РОЗДІЛ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ В ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОТИБОРСТВІ

Економічна сфера здавна слугувала як полем зіткнення протилежних інтересів різних супротивників (ворогуючих держав, виробників-конкурентів), так і об'єктом підриву з їх боку. Форми і способи боротьби, які застосовувалися на цьому терені, були найрізноманітнішими - від промислового шпигунства і фальшування грошей до оголошення економічної блокади, як під час англо-французького протистояння в часи наполеонівських війн. З плином часу в арсеналі економічного протиборства з'являються нові, більш витончені методи підриву, якими є і методи психологічного впливу, тобто засоби інформаційної війни.

Зі вступом суспільства в еру капіталізму засоби з арсеналу інформаційних війн дедалі активніше починають застосовуватися в економічному протиборстві конкуруючих фірм, корпорацій та держав. З одного боку, це обумовлювалось зростанням у суспільному житті ролі виробничої сфери, де загострюється конкуренція між підприємцями, які часто не гребують і жорсткими методами для усунення небажаних конкурентів. З іншого - появою у сфері міждержавного суперництва нових форм і способів підриву потенціалу держави-супротивника, шляхом розхитування, руйнування її економіки.

Причому, якщо в попередні епохи економічна сфера в умовах Міждержавного протистояння розглядалася лише як допоміжний, хоча і важливий чинник забезпечення військових акцій, то за капіталістичної доби спостерігається зміна акцентів: тепер військова кампанія, експансія на чужі території, їх анексія дедалі більше виступають лише засобами забезпечення економічного процвітання окремих капіталістичних держав, їх фінансових установ, торговельних об'єднань, провідних фірм. Відтак, акції суто військового характеру виступають як похідні щодо таких заходів, як торгова війна, економічна експансія, економічна інтервенція тощо.

Але застосування зброї для вирішення економічних проблем залишається все ж крайнім заходом, до якого звертаються, коли інші способи нейтралізувати конкурента вважаються вичерпаними. А таких способів є чимало. Це і різноманітні обмежувальні заходи, як, наприклад, згадувана економічна блокада, і використання методів, запозичених із арсеналу спецслужб, - промислового шпигунства і вчинення диверсій. Широкого застосування набувають і суто економічні методи підриву: фінансові махінації, таємні оборудки, в результаті яких протилежній стороні завдається щонайбільших збитків.

Відтепер "цивілізовані" країни, що відпрацювали технології ведення нетрадиційних воєн, застосовують збройну боротьбу лише при тому співвідношенні сил, при якому цілком виключений не тільки ризик поразки, але й великі втрати, тобто питання війни вирішуються на принципах ринкової ідеології: війна має бути прибутковою.

Приблизно цей же період характеризується зростанням ролі інформації в життєдіяльності буржуазного суспільства, зокрема певним чином змінюється роль преси в суспільному житті. Відтепер преса виступає як самостійна галузь діяльності та політичний інститут, піднявшись з ролі слуги правлячої верстви до положення рівноправного, а в деяких випадках і досить впливового чинника в механізмі розробки і коригування політичної лінії держави та формуванні громадської думки. Тобто відбувається процес інституціоналізації ЗМІ.

Завдяки останньому відбувається зародження того виду інформаційно-пропагандистської діяльності, який прийнято називати англійським словосполученням "паблік рилейшнз" (варіанти: ПР або піар). ПР дослівно перекладають як "зв'язки з громадськістю", розуміючи насамперед зв'язки з громадськістю певної організації. Основне завдання фахівців, які працюють у галузі ПР, - створення досконалих комунікативних технологій, тобто таких варіантів організації подачі інформації суспільству, які зможуть гарантувати або принаймні обіцяти досягнення програмованого ефекту, наприклад, перемоги свого кандидата на виборах, підвищення попиту на рекламований товар тощо.

Насправді ПР виник внаслідок індустріальної революції, коли монополісти відчули недостатність для досягнення успіху застосування методів управління тільки виробничою сферою. Адже існують конкретні буденні проблеми, що пов'язані зі збільшенням капіталу, але не залежать безпосередньо від росту продуктивності на підприємствах, як-то: свобода вибору клієнта, який може хотіти або не хотіти одержати ту чи іншу послугу, купити той або інший товар, чи страйки робітників, що порушують прийняту систему управління, з якою якось необхідно працювати. Вперше на такі проблеми звернули увагу капіталісти США, оскільки саме в цій країні наприкінці XIX - поч. XX ст. і виникли перші варіанти реалізації ідей ПР.

