Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

· захист інформації від витоку, несанкціонованого доступу, знищення, підробки, модифікації, перекручення незалежно від технологій обробки.

Відповідно до традицій систематизації законодавства України система інформаційного законодавства України на рівні Кодексу, на думку розробників "Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин", має складатися з двох частин.

Частина І. Загальні положення. Ця частина включає основні засади інформаційного законодавства: завдання; сферу дії; визначення основних понять; визначення системи правового регулювання інформаційних відносин (законодавство та підзаконні акти, їх чітка ієрархія); мову інформаційних відносин; зміст (сутність) інформаційних відносин; основні принципи інформаційних відносин; державну політику в сфері інформаційних відносин та інформатизації; суб'єкт (учасників) інформаційних відносин; об'єкти інформаційних відносин (предмет правового регулювання); інформаційну діяльність та її види; основні положення щодо зобов'язань в інформаційних відносинах.

Окремі розділи складають комплекс правових норм:

· дія та застосування норм міжнародного права;

· система способів захисту прав в інформаційних відносинах. Вона складається з наступних глав: глави про інкорпорацію визначених в Конституції України способів самозахисту, в тому числі через громадські об'єднання; про способи захисту в адміністративно-правовому порядку; щодо кримінально-правового порядку захисту інформаційних відносин; щодо захисту через прокуратуру та уповноваженого з прав людини при Верховній Раді України; про судовий захист в цивільно-правовому порядку; щодо способів і порядку звернення за захистом прав суб'єктів суспільних відносин у міжнародні організації та суди.

Частина II. В особливій частині визначаються урегульовані на рівні законодавства підсистеми (сфери) інформаційних відносин із зазначенням їх системоутворюючих законів, зокрема:

· державна таємниця;

· науково-технічна інформація;

· телебачення і радіомовлення;

· друковані засоби масової інформації (преса);

· інформаційні відносини в автоматизованих системах;

· бібліотеки і бібліотечна діяльність;

· архіви та архівна діяльність;

· інформаційні агентства;

· зв'язок, комунікаційні системи;

· інформатизація та національна програма інформатизації тощо.

У разі визначення нових сфер регулювання інформаційних відносин (методом агрегації) вводяться нові розділи чи глави. Зокрема, такими можуть бути наступні:

· захист персональних даних (інформації про особу, особистої інформації);

· забезпечення інформаційної безпеки суспільства і держави, регламентація основоположних організаційних заходів захисту інформації (організаційно-правових, організаційно-управлінських, організаційно-технічних, програмно-математичних);