РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

У радянський період видатною науковою працею з ІПП є монографія Д. А. Волкогонова "Психологічна війна: підривні дії імперіалізму в області суспільної свідомості". Ідеї цієї наукової праці взяла на озброєння значна кількість російських науковців. Після розпаду Радянського Союзу проблема формування концептуальних основ стратегії і тактики її реалізації у сфері глобального та регіонального ІПП постійно знаходилася у центрі уваги фахівців Російської Федерації. З цієї тематики написана значна кількість наукових і фахових статей. Однією із перших публікацій у масових тиражах з цієї тематики в РФ стали роботи Д. С. Черешкіна, Г. Л. Смоляна та В. Н. Цигічко: "Зброя, котра може бути загрозливішою ядерної", потім наступна стаття "Реалії інформаційної війни" (1995). Автори констатують, що інформатизація веде до створення єдиного світового інформаційного простору, в рамках якого здійснюється споживання інформації, народження змін, зберігання і, найголовніше, обмін між суб'єктами цього простору - людьми, організаціями, державами. Пізніше вийшла стаття М. Делаграмматика "Останній солдат суперімперії або кому необхідна кібервійна" ("Литературная Россия" від 26 квітня 1996 р.).

Однією із перших значних російських наукових праць став навчальний посібник з геополітики О. Дугіна "Основы геополитики. Геополитическое будущее России", виданий у 1997 році за сприяння кафедри Стратегії Військової Академії Генерального Штабу РФ та Центру спеціальних метастратегічних досліджень Росії. За сприяння Комітету з безпеки держдуми РФ і секції "військово-технічні проблеми" Російської інженерної академії у 1999 році опублікована наукова праця С. П. Расторгуєва "Информационная война", де автором були розкриті основні аспекти ІВ, показана її історія, сучасний стан проблеми та перспективи, введені в науковий обіг основні визначення, сформульовані ключові завдання, які мають бути невідкладно вирішені для підготовки умов розробки конкретної тактики і стратегії ШВ, а також представлено низку важливих оригінальних результатів з теорії інформаційної зброї.

Накопичувальний період процесу наукового пізнання порушеної проблеми у 2006 році логічно завершився виданням російськими дослідниками А. В. Манойлом, О. І. Петренком, Д. Б. Фроловим монографії "Державна інформаційна політика в умовах інформаційно психологічної війни".

4.1. Теоретико-правові аспекти концептуального підходу Російської Федерації до визначення геостратегії та тактики її реалізації у сфері глобального і регіонального інформаційно-психологічного протиборства

4.1.1. Загальна характеристика парадигми побудови концептуальних основ теорії інформаційної війни та державної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

4.1.2. Особливості російського бачення пріоритетів геополітичної конкуренції в сучасному інформаційному суспільстві

Російські дослідники вважають, що система соціальних інформаційно-психологічних відносин сучасного суспільства формується в результаті впливу таких чинників: 1) ідеології інформаційного суспільства; 2) геополітичної конкуренції в глобальному інформаційно-психологічному просторі, яка набуває різних форм ІПП; 3) стани системи політичних відносин суспільства, змісту та спрямованості зовнішніх і внутрішніх політичних процесів; 4) процесів економічної, інформаційно-телекомунікаційної глобалізації; 5) політики інформаційного неоколоніалізму; 6) інформаційного протиборства, інформаційно-психологічної політики держав-учасниць ІП; 7) стану інформаційно-психологічної безпеки держав, їхніх союзів і коаліцій.

Дослідження всього різноманіття викликаних цими чинниками інформаційно-психологічних процесів дає досить повну характеристику стану системи соціальних інформаційно-психологічних відносин сучасного суспільства, а сама система чинників може бути використана як основа методів оцінки оперативної обстановки в областях (на об'єктах) інформаційно-психологічного простору, які репрезентують себе як центри зосередження інтересів учасників ІПП.

Російські фахівці дійшли узгодженого висновку, що останніми десятиліттями процеси наближення і взаємопроникнення національних економік спрямовані на створення єдиних механізмів господарювання і набувають глобальних масштабів. Вони пронизують різні сторони соціально-економічного, політичного і культурного життя держав, що інтегруються. Відбувається цей процес переважно на основі розвитку комп'ютерних технологій.