Основними напрямками застосування можливостей ПР є галузь реклами та передвиборча боротьба, але поступово і в інших сферах суспільного та державного життя цей інститут впевнено завойовує позиції. Поява ПР, окрім іншого, означала ще й привернення уваги вчених, підприємців і політиків до такої серйозної справи, як робота з інформацією. Внаслідок цього вдосконалилися комунікативні технології, що застосовувалися в зовнішньополітичній сфері, зокрема у війні звичайній та економічній.

На початку XX ст., коли передові капіталістичні країни вступили у стадію імперіалізму, виникли передумови найефективнішого використання комунікативних технологій, що було пов'язано, як вже було зазначено, з певними змінами у ролі преси в суспільному житті. Ці зміни влучно характеризує сучасник тих подій, видатний ідеолог анархізму П. Кропоткін. У своїй роботі "Сучасна наука і анархія", яка побачила світ у 1913 році він пише: "Взагалі, чим далі ми просуваємося у нашій, буржуазній державницькій цивілізації, тим більше преса, перестаючи бути вираженням того, що називають громадською думкою, докладає усіх зусиль до того, щоб самій фабрикувати громадську думку найнечеснішими способами. Велика преса у всіх великих державах є вже нічим іншим, як двома або трьома синдикатами фінансових ділків, які формують потрібну їм, в інтересах їх підприємств, громадську думку. Великі газети належать їм, а все інше не рахується: їх можна купити майже за ніщо".

Нижче у своїй праці видатний анархіст показує, як нагнітаючи в суспільстві, завдяки купленій пресі, істерію наближення масштабної війни, завзяті ділки "стрижуть купони", наживаючись на підвищенні цін, викликаному ефектом чітко спланованої інформаційно-пропагандистської кампанії. Зокрема, він підкреслює залежність ціноутворення від таких акцій, оскільки "...проста близька можливість нової війни призводить у всіх наших промисловостях потрясіння і кризи, які зачіпають нас усіх. Ви, я, усі ми відчуваємо вплив їх у найменших подробицях життя. Хліб, який ми їмо, дрова, якими ми палимо, залізничний квиток, який ми купуємо, ціна кожної речі залежить від чуток про можливість війни в недалекому майбутньому, що розповсюджуються спекулянтами".

Цей факт лише один із численних прикладів застосування спеціальних інформаційних компаній для забезпечення економічного зростання суб'єктів цієї діяльності. В наведеній історії таким суб'єктом виступала група представників фінансово-промислових кіл Англії. Але нерідко суб'єктом таких дій можуть виступати і значно дрібніші діячі - окремі фірми, організації чи підприємства.

Так, на поч. XX ст. фірма "Марконі" - виробник засобів радіозв'язку, намагаючись виграти конкурентну боротьбу з іншими фірмами за проникнення на російський ринок, вдалася до безсовісного підкупу газети "Новое время". Отримавши певну суму грошей, газета взяла активну участь у кампанії з підтримки інтересів іноземних підприємців. Це так званий "білий" ПР, тобто подача великого обсягу виключно позитивної інформації щодо суб'єкта господарювання.

Прикладом "чорного" ПР, тобто інформаційної компанії із дискредитації, є епізод з конкурентної боротьби у США наприкінці XIX ст. між фірмою, очолюваною відомим винахідником і підприємцем Т. А. Едісоном і фірмою Дж. Вестінга стосовно будівництва електростанцій. Справа у тому, що Едісон, маючи монополію на будівництво електростанцій постійного струму, намагався запобігти конкуренції з боку будівника гідростанцій струму перемінного. Він розгорнув широку медіа-кампанію в газетах, намагаючись дискредитувати саму ідею використання трьохфазного перемінного струму як противного людській природі, моралі і Біблії, оскільки його застосовували для здійснення страт злочинців на електричному стільці.

На сьогодні медіа-кампанії застосовуються, як правило, у вигляді спеціальних інформаційних операцій (СІО). Такі операції дуже різняться за об'єктами спрямування і схемами здійснення, але за змістом і завданнями вони єдині й полягають у поширенні певним чином організованої інформації з метою вигідного психологічного впливу на дружню або ворожу аудиторію для досягнення тих чи інших переваг (воєнних, політичних, економічних).

Яскравим прикладом застосовування спеціальної інформаційної операції, спрямованої на підрив потенціалу держави-супротивника, шляхом розхитування, руйнування її економіки періоду "холодної війни" може бути операція США із дезінформації СРСР у сфері розробок космічної зброї, пов'язана з програмою "Стратегічної оборонної ініціативи" (COI). Дезінформаційні заходи були спрямовані на вище воєнно-політичне керівництво колишнього СРСР. Основними цілями дезінформації були:

- послаблення обороноздатності Радянського Союзу через підрив економіки;

- нав'язування керівництву СРСР думки про перевагу американської воєнної науки в галузі космічної зброї;

- змушування СРСР до витрат значних коштів на розробку нереальної програми.