РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Щодо правового забезпечення діяльності держави з організації системи протидії АІА, СІО та ІВ зовсім неопрацьованою залишається проблема кримінально-правової та кримінологічної характеристики операцій ІВ - як складних операцій, до яких відносяться, наприклад, деякі піар-кампанії або деякі кампанії з організації та проведення виборів, так і щодо простих і умовно неподільних основних складових цих операцій, таких, наприклад, як дезінформування, маніпулювання, лобіювання, пропаганда або приховане керування кризами. Відсутність юридичної кваліфікації цих діянь не дозволяє використовувати повною мірою чинне кримінальне законодавство з метою припинення агресивного ІПВ.

Щодо правового забезпечення діяльності органів державної влади, які беруть участь в інформаційному протиборстві, неопрацьованими залишаються такі проблеми: 1) відсутні норми федерального законодавства, які дають юридичну кваліфікацію, кримінально-правову і кримінологічну характеристику АІА, СІО та ІВ, які відносять їх до протиправних діянь і встановлюють ступінь їхньої соціальної небезпеки та обсяг відповідальності фізичних осіб за організацію, підготовку, виконання і пособництво у здійсненні цих діянь; 2) немає норм міжнародного права, які встановлюють міжнародно-правову відповідальність держав - ініціаторів інформаційно-психологічної агресії; 3) не має досліджень щодо визначення переліку і складів правопорушень, пов'язаних з організацією, підготовкою і виконанням АІА, СІО та ІВ; 4) немає механізмів проведення слідства і судового розгляду за фактами протиправних дій в інформаційній сфері; 5) немає нормативно-правових актів, які визначають організацію слідства і судового розгляду за фактами організації, підготовки і проведення (участі) акцій, заходів, операцій інформаційно-психологічної агресії та війни, розробку складів правопорушень з урахуванням специфіки кримінальної, громадянської, адміністративної, дисциплінарної відповідальності та порядок включення відповідних правових норм до кримінального, цивільного, господарського, адміністративного і трудового кодексів, до законодавства РФ про державну службу.

4.1.3. Загальна характеристика основних понять теорії забезпечення РФ протидії агресивному інформаційно-психологічному впливу іноземних держав, організацій і фізичних осіб

Дії учасників інформаційного протиборства можуть мати наступальний (агресія, війна) або оборонний характер. Важливим чинником виявлення, попередження і припинення зовнішньої інформаційно-психологічної агресії є державна інформаційна політика.

Особлива роль в ІПП відводиться засобам масової інформації і масової комунікації транснаціональних інформаційно-телекомунікаційних корпорацій і віртуальних соціальних (мережевих) співтовариств. Діяльність останніх вимагає пильного дослідження на предмет наслідків залучення в ІПП цими суб'єктами інформаційного простору на стороні тих чи інших учасників конфлікту.

Важливе місце в ІПП також віддається системі органів державної влади. Проте під час розробки положень державної інформаційної політики варто враховувати, що система органів державної влади присутня в інформаційно-психологічній сфері не в явному вигляді, а у віртуальному - у формі "електронного уряду", що багато в чому визначає набір форм і методів впливу, який використовується державою з метою регулювання суспільних (внутрішньодержавних) і міжнародних відносин в інформаційно-психологічній сфері.

Мета інформаційного протиборства - забезпечення національних інтересів в інформаційно-психологічній сфері. Одним із найважливіших національних інтересів є забезпечення інформаційно-психологічної безпеки держави.

Основні способи досягнення цілей інформаційного протиборства: 1) створення інформаційно-психологічних переваг (домінування).

2) асиметрична відповідь на зовнішні впливи більш сильних суб'єктів інформаційного протиборства.

Основні способи досягнення інформаційно-психологічної переваги: 1) приховане управління діяльністю органів влади держави-конкурента, інформаційними (інформаційно-психологічними) процесами, які визначають вигляд системи суспільних, політичних, економічних, духовних відносин держави-суперника; 2) інформаційно-психологічна агресія; 3) інформаційно-психологічна війна.

Основні принципи Інформаційного протиборства: 1) інформаційна асиметрія, 2) інформаційне домінування, 3) скритність, латентність процесів інформаційно-психологічної боротьби; 4) раптовість нападу на супротивника; 5) принцип забезпечення стратегічного балансу сил в інформаційно-психологічному просторі як основна форма мирного співіснування конкуруючих суб'єктів; 6) використання відсутності чітких юридично закріплених у міжнародних і національних правових нормах визначень АІА, СІО та ІВ з метою розв'язання збройної агресії та завдання збитку і шкоди національним інтересам супротивників у сучасних умовах; 7) нічим не обмежене масоване використання усіх наявних сил і засобів інформаційно-психологічного нападу ("війна без правил"), у тому числі засобів психологічного впливу, котрий являє собою особливу небезпеку, дія яких не зникає з припиненням агресії; 8) принцип можливості поєднання інформаційно-психологічної боротьби, яка ведеться учасником боротьби в складі коаліції, з інформаційно-психологічною боротьбою, яка проводиться цим самим членом коаліції проти інших її членів для досягнення тих чи інших приватних переваг всередині коаліції.

