Мультикультурофобія: ретельний розгляд

Канадський мультикультуралізм

У попередньому розділі подано загальний огляд чотирьох класичних критичних відгуків на мультикультуралізм. У цьому розділі ці критичні відгуки буде критично оцінено. Я наведу аргументи на користь того, що тема мультикультурофобії об'єднана не просто своїм змістом, але й стилем аргументування і певними глибинними посилками.

Усі розглянуті у попередньому розділі чотири книги йдуть у своїй аргументації від причини, мультикультуралізму, до різноманітних згубних наслідків.

Цей розділ почнеться з розгляду гаданої причини, мультикультуралізму, як він розуміється у класичних працях. Потім ми розглянемо широкий підхід до причинно-наслідкового зв'язку, спільний для цих праць. Це приведе до критики спрощеної манери викладу теми мультикультурофобії, що може бути однією причиною його популярності. Нарешті, піддамо сумніву часте твердження критиків про те, що дискусія про мультикультуралізм замовчувалася і продовжує замовчуватися безжалісністю політкоректних людей.

Примітивна філософія мультикультурофобії

Почнімо із загадки. Бісундат заявляє, що Закон про мультикультуралізм "здається, грішить декількома неперевіреними посилками: що люди, які прибувають сюди звідусіль, бажають залишатися тими, чим були; що особи та способи дії, погляди на світ можуть бути законсервовані в часі" [12, 43].

Загадка така: оскільки в Законі нічого подібного не сказано, і позаяк сказане в Законі не здається сумісним з нібито наявними "неперевіреними посилками", що змусило Бісундата зробити таку заяву? Так само, що спонукало його стверджувати, що політика мультикультуралізму тягне за собою не просто право, а обов'язок "залишатися тим, чим ви були" [12, 23]?

Я вважаю, що Бісундат і багато інших критиків створили своє власне уявлення про політику мультикультуралізму на основі примітивної філософії. Аби зрозуміти думку, зважте на вислів, приписуваний Геракл ітові: "Не можна двічі увійти у ту саму річку". Чому? Тому що "ви потрапите вже в іншу воду" [цит. за 30, 55].

Тобто, вода міняється, і коли вона це робить, річка вже не та сама. Отже, примітивна філософія вважає, що коли будь-який аспект чого- небудь змінюється, річ стає дещо іншою. У застосуванні до мультикультуралізму примітивна філософія означає, що культура "зберігається" тільки, якщо вся вона цілком залишається незмінною. Будь-який уряд, що бажає "зберегти" культуру, повинен, в такім разі, хотіти зберегти всі без винятку звичаї, що називаються "культурними".

Хоча для розуміння мультикультуралізму критики постійно використовують як лінзу примітивну філософію, їхнє точне ставлення до нього різне. Деякі із класичних критиків та інші критики, про яких йтиметься далі, самі перебувають у лещатах примітивної філософії. Інші, як от Бісундат, приписують філософію самій політиці мультикультуралізму, вважаючи при цьому, що самі вони мають більш складне уявлення про культуру, недоступне для наївних прибічників мультикультуралізму. Так, Бісундат подає ідею, що "культура є життям ... у постійному розвитку", як щось, чого мультикультуралізм, зі своїм "спрощенням культури", не може збагнути [12, 81].

Покладання класиків на примітивну філософію очевидне, коли вони постійно вважають заяви про збереження культури рівносильними заявам про збереження всіх до одного аспектів культури: у мультикультуралізм! "неявно вираженою", вигукує Бісундат, "є думка про те, що все, що вважається культурним, священне" [12, 136].

Навпаки, будь-яке відкидання тієї чи іншої культурної норми використовується для того, аби показати, що ми, насправді, несерйозні в своєму мультикультуралізм!, що насправді ми не прагнемо зберегти множинність культур, ніби не можна зберегти що-небудь, не зберігаючи всіх без винятку його складових частин.

Примітивна філософія знаходить віддзеркалення у деяких великих "дилемах", що їх критики виявляють у самій ідеї мультикультуралізму. Ґвин, наприклад, запитує, "чи жіноче обрізання справді характерна культурна норма, якою вона є серед сомалійців та інших, тому що оскільки метою офіційного мультикультуралізму є "збереження" і "сприяння" цінностям і звичаям усіх багатокультурних груп, чому ця норма має заборонятися більше, ніж співання "О соле міо" чи танці горян" [42, 189].

