РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Способи реалізації інтересів - це АІА та СІО (геополітична експансія у формі ІВ) і з метою зміцнення сукупної геополітичної сили держави (суб'єкта геополітичної конкуренції), створення нових коаліцій з іншими аполітичними суб'єктами, суперництва усередині них за лідерство і конкуренцію за додаткові приватні переваги як безпосередньо у відносинах між провідними країнами у середині коаліції, між коаліціями держав, так і в ключових районах світу.

Оцінка геополітичної могутності держави-суб'єкта геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічному просторі заснована на рівні розвитку інформаційно-телекомунікаційної структури, обсягах потоків накопиченої та циркулюючої у цих мережах інформації та лідерства в розробці, впровадженні високих технологій і ступеня інформаційного домінування щодо інших суб'єктів геополітичної конкуренції. Зазначене домінування, зокрема, може виявлятися через інформаційну (економічну, політичну, культурну) залежність національних інформаційно-телекомунікаційних структур цих суб'єктів від імпорту стратегічно важливої інформації та інформаційних технологій від суб'єкта-донора.

Нині, коли основна сутичка за сфери впливу, що досягає розмаху боротьби за переділ світу, ведеться в інформаційно-психологічній сфері особливими, латентними методами і засобами, до поняття могутності (сили) геополітичного суб'єкта, крім його інформаційних ресурсів, володіння інформаційною зброєю і практичним досвідом його застосування, входить потенціал відображення інформаційно-психологічної агресії, яка включає в себе психічне здоров'я суспільства і чинники, які пов'язують інформаційне суспільство в єдине соціально-культурне шле - національну самосвідомість, національну ідеологію і чітку, послідовну та ефективну інформаційну політику.

7.ІПВ як засіб забезпечення геополітичного балансу. ІП реалізоване у формі СІО, - основний засіб забезпечення геополітичного балансу в сучасному багатополярному світі. У зв'язку з цим вирішення практичних завдань геополітичної конкурентної боротьби з використанням засобів і методів ІП дозволяє, зокрема, навіть слабким державам і коаліціям давати асиметричну відповідь на виклик конкуруючих геополітичних суб'єктів.

В умовах зростання держав (до рівня супердержав), які поглинають нові території з самостійними геополітичними суб'єктами, які раніше домінували на цих територіях, ІПВ стає основним сполучним "утримувачем" геополітичних суб'єктів у складі держави чи іншої коаліції, тобто головним геополітичним чинником, здатним, використовуючи перевагу інформаційної інфраструктури центральної влади супердержави, достатньо швидко, повно і точно передати необхідний управлінський вплив у потрібну точку простору.

8. Експансія. Традиційно під експансією в геополітику розумілися насамперед територіальні придбання і встановлення воєнно-політичних сфер впливу, а також діяльність у даному напрямку (політика експансії). Нині експансія - це безупинний політичний процес, націлений на безліч об'єктів і тому породжує в результаті зіткнення інтересів цілий комплекс різнопланових конфліктів.

Так звана "мирна" експансія здійснюється багатьма державами та їхніми угрупованнями один проти одного одночасно, тому можна говорити про їхнє "взаємопроникнення" або, іншими словами, утворення комплексу взаємозалежностей і протиріч (наприклад, забезпечення інформаційної переваги). Внутрікоаліційна експансія періодично супроводжується добровільними взаємними поступками сторін, хоча їхній баланс сил, звичайно, сприяє найсильнішому з них.

Експансія геополітичного суб'єкта в інформаційно-психологічному просторі виявляється в досягненні інформаційного домінування засобами інформаційно-психологічної війни (дешевими, універсальними, конспіративними, доступними й такими, що мають високу оперативність та ефективність застосування), яка, незважаючи на свою явно агресивну природу, ще не відноситься сучасним інформаційним суспільством до розряду збройної агресії з огляду на явні переваги інформаційно-психологічної агресії перед агресією військовою. В інформаційному суспільстві операції ШВ є основною формою експансії, яка використовується політичним керівництвом держави для поширення свого впливу на інші суб'єкти геополітичної конкуренції, з метою захисту національних інтересів і забезпечення державної безпеки.

Це зумовлено тим, що навіть найагресивніша інформаційно-психологічна експансія нині навряд чи здатна стати причиною прямої збройної конфронтації, а в чинному міжнародному праві та у законодавствах більшості розвинених держав світу немає кваліфікації інформаційно-психологічної агресії та війни як злочинних діянь, які загрожують національній і міжнародній безпеці (тобто в більшості випадків у результаті проведення операцій ІВ така експансія залишається безкарною).

