Розділ «4.2. Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ виконавчого механізму для реалізації державної політики інформаційного протиборства»

4.2.1. Теоретико-правові основи визначення поняття "державна система інформаційного протиборства РФ"

Основні завдання федеральних органів виконавчої влади у галузі ІП: а) розробка пропозицій щодо визначення державної політики РФ у сфері ІП, прогнозування, виявлення та оцінка джерел і характеру ризиків і загроз застосування проти Росії засобів і методів Ш; б) збір розвідувальної інформації про використовувані та перспективні інформаційні технології об'єктів інформаційної сфери конфронтуючої сторони; в) захист військово-політичного керівництва Росії, а також індивідуальної, групової та масової свідомості її населення від застосування конфронтуючою стороною інформаційно-психологічних засобів і методів впливу; г) організація протидії антиросійській пропаганді, проведеної в тому числі інформаційно-психологічними засобами і методами впливу; ґ) захист інформаційної інфраструктури Росії від застосування конфронтуючою стороною інформаційно-технічних засобів та методів впливу і т. ін.; д) розробка моделі ризиків і загроз державним інтересам в інформаційно-психологічній сфері, заснованої на проведенні глибоких і різнобічних наукових досліджень.

Державна система інформаційного протиборства - система погодженої, цілеспрямованої, керованої з єдиного центра діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямована на захист

державних інтересів і забезпечення інформаційно-психологічної безпека особистості, суспільства і держави в інформаційно-психологічній сфері в умовах реальної небезпеки розгортання учасниками інформаційного протиборства інформаційно-психологічної війни.

Державна система ІП, на думку російських безпекознавців, має такі основні складові: 1) системи протидії інформаційно-психологічної агресії (війні) на ранніх стадіях; 2) системи швидкого реагування на раптово виявлені акції (заходи) інформаційно-психологічної агресії; 3) системи сил і засобів інформаційно-психологічної війни; 4) державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічної війни.

З огляду на підвищену небезпеку вражаючого арсеналу сил, засобів і методів інформаційної війни для держави, суспільства і громадян акції інформаційно-психологічної агресії та операції інформаційно-психологічної війни необхідно виявляти і припиняти на ранніх стадіях підготовки умов для реалізації агресії та розгортання сил і засобів інформаційно-психологічного нападу. До них, у першу чергу, належать спеціальні сили інформаційно-психологічних операцій ЗС і спецслужб іноземних держав та інформаційна зброя, що знаходиться в і їхньому розпорядженні.

Систему заходів протидії акціям інформаційно-психологічної агресії та операціям інформаційно-психологічної війни на ранніх стадіях можна умовно розподілити на три складові: 1) попередження акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни; 2) виявлення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни; 3) припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни.

Попередження акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни містить у собі:

а) спонукання можливих супротивників до відмови від реалізації власних агресивних планів і намірів щодо держави за допомогою арсеналу сил і засобів інформаційно-психологічної війни;

б) дискредитація в очах потенційних супротивників найбільш небезпечних для безпеки держави напрямків інформаційно-психологічної агресії;

в) пошук та усунення вразливих місць у державній системі інформаційного протиборства і забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (моніторинг стану інформаційно-психологічної безпеки);

г) виявлення і ліквідація умов, що сприяють реалізації іноземними державами агресивних намірів у формі розв'язання інформаційно-психологічної агресії (війни);

ґ) пошук нових точок інформаційно-психологічної напруженості, відстеження переміщення і розростання (зменшення) уже виявлених зон інформаційно-психологічних конфліктів (моніторинг розподілу конфліктогенного потенціалу в інформаційній сфері), а також їхніх сфер впливу та оцінка ризиків і загроз безпеці держави, пов'язаних з можливим залученням в один з таких конфліктів;

д) моніторинг процесів укрупнення геополітичних суб'єктів, створення нових союзів і коаліцій на кордонах держави, в яких основною метою об'єднання суб'єктів геополітичної конкуренції є спільне конкурентна боротьба за право переважного впливу на визначені частини інформаційно-психологічного простору і процеси, що відбуваються у них; визначення справжніх цілей створення таких коаліцій та причин, що спонукали різнорідних геополітичних суб'єктів до такого об'єднання;

е) моніторинг просторового розподілу і Положення вогнищ напруження, зосередження сил і засобів потенційних супротивників (суперників) із числа іноземних держав та інших суб'єктів геополітичної конкуренції поблизу життєво важливих об'єктів інформаційно-психологічної інфраструктури держави;

є) виявлення й усунення умов для виникнення усередині держави то на її кордонах нових квазісамостійних суб'єктів геополітичної конкуренції, здатних самостійно виходити з власними ініціативами на міжнародний рівень, а також процесів ініціювання та підтримки ззовні інформаційно-психологічного і геополітичного сепаратизму;

ж) оцінка і аналіз рівня присутності та впливу іноземних фінансових, технологічних, інформаційних, ідеологічних структур над національними ОТКС і ЗМІ, метою якого може бути встановлення повного або часткового зовнішнього контролю над національними інформаційними ресурсами і психологічною сферою суспільства;

з) пошук і припинення спроб створення негативного психологічного тла у діяльності системи (або окремих її напрямків) органів державної влади і місцевого самоврядування;

и) виявлення спроб встановлення Інформаційної (інформаційно-психологічної) блокади;