про опорні категорії політичної науки, що актуальні і у наші часи, такі як: влада, політика, бюрократія, демократія, харизма, легітимність влади тощо. В роботах "Політика як покликання і професія", а також у пращ "Соціалізм. Промова для загальної інформації австрійських офіцерів у Відні (1918 р.)" німецький мислитель сформував низку фундаментальних політичних ідей, які продовжують мати важливе методологічне значення, зокрема, такі:

• стабільність соціально-політичного ладу будь-якого суспільства залежить від рівня легітимації влади,

• роль раціональної бюрократії зростає водночас із зростанням рівня демократизму,

• держава тримається завдячуючи силі (легітимному насильству) тощо.

В період між Першою та Другою світовими війнами у США політична наука переживає справжню революцію - вона вивчається у відомих академічних центрах (Мічиганський університет, Каліфорнійський університет у Берклі, Гарвард), сотні американських і зарубіжних спеціалістів отримують дипломи і професію політика, вони здебільшого зосереджувались на електоральних дослідженнях. У Європі на початку 70-х років XX століття за підтримки Фонду Форда був утворений Європейський консорціум політичних досліджень (ЕСРR), усклад якого входило більше 140 закладів, а у списку політологів значилось більше 2,5 тисяч прізвищ. Останні зосереджувались на порівняльних дослідженнях та розвідках демократичних режимів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