Розділ «7.2. Організаційно-правові особливості побудови системи національної безпеки Китаю і функціонування її механізмів»

7.2.1. Загальна характеристика органів державної і політичної влади Китаю

Головними державними органами влади КНР є Всекитайські збори народних представників (ВЗНП) на чолі з головою, Державна рада (ДР), Верховний народний суд (ВНС) і Верховна народна прокуратура (ВНП).

Законодавча влада. Вищим законодавчим органом є Всекитайські збори народних представників (ВЗНП). Депутати ВЗНП обираються на п'ятирічний термін депутатами ЗНП провінцій. До складу ВЗНП входять депутати, вибрані від провінцій, автономних районів, міст центрального підпорядкування, правоохоронних органів і збройних сил. На своїй сесії депутати ВЗНП обирають главу держави - Голову КНР, затверджують прем'єра і склад Держради, вносять виправлення до Конституції і контролюють виконання конституційних положень, приймають і змінюють закони, призначають і звільняють з посади вищих чиновників Верховного народного суду і Верховної народної прокуратури, вирішують питання про війну і мир, а також обговорюють і затверджують державний бюджет. Депутати ВЗНП також обирають

Постійний комітет (більше 150 членів), якому надається право тлумачення конституційних положень і законів, контроль за діяльністю Держради і виконання функцій ВЗНП між сесіями. З 2006 року голова ПК ВЗНП - У Банго.

Глава держави. У період з 1954 по 1958 рік функції глави держави виконував Мао Цзедун. З 1959 по 1968 рік цю посаду обіймав Лю Шаоці. Після відсторонення Лю від влади під час "культурної революції" посада глави держави до 1975 року залишалася вакантною, а потім була зовсім анульована. У 1982 році зазначена посада була відновлена під назвою "Глава республіки", а час перебування Глави держави на посаді продовжений з 4 до 5 років. У червні 1983 р. ВЗНП обрало на цю посаду ветерана економічного планування і заступника прем'єра Держради Лі Сяньняня. У квітні 1988 р. Головою КНР був обраний ветеран збройних сил і член політбюро ЦК КПК Ян Шанкунь, а у 1993 році - генеральний секретар ЦК КПК Цзян Цззмінь. Ниві цю посаду обіймає Ху Дзіньтао, його заступник Дзен Цинхун.

Виконавча влада, Вищим виконавчим органом є Державна рада. Вона вводить у дію різні адміністративні правила та постанови, виступає із законодавчими ініціативами у ВЗНП, контролює діяльність різних міністерств і відомств, розробляє та здійснює плани розвитку національної економіки і контролює виконання бюджету держави, відає зовнішньополітичними зв'язками, питаннями оборони та безпосередньо реалізує заходи забезпечення державної безпеки (зокрема й інформаційного простору), захист життєво важливих національних інтересів. Усією діяльністю Держради нині керує прем'єр-міністр Вен Дзябао (з 1954 по 1976 рік - Чжоу Еньлай, з 1976 по 1980 рік - Хуа Гофен, з 1980 по 1987 рік - Чжао Цзиян, з 1988 по 1997 рік - Чі Пен, з 1997 по 2008 рік - Чжу Жуанцзі), якому допомагають його заступники і члени Державної ради. За Конституцією 1982 року, повноваження всіх зазначених осіб обмежені двома послідовними п'ятилітніми термінами.

Відповідно до плану реорганізації, націленого на більш раціональне функціонування бюрократичного апарату, на початку 1984 року число заступників прем'єра було скорочено з 18 до 4 чоловік, а до 1992 року з 98 міністерств і відомств було залишено 39. Засідання Державної ради проводяться у складі прем'єра, його заступників, державних радників і секретаря цього органу влади.

Судова влада. Структура судових органів КНР була скопійована з відповідної структури СРСР. На верхівці цієї піраміди стоїть Верховний народний суд і Верховна народна прокуратура. Верховний народний суд здійснює нагляд за дотриманням і застосуванням заковів нижчестоящими судовими інстанціями всіх рівнів, а Верховна народна прокуратура направляє роботу щодо розкриття карних злочинів і виконання вироків. Голова Верховного народного суду і Генеральний прокурор Верховної народної прокуратури обираються на сесіях ВЗНП.

У перші 30 років комуністичного правління у Китаї не було всеосяжного цивільного або кримінального кодексу. Тому КПК привласнювала собі право винесення судових рішень і визначення міри покарань як у цивільних, так і в кримінальних справах. Подібна практика призводила до зловживань владою, особливо в період "культурної революції" (1066-1969), коли в результаті гострої фракційної боротьби мало місце безліч довільних і незаконних арештів, змушених самообмов, несправедливих тюремних ув'язнень і навіть страт.

З метою відновлення довіри суспільства до правової системи КНР і запобігання нового спалаху беззаконня ВЗНП у 1979 році прийняло карний і кримінально-процесуальний кодекси. У них, крім іншого, підкреслювалося, що ніхто не може піддаватися переслідуванню тільки за те, що є носієм "реакційних ідей". Концепція "належного дотримання законності" була посилена введенням законоположень, які забороняють безстрокову затримку підозрюваних і гарантують право обвинувачуваних на швидкий і відкритий судовий розгляд, а також забороняють винесення обвинувального вироку лише на основі визнання обвинувачуваним своєї провини.

