Для Реформістської партії, так часто звинувачуваної в упередженості й нетерпимості, Ніл Бісундат був манною небесною. Цей був справжній живий іммігрант, який ненавидить мультикультуралізм! Тому не дивно, що на нього часто посилаються депутати-реформісти, і те, що його біографічні дані так висуваються на передній план:
"Вийшло так, що він прибув із Вест-Індії..." (Монті Солберґ, 18 жовтня 1994 р.)
"Ніл Бісундат, людина, що іммігрувала до Канади з Тринідаду" (Г'ю Ганраган, 16 листопада 1994 р.)
"Ніл Бісундат є відомим канадським автором, народженим у Тринідаді" (Лі Морісон, 18 жовтня 1994 р.).
І тому подібне. Реформісти, які зазвичай так тривожаться з приводу "канадців іноземного походження", радісно зараховували Бісундата до їх числа щораз, коли згадували його.
Через те, що Бісундатове "іноземне коріння робить його одним з небагатьох, які розуміються на мультикультуралізм!", тепер Реформістська партія могла б критикувати мультикультуралізм "на основі того, що кажуть самі іммігранти" (Елвін Германсон, 16 листопада 1994 р.).
Зважаючи на те, що Бісундат завжди наполягає на тому, що пише як приватна особа і нікого не "представляє", не рахуючи "самих іммігрантів", виникає запитання, що він думає про використання його книги. Справді, часте посилання реформістів на Бісундата ґрунтується на припущенні, що канадці багато читали про Бісундата, але не надто уважно читали його "Торгівлю ілюзіями".
Ті, які справді чигали книгу, знайшли б розлогу критику самої Реформістської партії. її принципи і методи дій, каже Бісундат, "нагадують нудьгу на вечірці, яку наводить її щоденна газета ... що не усвідомлює лише своє власне невігластво і свою неспроможність розібратися у заплутаній справі" [12, 65]. Попри свою недовірливість до галасу про "расизм", Бісундат наводить докази расистських елементів у партії [12, 65-6].
Оскільки цей аспект праці Бісундата майже ніколи не згадувався у стислих викладах і рецензіях на його книгу в ЗМІ, на нього ніхто з тих, які не читали самої книги "Торгівля ілюзіями", не звернув би уваги. В цьому відношенні пара депутатів-реформістів були чесними:
"Я посилаюся на нещодавню статтю в журналі Сетердей Найт, де відомий канадський письменник Ніл Бісундат говорить про знищення усієї ідеї мультикультуралізму" (Монті Солберґ, 18 жовтня 1994 р.).
"Мені трапилася редакційна стаття, в якій ідеться про останню книгу п. Бісундата ..." (Елвін Германсон. 16 листопада 1994 р.).
Дивовижно, але критику Бісундатом Реформістської партії згадав лише раз депутат-ліберал (Стен Дроміскі, 5 квітня 1995 р.), а це наводить на думку, що ліберали також не чигають його, як і їхній апарат.
А що ж інші наші класичні автори? За обидва роки, що тут розглядаються, ніхто з них не згадується на ім'я в Палаті громад. Попервах це видається питанням часу: книгу Ґранатстайна, зрозуміло, не було опублікована до 1998 року, у той час як книга Ґвина вийшла друком у кінці 1995 року (першу рецензію на неї я зміг знайти у листопаді). Але навіть у подальші роки жодна з них не з'явилася в офіційних звітах про засідання парламенту у зв'язку із мультикультуралізмом, хоча обидві цитуються щодо інших питань, як Біббі. Позаяк Біббі опублікували 1990 року, можливо, що його "Мозаїчне божевілля" вислизнуло з парламентської свідомості у середині 1990-х років.
Аналітичний розбір Біббі з'являється 1995 року у промові депутата- ліберала Роузен Скоук, яка завзято виступала проти пропозиції щодо правового визнання одностатевих подружжів. Хоча вона не посилається на його ім'я, джерело її натхнення легко впізнаване: "Істину замінили релятивізмом, що є узаконенням різноманітного вибору. Під виглядом рівності і справедливості плюралізм, у поєднанні з релятивізмом, почав просочувати душі канадців і канадські інституції.
Заохочення мультикультуралізму знову підтвердило мету Канади – гармонійне співіснування, згідно з яким ідеї, способи життя і свобода думки усіх людей повинні бути запроваджені і поважатися для забезпечення рівності й справедливості. Визнати й схвалити теорію плюралізму означає визнати, що істина є нічим іншим як особистою думкою. Релятивізм у нашому плюралістичному суспільстві позбавляє нас, як канадців, наших морально-етичних принципів" (1 червня 1995 року).
Під час піднесення Реформістської партії, однак, припускалося, що аналітичне дослідження Біббі сприяло формуванню позиції партії щодо мультикультуралізму [63].
Окрім прямих посилань, є різноманітні подібності між критикою мультикультуралізму Реформістською партією та його критикою класичними авторами. По-перше, у нас є ідеалізований іммігрант:: "Ці люди прибули до Канади, аби стати канадцями" (Джей Гіл, 18 жовтня 1994 р.).
Що стосується Канади доби до мультикультуралізму, Гіл зображує її як "землю, яка, здебільшого, приймала їх як нових іммігрантів і терпимо ставшася до їхніх відмінностей, поки вони не дізнавалися більше про обрану ними країну та її культуру". Слово "поки" наводить на роздуми.
Бажаючи стати канадцями, вони, звісно, не трималися зосібна: "Те, що трапилося і з'ясувалося протягом цих перших десятиріч, було справжнім, непідробним, неприкрашеним мультикультуралізмом. Усі ці люди, ці родини з різним життєвим досвідом, з різних частин світу об'єднали зусилля і співпрацювали у будівництві церков, шкіл та громад. Вони працювали разом, щоб побудувати країну" (Кліф Брайткройц, 5 квітня 1995 р.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Канадський мультикультуралізм» автора Бахов І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критичні відгуки Реформістської партії“ на сторінці 1. Приємного читання.
