Розділ «1.3. Однобічний характер використання свободи слова у діяльності ЗМІ»

Сьогодні ЗМІ завдяки обсягу, інтенсивності та якості мовлення повністю замінили собою ідеологічний апарат держави та недільні церковні проповіді. Разом з цим ЗМІ повною мірою користуються свободою слова як одним із фундаментальних здобутків демократичного устрою. Зазначена свобода начебто урівноважується свободою вибору споживача інформації. Телевізійний пульт та газетний кіоск мали б бути універсальними засобами реалізації свободи вибору в інформаційній сфері. Однак раціональність вибору істотно деформується емоційно-психологічними факторами.

Розглянемо це твердження детальніше. Свобода слова та право на отримання інформації є особистою свободою особи та громадянина, яку він реалізує для задоволення власних духовних та комунікаційних потреб. Окремо нагадаємо про свободу підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку. В процесі масової комунікації споживачі інформаційних послуг виступають пасивною стороною, а ЗМІ - активною. Завдання ЗМІ - привернути увагу пасивного глядача, розважити, не надокучати та заробити на цьому. Інформування не е пріоритетним завданням ЗМІ, оскільки вимагає зосередженої уваги, аналізу, а тому швидко втомлює. Щоб інформування не втомлювало, його також роблять розважальним, сенсаційним та емоційно насиченим. Засоби вирішення поставлених завдань, природно, більше спрямовані до емоційно-психологічної, а не раціональної частини свідомості.

Нераціональний, емоційно-психологічний інформаційний вплив є маніпулятивним за своєю природою. Альтернативи маніпулятивному характеру діяльності ЗМІ в умовах їх підпорядкування комерційному принципу фактично немає.

Свобода слова, як і свобода підприємництва, не є абсолютною і може бути обмежена в інтересах забезпечення громадського порядку та національної безпеки. Існують повністю або частково заборонені до виробництва та поширення товари, цілі види діяльності, які можуть завдати шкоди суспільству (наркотичні, психотропні речовини, зброя, порнографія, проституція тощо). Відповідно існують і законні обмеження свободи слова.

Так, відповідно до ст. 46 Закону України "Про інформацію" інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю. Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом. Існують обмеження на поширення інформації, що посягають на суспільну мораль. Лібералізація та комерціоналізація намагаються звузити перелічені обмеження, посилити маніпулятивність з метою отримання прибутків.

Використання свободи слова з підприємницькою (комерційною) метою вимагає окремого розгляду з огляду на особливий правовий статус суб'єктів поширення інформації. Отримання прибутку шляхом задоволення інформаційних потреб споживачів є змістовною характеристикою діяльності ЗМІ. Організаційною формою майже усіх сучасних ЗМІ є різноманітні види юридичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Природно, що говорити про особисті духовні чи комунікаційні потреби учасників акціонерного товариства не доводиться. Це не індивіди, а приватні корпорації, які прагнуть отримати максимальні прибутки. Тому апеляція до захисту свободи слова, її обмеження (особистого права особи) зі сторони ЗМІ (комерційних юридичних осіб) є некоректною з погляду неспівпадіння суб'єкта - носія права та суб'єкта - поширювача інформації. Товар (інформація), який виробляється в процесі комерційної діяльності, повинен відповідати усім критеріям, що роблять його поширення безпечним у суспільстві. Це, в першу чергу, стосується співвідношення інформативності-маніпулятивності, а також відповідності усталеним у суспільстві моральним цінностям.

Теоретично споживач аналогічно до того, що він має знати про складові харчових продуктів, їх енергетичну та білкову цінність, вміст вітамінів, повинен мати повну характеристику товару ЗМІ, а також можливість вибору альтернативного товару.