* метою нападу стають не тільки військові цілі, але й економічні, політичні, культурні центри;
* конфлікти мають загрозливу перспективу об'єднувати сили, що протистоять цивілізованим державам глобалізованого світу — це групи наркоділків, торговців зброєю, ісламських екстремістів, організована злочинність, які стають більш витонченими, використовують інформаційні технології XXI століття.
* вони мають значний психологічний вплив на населення;
* асиметричними конфліктами відтепер вважаються напади партизан, повстанців на збройні сили держави та їх інституції з використанням нелегітимними силами кібернетичних, хімічних, бактеріологічних атак, атак „XXI" століття.
На 62 Генеральній сесії ООН було актуалізовано питання "заморожених" конфліктів, яких на території країн СНД принаймні чотири, три з котрих поблизу кордонів України: Придністровський, Абхазький, Південно-Осетинський. Вони мають небезпечний конфліктогенний потенціал. Політичний смисл цих "заморожених" конфліктів полягає у тому, що вони можуть бути "активовані" у певний час з тим, щоб дестабілізувати обстановку у регіоні.
Політична діяльність є одним із різновидів соціальної практики, що спрямована на перетворення соціально-економічних і політичних аспектів буття, вона є одним з самих яскравих проявів активного компоненту політичного буття і проходить у двох основних формах: мирній та немирній (насильницькій). Політична діяльність відрізняється від інших видів соціальної практики тим, що спрямована, сконцентрована на завоюванні, утриманні або на зміні (поваленні) влади і включає:
• розробку, обґрунтування та формулювання цілей політики;
• вибір адекватних засобів досягнення цілей;
• процес використання обраних засобів і форм діяльності; мобілізація та спрямування дій мас;
• продовження активності на основі досягнутих результатів попередньої діяльності.
У зарубіжній політичній літературі проблема політичної діяльності розглядається, як правило, доволі вузько - як діяльність органів політичної (законодавчої та виконавчої) влади. Для успішності останньої, на думку Е. Хейвуда, потрібні достатній конституційний статус і авторитет владних органів, їх реальна політична незалежність, справжні дії на відміну від "говорильні".1
На наш погляд, у новому столітті, влучно названому лідером лівійської революції М. Каддафі "ерою мас", слід більше уваги приділяти політичній діяльності народу, вірніше політичній самодіяльності мас, без якої неможлива справжня демократія та створення громадянського суспільства.
Політика є форма суспільної та індивідуальної діяльності та самодіяльності, активності й творчості у царині владних відносин, а влада — це центральна ланка у низці політичних явищ та мета діяльності.
Таким чином, політично-владне буття проявляється у безперервному симетричному та асиметричному впливі на людину в державі. Слід мати на увазі багатоплановість влади, наявність у ній явної та скритої сторін, так би мовити, "матеріальної" та духовної сторін. Сучасний вимір політичної влади виходить з того, що духовну владу над людиною повинні мати суспільно значущі соціально-політичні реальні цілі, а не відданість та подекуди сліпа віра харизматичним лідерам, які ведуть політично недостатньо розвинені маси у царину нездійсненних (утопічних) або небезпечних ідеалів. У зв'язку з винятковою важливістю проблеми політичної влади вона розглядається у наступному питанні лекції.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА“ на сторінці 4. Приємного читання.
