Розділ «8.5. Інформаційні війни у структурі сучасних цивілізацій»

5) Зміни в шумі. Може різко зрости роль шуму, що у стандартній схемі, навпаки, є лише джерелом перешкод. Так, наприклад, російські фахівці з психотехнологій пропонували у випадку захоплення заручників у США пускати голоси їх рідних і близьких як шум, щоб на підсвідомому рівні спробувати вплинути на мирне розв'язання проблеми. Тобто шум у цьому випадку, навпаки, стає головним джерелом інформації з позиції створення подібних повідомлень.

Якщо попередній набір прийомів забезпечував підсилення повідомлення, то завдання контрпропаганди протилежні. Контрпропагандистську діяльність ми можемо також розкласти на низку прийомів, що зменшують ефективність чужого повідомлення. Це набір дій, що умовно позначаються словами, котрі відображають їхню фізичну характеристику.

· Парасолька – прийом, у результаті застосування якого чужі повідомлення просто не досягають споживача, наприклад, глушіння радіостанцій у радянський період.

· Лійка – прийом нейтралізації повідомлення сумарною дією інших повідомлень.

· Колесо – прийом заміни повідомлення в масовій свідомості іншим через уведення повідомлень із важливішими пріоритетами.

· Заміна – прийом спростування на акцентуванні інших блоків схеми комунікації (наприклад, посилання "сам дурень", коли сумнів викликає не повідомлення, а той, хто говорить).

Надзвичайно важливою особливістю психологічної операції є робота в альтернативному комунікативному середовищі, Наприклад, радянська пропаганда практично не знала альтернативності, розв'язуючи проблеми за допомогою кількісного охопленням своєї аудиторії, аж до створення агітмайданчиків біля будинків, щоб не залишати населення без контролю у будь-який момент часу і в будь-якій точці простору. Безальтернативне комунікативне середовище, до якого ми звикли і до котрого мимоволі звертаємо погляди, принципово інше, аніж те, де відбувається робота у випадку психологічних операцій. Супротивника намагаються переконати здатися в полон у ситуації, коли основний масив повідомлень, котрі він одержує, спрямований на протилежне.

Альтернативне комунікативне середовище взагалі характерне для демократичних ЗМІ. У цьому разі на перше місце часто виходять повідомлення, що випереджають інші. Наприклад, перша інтерпретація події, що сталася, офіційною особою приверне увагу всіх, оскільки населення завжди хоче почути цю інтерпретацію від влади. Зволікання взагалі є однієї з головних помилок у проведенні кризової комунікації.

Можна ввести також поняття агресивного комунікативного середовища як характерного для ситуації впливу, оскільки необхідною є зміна існуючих уявлень, які активно захищаються кимось іншим. Подібне повідомлення в деяких випадках може взагалі не сприйнятися. Тому комунікатори застосовують серію прийомів, що підтримують повідомлення, підвищують його ефективність,

· Акцентування уваги на збігу інтересів, завданням якого є максимальне зближення з аудиторією. Добрі стосунки того, хто говорить, і того, хто слухає, переносяться на саме повідомлення.

· Використання авторитету для створення потрібного повідомлення. Тут також довіра до того, хто говорить, переноситься на те, про що повідомляється. Наприклад, чутки в Афганістані радянські військові фахівці подавали як повідомлення Бі-Бі-Сі, оскільки ця радіостанція мала найбільший авторитет серед населення.

· Приєднання до думки більшості. Повідомлення подається як думка більшості ("усі так думають", "усі так вважають"), а як супротивник подається як представник меншості. Людська психологія зумовлює наше бажання приєднатися до більшості. Наприклад, в Афганістані розповсюджували чутку, що в сусідньому селі вже почали здавати ракети "земля – повітря", одержуючи за них гроші.

· Подання запропонованого рішення як прогресивного, а протилежного рішення – як такого, що походить з царини минулого. Це досить активно використовується сучасними політиками.

· Переміщення суперечки в площину негативних характеристик самого опонента, викриття супротивника стосовно інших сфер, оскільки погана людина не може говорити правильні речі.

Ми активно використовуємо численні суто інформаційні засоби впливу. Таким чином, сьогоднішня цивілізація великою мірою "заручницею" своєї інформаційної складової, що змушує вкладати в цю сферу все значніші ресурси.

Ці проблеми починають краще усвідомлювати і країни СНД. Російська Рада із зовнішньої та оборонної політики у своїх тезах "Стратегія Росії в XXI столітті: аналіз ситуації і деякі пропозиції"*231 визначає таку тенденцію: "Зростає роль громадської думки. Настрої вже й елітних кіл значною мірою формуються зусиллями ЗМІ. Вплив країни, суспільства, їхньої можливості щодо формування зовнішнього середовища для розвитку все більш визначаються їхньою принадністю або непривабливістю для широкої міжнародної громадської думки, їхніми інформаційними можливостями. Публічна зовні шия політика виявляється під все більшим громадським тиском". Одночасно констатується: "Росія значною мірою випадає зі світового інформаційного процесу".

*231: { Независимая газета. – 1998. – 18 июня.}

Росія також бачить серйозну небезпеку для своєї інформаційної безпеки в тоталітарних сектах. До речі, Захід досить давно визначив суттєве зближення релігійних і політичних рухів. Дж. Браун бачить такі параметри еквівалентності між ними*232:

· *232: { Brown J.А.С. Techniques of persuasion. From propaganda to brain-washing. – Harmonsworth, 1963. – P. 106.}

· усі масові рухи вербують своїх прихильників з одного типажу людей, звертаючись до одних і тих самих особливостей розуму людини: