Розділ «5.5. Основні проблеми правового регулювання мережі Інтернет»

На боротьбу з несанкційованими розсиланнями реклами електронною поштою буде витрачено близько 18 млрд дол. США. Ця астрономічна сума включає затрати на закупівлю і впровадження фільтруючого програмного забезпечення та нарощування обсягів дискового простору для збереження пошти. Збитків від витрат на рівні продуктивності праці Хемлін навіть не враховує, а ця цифра, безсумнівно, буде досить значною.

Рішенням проблеми спаму зараз займаються провідні IT-компанії і провайдери Інтернету, включаючи Microsoft і AOL. Велику увагу цій проблемі приділяють і уряди багатьох розвинених країн світу, зокрема США та країн Європейського Союзу.

Так, Європейська Комісія оприлюднила своє послання щодо спаму під час конференції ОБСР з проблем спаму, яка проводилась 2–3 лютого 2004 р. (Нещодавнє дослідження національних підходів, проведене ОБСР, свідчить про значні розбіжності, що ускладнюють вирішення проблеми спаму.) Найважливішим кроком для країн ЄС стала найшвидша транспозиція Директиви про приватність і електронні комунікації (2002/58/ ЕС) до національного законодавства. Лише деяким країнам вдалось упровадити положення директиви в національне законодавство вчасно, але кожний громадянин ЄС зараз має можливість безпосередньо звертатися до її положень у національних судах. На цей час 7 з 15 країн членів не впоралися з транспозицією – Бельгія, Німеччина, Греція, Франція, Люксембург, Нідерланди і Португалія.

Директива залишає країнам можливість самостійно визначитися із засобами для забезпечення ефективної заборони спаму і відповідними органами нагляду. В деяких країнах цим опікується Уповноважений із захисту приватності, в інших – Уповноважений з прав споживачів чи Національний орган з регулювання телекомунікаційного ринку.

Найбільшу правову проблему становить розрізнення приватних і бізнесових одержувачів, оскільки на листування останніх Директива не поширила правила заборони спаму, залишивши це на розсуд національних урядів.

Нещодавно Датська Нижня Палата ухвалила закон про заборону спаму, одноголосно проголосувавши 4 листопада 2003 р. за новий закон про телекомунікації. Палата прийняла поправки, згідно з якими від відправника незамовленої розсипки вимагається надання доказів для підтвердження згоди на це одержувача, тим самим ускладнюючи процеси прямого маркетингу орендування адресних списків і виконання трюку під назвою "скажи своєму другові".

В Австрії Директива була запроваджена вчасно. Антиспамове законодавство набуло чинності у серпні 2003 р. Як і в Голландії, Австрійський Уряд відмовився поширити заборону спаму на усіх фізичних осіб, включаючи робочі адреси електронної пошти. Однак на відміну від Австрії, вони вже мали захист, вимагаючи одержання обов'язкової попередньої згоди одержувачів розсилок (схема "opt-in") за старим законом про телекомунікації. Відповідно до Директиви (стаття 13) усі фізичні особи підпадають під захист за схемою "opt-in", у той же час країнам-членам залишено свободу вибору для поширення цього захисту на бізнес адреси.

В Італії також було ухвалено, що займатися спамінгом, тобто відправляти повідомлення електронною поштою без дозволу одержувача, – це злочин, який карається штрафом (до 90 тисяч євро) і навіть карними санкціями (ув'язненням на термін від шести місяців до трьох років). Усі ці суворі заходи будуть застосовуватися, якщо незаконне використання даних було здійснено "з метою отримання прибутку для себе або для третіх осіб або з метою завдання збитку". Не важливо, що електронні адреси потенційних жертв не є таємною інформацією. У будь-якому випадку, згода має бути отримана до відправлення послання, і одержувача має бути чітко поінформовано про те, з якою метою будуть використовуватися його особисті дані. Якщо ж спам надходить до Італії через кордон, італійська влада радить звертатися до суду тієї країні, звідки надійшло повідомлення.

Створення загальноєвропейської ідентифікаційної картки

Європейський Союз робить кроки до створення загальноєвропейської ідентифікаційної картки. До 2008 року будуть введені нові картки з мікрочіпами, на яких будуть записані біометричні та персональні дані. Передбачається, що нова картка за розміром буде такою самою, як теперішні кредитні картки. Страхові медичні поліси, які сьогодні є серед документів майже будь-якого мандрівника, будуть замінені на єдину картку медичного страхування (European Health Insurance Card). В майбутньому ця картка замінить й інші документи медичного характеру, які потрібно оформляти для проживання в інших країнах (не лише для короткострокових поїздок).