Проте російськими ученими і фахівцями з безпекознавства констатується, що єдиного загальноприйнятого поняття глобалізації поки не існує через велику розмаїтість суперечливих концептуальних підходів до вивчення цього феномена.

У статті "Стратегія "глобалізаційного лідерства" для Росі" в "Независимой газете" (від 7 вересня 2000 р.) О. Ігнатов, генеральний директор інформаційно-аналітичного агентства при Управлінні справами Президента РФ, намагається визначити певні обрії сучасного поняття "глобалізація". Так, зокрема, він вважає, що нині глобалізація як явище розглядається в декількох взаємозалежних аспектах.

Автори монографії роблять висновки, зазначаючи, що "процеси глобалізації формують середовище організації і проведення таємних операцій інформаційно-психологічної війни, інтегруючи в єдиний інформаційно-психологічний простір окремі сектори, сегменти та елементи національних інформаційно-психологічних просторів, зв'язуючи їх воєдино безліччю структурних прямих і зворотних зв'язків і тим самим роблячи об'єкти інформаційного протиборства максимально доступними для враження засобами інформаційно-психологічної війни. Глобалізація формує та розширює глобальну інформаційну сферу, стираючи державні, національні кордони та різні бар'єри, що дозволяє розв'язувати великомасштабну ІВ і обирати для таємних операцій як театр воєнних дій інформаційні простори цілих регіонів земної кулі".

У концепції ІП і державної інформаційної політики РФ обов'язково повинна враховуватися орієнтація сучасних концепцій інформаційно-психологічної війни на ведення бойових дій на глобальному рівні.

Існує наукова гіпотеза - геополітична конкуренція в сучасному багатополярному світі є основною формою з'ясування відносин між геополітичними суб'єктами з приводу впливу на той чи інший простір, у результаті якого одні суб'єкти одержують переваги, а інші його втрачають, що відбивається на стані їхньої безпеки.

Дослідження російських та іноземних, зокрема українських, вчених і фахівців підтверджують також іншу наукову гіпотезу про те, що інформаційна революція останніх десятиліть призвела до поширення такого суперництва в інформаційно-психологічному просторі, у якому помітно міняється зміст геополітичної конкуренції - як через зміну змісту власне збройної боротьби, так і через ІПП, яке перехрещується зі збройною боротьбою, але повністю не співпадає.

ІПП є в сучасних умовах ефективним засобом забезпечення геополітичного балансу, але поки що не використовується повною мірою. Вирішення практичних завдань геополітичної конкурентної боротьби з використанням засобів і методів інформаційного протиборства дозволяє, зокрема, навіть слабким державам і коаліціям зберігати відносну незалежність у вигляді вибору власного зовнішньополітичного курсу і можливості давати гідну (асиметричну) відповідь на виклики конкуруючих геополітичних суб'єктів.

З розвитком мережевої інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури навіть вилучені з лінії безпосереднього зіткнення з імовірним супротивником райони і розташовані в них об'єкти залишаються в зоні досяжності сучасних засобів враження. Геополітичний простір набуває нових вимірів, включаючи в себе простір інформаційний та інформаційно-психологічний. Перетворення традиційної системи соціальних відносин індустріального суспільства в систему відносин суспільства інформаційного супроводжується докорінними змінами вигляду системи цінностей, яка сформувалася в умовах індустріального суспільства і багатополярної геополітичної картини світу, та характеру, змісту, принципів і пріоритетів геополітичної конкуренції.

Поява в геополітичній конкуренції нових суб'єктів (віртуальних співтовариств і транснаціональних корпорацій-провайдерів) і тенденції поступового витіснення ними традиційних держав зі сфери світової політики вимагає перегляду (модернізації) основних положень геополітики індустріального суспільства, а асиметричний характер ІПП створює необхідність визначення інформаційним суспільством нових геополітичних пріоритетів конкурентної боротьби.

Одним із таких пріоритетів нині є використання арсеналу сил, засобів і методів ІПВ (зокрема сил, засобів і методів ІВ як найбільш небезпечної та агресивної форми такого впливу) як основного інструмента досягнення геополітичної переваги.