Людей "потрібно навчати, що 'в цих аспектах ми всі разом'" [2: 166];
Ми повинні "вселяти в канадців" думку, що разом ми можемо розв'язати свої проблеми [2: 167].
Такі бажані речі, здається мені, або припускають щось на кшталт авторитарного середовища, або серйозно перебільшують перетворювальну силу знарядь культурного відтворення, як от ЗМІ та освіти, особливо коли, як стверджує Біббі, ці знаряддя нині заражені тією самою хворобою, від якої, як очікується, вони мають вилікувати. Отже, якщо він не пропагує авторитарне "рішення" наших проблем, Біббі добре б зробив, якби пояснив, як інакше можна досягти його цілей.
Залишаючи осторонь усілякі етичні сумніві, ми можемо спитати: чи могло б авторитарне нав'язування спільних цінностей спрацювати?
Звичайно, є прецеденти "директивного" національного об'єднання. Канаду часто порівнюють з такими країнами, як Франція, що часто беруться за взірці справжньої держави-нації. з'єднаної спільними культурою, історією і мовою. Але ця спільна дійсність, як вказують історики, сама є почасти примарною, результатом відносно недавнього акту державної влади.
У прекрасному дослідженні Юджина Вебера. "Із селян у французи". зауважується, що навіть у кінці дев'ятнадцятого сторіччя Франція не була лінгвістично єдиною. Вебер повідомляє, як Мопассан, блукаючи 1882 року Нижньою Бретанню, заявив, що міг йти цілий тиждень, не зустрівши жодного, хто б розмовляв французькою [39: 76]. Подальше нав'язування спільної мови було результатом "імперіалістських настроїв: франкофонським тягарем білої людини, чиї перші завоювання повинні були почуватися як у себе вдома" [39: 73].
Загадом, іншим націям просто не пощастило мати спільну самосвідомість, вона, зазвичай, їм доводі енергійно нав'язувалися. "Французька є для нас мовою, нав'язаною за правом завоювання", як сказав один мешканець Марселя (цит. за [39: 73]). Але сьогодні? За теперішньої доби електронних ЗМІ і дешевих подорожей, чи залишається влада здатною нав'язувати своїм громадянам культуру й цінності?
Тому акцент на спільних цінностях, який на перший погляд видається таким природним, залишає нас із безліччю сумнівів. Незрозуміло, які цінності нам потрібно поділяти. Незрозуміло, наскільки вузьке визначення потрібно дати таким цінностям. Незрозуміло, чи потребували б ми держави, аби спробувати нав'язати цінності її населенню. І незрозуміло, чи змогла б навіть авторитарна держава нав'язати їх.
Якого суспільства ми хочемо?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цінності або зброя і в'язниці?“ на сторінці 4. Приємного читання.
