Наш побіжний огляд чотирьох істотних критичних випадів проти мультикультуралізму показує, що між самими критиками наявні розбіжності. Одна розбіжність стосується належної рівноваги між громадою та індивідом. У той час як Біббі побоюється втрати громадою згуртованості, Бісундат прославляє індивідуалізм, доходячи до заяви про те, що "культурна спадщина, зрештою, належить лише індивідові" [12, 215].
Але оскільки автори одностайні у своїй протидії мультикультуралізмові, вони повинні робити діаметрально протилежні заяви щодо його наслідків для індивідуалізму. У Бісундата мультикультуралізм розчавлює індивідів "потужним конформізмом" [12, 214], у той час як Біббі вважає, що мультикультуралізм та індивідуалізм вигадливо й хитромудро пов'язані між собою.
Споріднена розбіжність стосується традиції. Більшість авторів схильні цінувати традицію як таку. Індивідуаліст Бісундат більш зневажливий: традиція є "підтримкою наступності, огорожа з привілеїв" [12, 50]. Автори, відповідно, розходяться з конкретних питань, таких як право сикхських кінних поліцейських носити свої тюрбани. Задоволення вимоги сикхів змушує Біббі запитати, чи все ще "можна мати які-небудь колективні символи" [9, 6].
В іншому місці, як зазначалося вище, він говорить про вимогу сикхів задовольнити їхнє клопотання: "Складається враження, що вони прибули до Британії, а потім почали кампанію із заборони пабів" [цит. у 141]. Ґвин, зі свого боку, розглядає зміну у формі одягу Королівської канадської кінної поліції як типову для "громади зі стількома властивостями хамелеона" і ще один приклад "низхідної соціотехніки" [42, 195-6]. Бісундат, з іншого боку, глузує над тими, хто зациклений на "значенні й важливості дамських капелюшків", і запитує: "Чи не мусить цей загін, щоб зберегти традицію, забезпечити, аби всі кінні поліцейські завтрашнього дня мали точнісінько такий самий вигляд, що й всі кінні поліцейські учорашнього дня, повернутися до патрулювання шляхів і стежин краю, як того вимагає традиція, – вбрані у яскраво-червоний одяг і верхи?" [42, 46].
Остання розбіжність між класичними працями полягає в тому, що тільки Ґвин пов'язує небезпеку мультикультуралізму із політико- економічними проблемами, що стоять перед нацією. Інші автори загалом нехтують впливом економіки на наше спільне життя. Це допомагає пояснити періодичне твердження про те, що канадці можуть зараз жити життям на свій власний розсуд: плетиво обмежень, накладених необхідністю заробляти на життя, просто ігнорується.
Попри ці розбіжності існує приблизна одностайність у цих чотирьох класиків щодо небезпеки мультикультуралізму. Далі подано короткий виклад різноманітних бід, які один або декілька авторів приписують мультикультуралізмові. їх можна класифікувати за небезпеками для індивідів, культур і суспільства в цілому.
а) Мультикультуралізм шкодить людям, сприяючи:
i) моральному релятивізмові;
ii) моральному абсолютизмові;
iii) надмірному індивідуалізмові;
iv) конформізмові;
v) незбутнім очікуванням стосовно зобов'язань суспільства перед членами груп меншин; і
vi) почуттю образи, коли ці очікування не справджуються.
б) Парадоксальним чином мультикультуралізм шкодить культурам, заохочуючи:
i) статичні, законсервовані культури;
ii) зведення культури до "предмету для виставляння напоказ", до "фестивалів і ярмарків харчів".
в) мультикультуралізм шкодить суспільству, сприяючи:
i) отруєнню сенсу історії, зацикленій на різноманітних гаданих гріхах нашого минулого;
ii) втраті нашого "стрижня";
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Резюме класичних праць“ на сторінці 1. Приємного читання.