Під прихованим зовнішнім управлінням інформаційно-психологічними процесами, які визначають вигляд системи суспільних, політичних, економічних, духовних відносин геополітичного суб'єкта, розуміється діяльність щодо створення умов, що спонукають державну владу даного суб'єкта геополітичної конкуренції до тих чи інших дій не стільки у власних, скільки у чужих інтересах.

Організація прихованого зовнішнього управління системою соціальних і політичних відносин в інформаційно-психологічному просторі держави-конкурента містить у собі чотири основних завдання: 1) створення сприятливих зовнішніх І внутрішніх умов для введення в дію механізмів прихованого зовнішнього управління; 2) комплекс заходів для активізації позиції держави-конкурента (в особі його органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій) щодо вирішення питання (або групи питань) у контексті, вигідному для держави-джерела прихованих керуючих впливів; 3) спонукання держави конкурента, яка має активну позицію щодо шляхів вирішення питання, яке цікавить державу-джерело прихованих керуючих впливів, до здійснення дій, вигідних для цього джерела зовнішнього управління; 4) створення в інформаційно-психологічному просторі системи органів влади та управління держави-конкурента атмосфери недовіри, настороги та ворожості щодо всіх інших напрямків, пропозицій і варіантів вирішення цього питання.

Основними методами створення сприятливих умов для прихованого управління інформаційно-психологічними процесами у суспільстві держави-об'єкта посягань є: 1) створення інформаційної (інформаційно-психологічної) залежності держави-конкурента від безупинного надходження зовнішніх інформаційних ресурсів і технологій з інформаційно-психологічного простору держав-донорів; 2) інформаційно-психологічна експансія; 3) дезорієнтація державної інформаційної політики; 4) дестабілізація ситуації усередині держави (геополітичного суб'єкта) з метою нав'язування зовнішнього антикризового управління.

Деструктивна діяльність з метою створення умов для виникнення соціальної напруги та ініціювання множинних локальних інформаційно-психологічних конфліктів, що вносять елементи хаосу в структуру національного інформаційно-психологічного простору, що призводить до руйнування окремих елементів системи регулювання суспільних відносин, до розриву внутрішніх причинних і наслідкових зв'язків, порушення і паралізації діяльності певних елементів інформаційно-психологічного простору, перекидання інформаційних ресурсів із ключових напрямків розвитку суспільства на другорядні та відволікання основних сил суспільства на не вартий уваги об'єкт, що створює сприятливі умови для нав'язування зовнішнього антикризового управління.

Діяльність щодо досягнення суб'єктом експансії власних національних інтересів за допомогою методів безконфліктного проникнення у сферу соціальних і духовних відносин суспільства об'єкта посягань з метою поступової, плавної, непомітної для іноземного суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії, витіснення положень національної ідеології і національної системи цінностей та заміщення їх цінностями та ідеологічними настановами суб'єкта експансії, збільшення ступеня іноземного впливу і присутності суб'єкта експансії, встановлення контролю над стратегічними ресурсами, інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ, нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення.

Дії, спрямовані на завдання супротивнику конкретного, відчутного збитку або шкоди у відповідних сферах його діяльності.

Ознаки інформаційно-психологічної агресії: 1) обмежене і локальне за своїми масштабами застосування сили; 2) виключення із засобів інформаційно-психологічного впливу найбільш небезпечних видів (зокрема, інформаційної зброї), які не дозволяють надійно контролювати розміри збитку, що завдається; 3) обмеження розмірів простору, об'єктів інформаційної інфраструктури та соціальних груп, які піддаються враженню ІПВ (агресія зачіпає не весь інформаційно-психологічний простір держави-жертви, а тільки його частину); 4) обмеження за метою (переслідує локальну, часткову мету) і часом (як правило, агресія припиняється після повного досягнення агресором усіх поставлених конкретних цілей і рідко приймає затяжний характер); 5) обмеження щодо залучених сил і засобів.

Відкриті та приховані цілеспрямовані інформаційні впливи соціальних, політичних, етнічних та інших систем одна на одну з метою одержання визначеного виграшу в матеріальній сфері, спрямованих на забезпечення інформаційної переваги над супротивником і завдання йому матеріального, ідеологічного чи іншого збитку або шкоди.

Інформаційно-психологічна війна є найбільш агресивним засобом досягнення державами-учасниками ІП безумовного лідерства в інформаційно-психологічній сфері - інформаційного домінування. До особливостей інформаційно-психологічної війни відносяться: 1. Перенесення функцій стримування на інформаційну сферу. Провідні держави світу орієнтуються на превентивність дій у реалізації функцій стримування. Досягнення інформаційного домінування створює базу і необхідні умови для цього. У випадку успіху курсу на ядерне роззброювання світу інформаційне домінування може стати головним механізмом стримування і забезпечення світового, у тому числі й в силовому аспекті, лідерства.