РОЗДІЛ 9. ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

9.1. Системно-структурний аналіз підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки у провідних країнах світу

9.1.1. Актуальність проблеми підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки в умовах розвитку інформаційного суспільства

Створення та становлення молодої європейської держави - незалежної України припали на переломний етап розвитку сучасної цивілізації - перехід до інформаційного суспільства як нової суспільно-економічної формації.

Якщо узагальнити існуючі підходи до визначення поняття "глобальне інформаційне суспільство", то на сьогодні під ним розуміють:

- суспільство нового тилу, яке формується внаслідок нової глобальної соціальної революції, в основі якої "вибуховий" розвиток і конвергенція інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ);

- суспільство знань, в якому головною умовою благополуччя кожної людини і кожної держави стає знання, яке отримане завдяки безперешкодному доступу до інформації й уміння нею оперувати;

- суспільство, в якому обробкою інформації зайнято більше людей, ніж обробкою сировини і матеріалів;

- глобальне суспільство, в якому обмін інформації не буде мати ні Часових, ні просторових, ні політичних кордонів, в якому за допомогою наукової обробки даних і підтримки знань будуть прийматись найбільш продумані, обґрунтовані і своєчасні рішення з метою покращення якості життя в усіх його аспектах;

- суспільство, яке, з одного боку, сприяє взаємопроникненню культур, а з другого - відкриває кожній національній культурі нові можливості для самореалізації.

Тільки за умов вирішення визначених та інших проблем можливе формування єдиного, достатньо захищеного інформаційно-комунікаційного простору країни як частини світового інформаційного простору, забезпечення рівноправної участі України в процесах інформаційної та економічної інтеграції.

Світовий цивілізаційний процес на сучасному етапі характеризується глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості високих інформаційних технологій, підвищенням ролі інтелектуального ресурсу та менеджменту, соціальних, науково-технічних і гуманітарних чинників економічного прогресу, воєнного потенціалу держав.

Усі ці та інші цивілізаційні риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль прогресивних змін, викликають потребу в модернізації освіти, забезпеченні її пріоритетного розвитку. Освіта стає визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства, важливим стратегічним ресурсом зміцнення держави, її авторитету та конкурентоспроможності на міжнародній арені, забезпечення незалежності, національної оборони і національних інтересів.

Інформаційному суспільству (ІС) відповідає і новий вид економіки - інформаційна економіка, в якій суттєво змінюються місце і роль людини. Людина, її здібності завжди відігравали головну роль у суспільному виробництві, але якщо в індустріальному суспільстві переважаючою була фізична праця, то в ІС вже превалює інтелектуальна праця. На початку XI ст. нею в розвинутих країнах займались вже дві третини працюючих. Тому визначальну роль почав відігравати "капітал людини ", концепція якого отримала розвиток саме в наш час. До основних елементів капіталу людини, як правило, відносять:

- капітал освіти (знання - загальні і спеціальні);

- капітал підготовки на виробництві (кваліфікація, навички, досвід);

- капітал здоров'я;

- капітал міграції (забезпечує мобільність працівників);

- мотивація до економічної (професійної) діяльності.

Таким чином, в ІС, в умовах прискорення технологічного розвитку, загострення конкуренції, глобалізації економіки, саме знання, творчі здібності, кваліфікація, практичні навички розглядаються як основний ресурс і потенціал людини, суспільства та держави.