Перший етап програми починається 1 червня 2004 року. Кожна країна може сама зробити вибір щодо того, чи будуть на картці фотокартка, відбитки пальців, біометричні дані (наприклад, райдужна оболонка ока). Вся ця інформація буде міститися на "національній" частині картки, інша частина буде загальною. Напевно кожна картка буде містити вбудований мікрочіп. Спочатку Європейська комісія пропонує інтегрувати біометричні ідентифікатори у звичайні візи та види на проживання. У перспективі ця новинка може бути використана і в паспортах громадян країн – членів ЄС. Пропонується зберігати два види біометричних даних, що "вміщені" у безконтактні радіочіпи. Перший тип даних стосується ознак особи і розглядається як основний. Міжнародна організація цивільної авіації (ІСАО) вже заявила про свій намір використовувати такі біометричні ідентифікатори. Американські візи вже містять фотокартки. США наполягають, щоб у Європейських паспортах біометричні дані з'явилися не пізніше 26 жовтня 2004 року. Друга категорія даних, що зберігаються в мікрочіпі, – цифрові фотокартки двох відбитків пальців. У всіх країнах – членах ЄС вже зібрана база даних відбитків пальців злочинців, це означає що за відомими відбитками в принципі можна встановити порушника. Відбитки пальців будуть вимагатися при отриманні візи і зберігатися в новій Інформаційній системі видачі віз (Visa Information System, VIS).

Країни – члени ЄС можуть самі визначатися, чи потрібно їм використовувати фотокартки для віз. Фінансова частина питання поки що не розглядалася відкрито. У своєму робочому документі Європейська комісія запевняє, що вартість чіпа поки що невідома, але якщо замовниками будуть усі 25 членів ЄС, то вартість істотно знизиться. У пам'яті чіпа можна зберігати й додатковий текст. У новому плані Єврокомісії є Декларація захисту приватності, але нічого не згадується про те, як можна забезпечити ці гарантії, беручи до уваги сучасну прозорість кордонів. Проблема набула яскравого вираження під час розгляду питань з даних про пасажирів. Невідомо, яким чином дані на чіпі будуть захищені від несанкціонованого доступу, а також як можна боротися проти "збирання" біометричних даних європейських пасажирів у країнах "третього світу".

Нагорода "великому брату"

Активісти із захисту приватності й громадських свобод по всій Європі презентували нагороду "великому брату" – урядам, компаніям і особам, які зазіхали на право на приватність.

У Німеччині приз надійшов до підрозділу Німецької поштової компанії (German Post-Shop) за примушення працівників відмовитися від конфіденційності медичних даних, які повідомляються лікарям у разі невиходу працівників на роботу. Німецька компанія, що обслуговує розрахунки в метро (German cash-and-carry chain Metro), отримала нагороду за встановлення радіохвильових індикаторів у деяких своїх магазинах, а Берлінський сенатор з внутрішніх справ Кортинг отримав одну з нагород за надсилання "беззвучних" SMS-повідомлень мобільною мережею для стеження за користувачами GSM, – практика, відома під назвою "тестове опитування" (pinging).

В Іспанії нагороду вручили Міністерству науки і технологій за внесення першого у Європі проекту закону про обов'язкове зберігання провайдерам даних, переданих мережею.

Юрист компанії PriceWaterhouseCoopers пан Рібас отримав аж дві нагороди від журі і громадськості за погрози притягнути усіх користувачів peer-to-peer в Іспанії. Компанія Microsoft була нагороджена на розробку Palladium, своєї майбутньої операційної системи на основі платформи захисту прав інтелектуальної власності DRM (Digital Rights Management).

Австрійська нагорода була порівну поділена між місцевими і загальноєвропейськими переможцями. Серед переможців – Європейська Комісія, за проект Директиви про захист інтелектуальної власності, і Європейське Патентне Бюро – за надання патентів ідеям і методам в інформаційних технологіях. Так само, як і в Німеччині, була нагороджена поштова служба, тут – за продаж дірект-маркетінговим фірмам адрес людей, які вимагали переадресації своєї пошти після зміни місця проживання.

Одна зі швейцарських нагород надійшла екзаменаційному магістрату п. Трессані, який видав розпорядження компаніям мобільного зв'язку зберігати увесь трафік з окремого телефону. Інша була вручена Міністерству оборони Швейцарії за опитування рекрутів з пікантних тем, як наприклад, їх сексуальні уподобання.

У Фінляндії нагорода "Великому брату" недавно була присуджена компанії YTV, що керує транспортною мережею в Гельсінкі та на околицях. YTV зберігала інформацію про пасажирів, включаючи номери соціального захисту. В Голландії компанія Translink номінується на відому анти-премію за аналогічні ініціативи: там пасажири, що хочуть зберегти анонімність, мають доплачувати за проїзд.