Розділ «2.4. Стратегія як нетактика»

Стратегія – це серія тактик, які можуть навіть суперечити одна одній, якщо об'єднані єдиною стратегією. У цьому випадку втрати на одному рівні компенсуватимуться виграшем на іншому.

Стратегія, на відміну від тактики, є одночасно і управлінням су противником/опонентом. Наприклад, повідомлення несправжнього місця десантування союзників у Другій світовій війні або США у війні в Перській затоці. Дії супротивника в результаті готуються і розвиваються в неправильній точці простору-часу, куди його свідомо заманили.

Стратегія відрізняється від тактики тим, що працює в рамках багатовимірного простору. В результаті виникає варіант міжрівневих впливів, коли дія в межах одного простору дає результати в межах іншого. Опонент/супротивник навіть може не відчувати небезпеки, оскільки бачить усе в межах одного рівня.

Можна навести приклади негативного міжпросторового зв'язку, коли події в рамках інформаційного простору вплинули на громадську думку, спричинивши зміни у просторі прийняття політичних і військових рішень:

· в'єтнамська війна завершилася, коли телевізійний показ її сформував певний погляд громадської думки;

· США вивели свої війська із Сомалі після того, як на екрані було продемонстровано труп американця, який тягали вулицями Могадішо (так званий ефект CNN);

· перша чеченська війна викликала різке несприйняття її громадською думкою Росії.

В усіх таких випадках ланцюжок впливу принципово міжрівневий:

Можна навести приклади позитивного міжрівневого зв'язку:

· перші вибори В. Путіна на тлі загострення внутрішньої обстановки через чеченський фактор;

· другі вибори Дж. Буша на тлі антитерористичної війни.

Це вплив на політичний простір. Подібно відбувається вплив на економічний простір, коли, скажімо, культурна експансія США у вигляді масової культури спричиняє зрозумілі результати в економічній і політичній сферах.

Цікаво, що "холодна війна" була інформаційною війною, яка не переносилася (майже переносилася) в інші сфери. "Холодна війна" велася, в першу чергу, на власній території: СРСР і США були активні ідеологічно та інформаційно у своїх межах. І оскільки напруга не скидалася назовні, рівень и постійно зростав. Можна було б сказати, що вона набирала навіть карикатурних форм, якби це не було настільки небезпечно.

Сьогодні з'явилася інша інтерпретація дій Й. Сталіна – як відповідь на дії партноменклатури, котра хотіла усунути його групу. Й. Сталін навіть намагався запровадити альтернативні вибори, але йому не дали цього зробити*21. Репресії ж були відповіддю на цю змову, але в іншому просторі. В результаті утворився високий рівень стабільності, хоча й за рахунок втрати особистої свободи. Відбулося просте фізичне блокування дестабілізуючих дій. Сучасні країни блокують подібні дії швидше у сфері віртуального, а не фізичного простору.

*21: {Жуков Ю.Н. Иной Сталин. – М., 2003.}

Стратегія працює за принципом "багатоходівкитоді як тактика пропонує тільки один хід. Чим складніша ситуація, тим складнішу конструкцію слід запропонувати для її подолання. Стратегічне бачення розглядає дальші обрії, тому в такій ситуації зрозумілішими стають ближчі цілі. Той же, хто володіє тільки тактикою, навіть ці ближчі цілі бачить крізь лінзи невизначеності.

Стратегія висуває пріоритети. Наприклад, фірма "Нокія" спрямовує майже половину свого бюджету на наукові дослідження. Визначення пріоритетних цілей дає змогу сконцентрувати ресурси для досягнення результату, що з розряду потенційних переходить у можливий.

Стратегія визначає ризики, оскільки розробляється в агресивному середовищі. Розвиток стратегії, що працює з протидією, завжди перебуває під впливом двох гравців. На арені постійно відчувається присутність опонента. Немає і не може бути стовідсоткової впевненості в досяжності стратегічних цілей, але до них можна рухатися, зваживши ризики і свої можливості.

Стратегія є мультиплікатором наявних сил, оскільки надає їм найсприятливіший шлях застосування. Якщо в бізнесі підприємець шукає свою нішу, де рівень конкурентного тиску буде найменшим, то військові відшукують, приміром, сприятливі нічні умови для нанесення удару. Стратегія дає змогу побачити не тільки мету, а й раціональні шляхи її досягнення. Вона в цьому плані максимально системна, оскільки розширює набір "працюючих" факторів, переходячи до парадигми, якої раніше ніхто не використовував.

Час також відіграє важливу роль при розробці стратегії. Хоча стратегія і має часовий ресурс на відміну від тактики, але однак відчувається тиск строків. Тому на першому місці часто опиняється той, хто інтуїтивно, а не раціонально відчуває майбутній рух ситуації, допомагаючи своєму об'єктові підлаштуватися під цей майбутній розклад сил. Увага до стратегії не скасовує ролі інтуїції. Стратегія посилює сильного гравця, але може послабити слабкого, оскільки в нього немає достатнього ресурсу для здійснення власної стратегії. Реалізація ж чужої стратегії завжди буде невигідною і в короткотерміновій, і в довгостроковій перспективі.