Ґвин переходить до зауваження, що "еліта ніколи не думала про – ніколи не наважувалася дозволити собі навіть почати думати про – такі питання" [42, 189]. Це необережне твердження: ніде в книзі Ґвин не наводить жодного офіційного документу про мультикультуралізм. Незрозуміло, як він міг знати, не провівши ніякого дослідження, про що саме "еліта" думала, а про що ні. Бісундат також занепокоєний жіночим обрізанням. Він додає такий приклад як вибір статі потомства до його народження і зауважує: "Мультикультуралізм закінчується там, де починаються права людини і людська гідність" [42,139].

Окрім припущення, що "зберігати" культуру означає підтримання її незмінності в усіх її аспектах, критики приписують мультикультуралізмові спрощене уявлення про культури як про однорідні моноліти. Банер даси [3, 49] повторює звинувачення. Як Бісундат та інші класичні автори, вона не може навести доказів цього твердження. Бісундат твердить, що "визнати складність етнічної приналежності, усвідомити виняткові розбіжності в межах етнічних груп, означало б зробити мультикультуралізм і його тези безглуздими.

Особи, що складають групу, 'представники етнічної групи', які утворюють спільноту, часто є людьми надзвичайно різноманітного складу. Спільна етнічна приналежність не тягне за собою одностайності уявлення" [12, 107].

Отож, коли будь-яка норма, пов'язана з меншиною, забороняється, мультикультуралізм "закінчується". Коли ми визнаємо різноманітність в межах етнічної групи, мультикультуралізм робиться "безглуздим", тобто, "офіційний мультикультуралізм" Бісундата. Для багатьох пізніших критиків існує тільки такий "офіційний мультикультуралізм".

Але чи це об'єктивне уявлення? Чи це обґрунтоване зображення політики мультикультуралізму? Розглянемо спочатку твердження про те, що політика мультикультуралізму породжує "обов'язок" не мінятися [12, 23], що вона заманює у пастку канадців, які належать до меншин, "як у заливне" [42, 199].

Комісія з питань двомовності і двокультурності недвозначно заявила, що "окремі громадяни повинні бути вільні вибирати", хочуть вони інтеграції чи асиміляції [67, 5]. Вносячи питання політики мультикультуралізму до Палати громад, прем'єр-міністр Трюдо знов виклав свою точку зору: "Політика мультикультуралізму в межах двомовної структури є по суті свідомою підтримкою індивідуальної свободи вибору" [78-79].

Крім того, у Законі про мультикультуралізм від 1988 року зазначено, що мультикультуралізм "включає в себе "свободу всіх членів канадського суспільства зберігати, сприяти і спільно користуватися культурною спадщиною" [23, 3.1.а].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мультикультурофобія: ретельний розгляд“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ I. Основні поняття мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм

  • Культура

  • Межі культури

  • "Спільна" культура?

  • Розділ II. Критика мультикультуралізму кінця XX сторіччя

  • Огляд книги "Торгівля ілюзіями" Ніла Бісундата

  • "Націоналізм без стін" Ричарда Ґвина

  • Огляд книги "Хто убив канадську історію?" Джека Ґранатстайна

  • Резюме класичних праць

  • Мультикультурофобія: ретельний розгляд
  • Законсервований і монолітний мультикультуралізм

  • Аспекти політики мультикультуралізму

  • Причинно-наслідковий зв'язок в класичних працях

  • Спокусливість казки мультикультурофобії

  • Мультикультурофобія і лихо політичної коректності

  • Мультикультуралізм у парламенті, 1994-95 рік

  • Критичні відгуки Квебекського блоку про мультикультуралізм

  • Критичні відгуки Реформістської партії

  • Реакція лібералів

  • Якість парламентських дебатів

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 1995 рік

  • Методологія

  • Вибір статей

  • Спрямованість висвітлення

  • Газета "Альберта Ріпорт" (Alberta Report)

  • Газета "Ґлоуб енд Мейл" (Globe and Mail)

  • Газета "Ванкувер Сан" (Vancouver San)

  • Газета 'Ле Девуар' (Le Devoir)

  • Розділ III. Мультикультуралізм після 11 вересня 2001 року

  • Деніел Стоффман і канадська імміграційна політика

  • Мартін Коллакотт і терористична загроза

  • Парламент Канади, 2005-2006 pp.: сумнівний тріумф мультикультуралізму

  • Мультикультуралізм у новинах ЗМІ, 2006 рік

  • Аналіз кожної газети

  • Ванкувер Сан (Vancouver Sun)

  • Ле Девуар (Le Devoir)

  • Нешнл Поуст (National Post)

  • Розділ IV. Мультикультуралізм і основні потреби суспільства

  • Цінності або зброя і в'язниці?

  • Якого суспільства ми хочемо?

  • Чого потребує це суспільство?

  • Висновок