9, Неоколоніалізм інформаційного суспільства. Важливою рисою інформаційно-психологічної експансії суб'єктів геополітичної конкуренції є так званий "інформаційний (інформаційно-психологічний) неоколоніалізм", який поділяє усі країни та регіони світу на суб'єкти, які домінують в інформаційно-психологічному просторі та які є джерелами експансії, і на суб'єкти, котрі не володіють необхідними інформаційними ресурсами, технологіями і розвиненою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою і тому е інформаційно залежними від суб'єктів-домінантів.

З цієї причини, застосовуючи новітні методи інформаційної експансії, суб'єкти-домінанти роблять "недостатньо Інформаційно забезпечених суб'єктів" інформаційно залежними від них, перетворюючи останніх на "об'єктів інформаційної експансії". Роль таких суб'єктів в інформаційно-психологічному просторі досить очевидна: вони стають джерелами найважливішого стратегічного ресурсу інформаційного суспільства - інформації та знань - для провідних інформаційно розвинених держав світу.

Інформаційно-психологічний неоколоніалізм є агресивною ідеологією досягнення геополітичної переваги, ставить за мету зміну структури глобального інформаційно-психологічного простору і допускає необхідність залучення арсеналу сил. засобів і методів ІПП для досягнення цих цілей.

За визначенням автора цього розділу, "надбудовними" можуть бути як владні структури нових держав-метрополій, так і "віртуальні співтовариства" та ТНК-провайдери, які нині намагаються потіснити монопольне владне положення традиційних держав у сфері геополітики, геоекономіки, геостратегії, геоінформаційної політики взагалі. Російські дослідники зазначають, що форма організації системи політичних відносин інформаційного суспільства на глобальному (геополітичному) рівні визначає явище, яке отримало назву інформаційного протиборства.

Інформаційно-психологічна безпека е найважливішим критерієм оцінки стабільності системи соціальних, духовних, політичних відносин сучасного суспільства в інформаційно-психологічній сфері. Разом з тим, інформаційно-психологічна безпека е головним стратегічним об'єктом комплексного впливу, здійснюваного у формі таємних операцій ІВ, котра визначає характер вибору цілей, завдань, формування виконавчого механізму, методів і форм використання сил і засобів таємних операцій на різних рівнях - оперативному, тактичному і стратегічному. Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки є пріоритетним напрямком державної інформаційної політики.

Процеси і конфлікти, що розвиваються в інформаційно-психологічній сфері суспільства, по-перше, є проекцією (відображенням) на цю сферу політичної активності різних соціальних шарів, груп, політичних партій і об'єднань та інших суб'єктів суспільної діяльності сучасного інформаційного суспільства.

По-друге, інформаційно-психологічні конфлікти можуть відігравати в політичних процесах, що їх ініціювали, як несамостійну роль (забезпечуючи досягнення цілей політичними засобами в політичній сфері суспільства), так і роль самостійну, незалежну від подальших стадій розвитку вихідних політичних процесів, які їх ініціювали.

По-третє, зворотне твердження - конфлікти та процеси в інформаційно-психологічній сфері можуть породжувати соціальні, політичні, етнічні та інші процеси, які змінюють стан безпеки держави і суспільства загалом.

По-четверте, інформаційно-психологічні процеси, які породжують такі зміни стану безпеки, протікають, як правило, у прихованій (латентній) формі та виявляються через результат еволюційного розвитку такого процесу лише в момент його кульмінації (коли всі таємні цілі вже досягнуті).

У такому випадку лише у результаті агентурно-оперативної та інформаційно-аналітичної діяльності спецслужб можуть на ранніх стадіях викриватися як процес зародження і виникнення нових, так і ескалація колишніх соціальних, економічних, політичних, етнічних, конфесіональних явищ і процесів.

Незважаючи на загальновизнану небезпеку акцій, заходів і операцій ІВ, які завдають шкоду не меншу, ніж під час ведення бойових дій, термін "інформаційна війна" все ще має публіцистичний характер і не одержав чіткого визнання в російських наукових колах. Про це свідчать дискусії, що не припиняються, із приводу того, що ж насправді ховається під цим поняттям, у чому сутність явищ, які належать до "інформаційних воєн", а також суперечки з приводу коректності та принципової застосовності цього терміна до тієї сфери соціальних взаємин, які прийнято називати "інформаційним конфліктом", "інформаційним протиборством" або " конфліктом інтересів в інформаційній сфері соціальних систем". У науковій літературі спостерігається використання декілька десятків різних формулювань "інформаційної війни", явні (індивідуальні) достоїнства і настільки ж явні недоліки яких не дозволяють віддати абсолютну перевагу жодному з них. Проте загалом ці визначення досить повно й однозначно (зрозуміло, поки що лише на прикладному рівні) виділяють із усілякого різноманіття існуючих у сучасному соціальному суспільстві взаємин ті соціальні явища, взаємини і процеси, які можна виділити в окрему групу з умовною назвою "інформаційна війна ",