Виправлена і перероблена Конституція 1982 року містила великий перелік невід'ємних прав громадян, зокрема свободи преси, зборів і об'єднань, релігійних вірувань, недоторканності житла та особистості (включаючи заборону на незаконний обшук, затримання або арешт), свободу і таємницю листування та, нарешті, права критикувати будь-який орган державної влади або будь-якого чиновника без страху піддатися переслідуванням. Принцип "рівності всіх перед законом", який містився в Конституції 1954 року, але вилучений під час наступних переглядів конституційних норм, був знову внесений до тексту Конституції 1982 року.

Військова адміністрація як складова частина держапарату почала формуватися у 1979 році. З цього часу загальна тенденція до поділу та розмежування партійних і державних функцій була закріплена у Конституції 1982 році. Так, відповідно до її положень була утворена нова державна структура - Центральна військова рада (ЦВР), на яку покладені функції загального керівництво Збройними Силами держави. Голова ЦВР Ху Дзіньтао (з 1993 по 2004 рік - Цзян Цземінь), його заступник обираються народними депутатами на сесії ВЗНП, підзвітні ВЗНП та її Постійному комітету. Проте верховенство влади партії над армією, правоохоронними органами і спецслужбами підкреслюється поєднанням членства у Військовому комітеті ЦК КПК і в Центральній військовій раді КНР. Особа не може бути призначена на посаду до ЦВР КНР, якщо вона не рекомендована ЦК КПК за поданням Військового комітету ЦК КПК. Як правило, на посади до ЦВР призначаються партійні функціонери або особи, перевірені на роботі у Військового комітету ЦК КПК.

Народна політична консультативна рада Китаю. Важливим елементом структури управління державою є Народна політична консультативна рада Китаю (НПКРК). У 1983 році НПКРК нараховувала більше 100 тис. членів, які представляли 1 600 різних політичних, професійних і громадських організацій. Сесія НПКРК обирає Всекитайський комітет, Голову (з 1993 р. - Чі Жуйхуань) і декількох Його заступників. Після періоду бездіяльності з кінця 50-х років XX ст. (а саме, після смерті Мао Цзедуна) НПКРК знову з'явилася на політичній арені. Відповідно до статуту НПКРК у своїй діяльності керується принципом "довгострокового співіснування і взаємного контролю" між КПК, демократичними партіями і безпартійними діячами. НПКРК обговорює основні напрямки державної політики і здійснює "демократичний нагляд за діяльністю КПК, народних урядів та інших державних органів" шляхом внесення своїх пропозицій і критичних зауважень. Проте, за законом, висловлювані НПКРК думки і рекомендації є дорадчими і необов'язкові до виконання ЦК КПК І державними структурами.

В адміністративному аспекті Китай поділений на 31 одиницю першого рівня: 22 провінції, 5 автономних районів і 4 муніципалітети (міста центрального підпорядкування - Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцін). З 1 липня 1997 р. до складу КНР ввійшов особливий адміністративний район Сянган (колишній Гонконг). Крім того, існує 159 адміністративних одиниць другого рівня (120 округів, 31 автономний округ і 8 аймаків). До 2 017 адміністративних одиниць третього рівня входять 1856 повітів, 101 автономний повіт, 51 хошун, 3 автономних хошуни та 6 інших адміністративних одиниць.

До "культурної революції" функціональна структура провінційних та інших місцевих урядів відповідала тій ідеї, на основі якої будувалися загальнонаціональні органи влади. У кожній провінції та територіальній одиниці (населеному пункті) утворювалися власні Збори народних представників (ЗНП), Народна рада, Народний суд і Народна прокуратура, прямо підпорядковані вищому за рангом відповідному органу державного управління, що створювало вертикаль єдиної ієрархії влади. Прямим голосуванням місцевого населення обиралися тільки депутати Зборів народних представників найнижчого рівня (сільської комуни, населеного пункту міського типу або міського району). В усі органи влади вищих рівнів делегати (муніципалітети великих міст, сільські райони, повіти, округи і провінції) обиралися непрямим голосуванням на сесіях нижчих за рівнем РНП. На кожному рівні РНП обирала свою Народну раду, яка ставала керівним органом місцевої адміністрації.

У період "культурної революції" зазначені інститути були замінені "революційними комітетами", у руках яких зосереджувалися усі функції влади. Кожен "революційний комітет", до складу якого входили адміністративні кадри, представники армії і місцевого населення ("народних мас"), здійснював нагляд за діяльністю всієї адміністрації відповідного рівня, керуючись указівками партійного комітету цього рівня. Подібна система, введена в дію у лютому 1967 р., проіснувала до червня 1979 р., поки ВРНП не анулювала "революційні комітети" і формально не відновила в правах Збори народних представників і Народні ради, перейменовані відтоді в народні уряди.

З метою посилення демократичного характеру управління і політичної відповідальності місцевих кадрів у 1980 році було прийняте рішення здійснювати вибори представників до РНП повітового рівня шляхом таємного і прямого народного голосування.

3 2002 року Генеральний секретар - Ху Дзіньтао. Керівна роль Комуністичної партії в діяльності всіх урядових і суспільних інститутів зафіксована в Конституції 1954 року і підтверджена конституційними реформами 1975,1978 і 1982 років. КПК КНР у 2007 році у своєму складі об'єднувала 73 360 000 членів. Ідеологія заснована на марксизмі-ленінізмі, ідеях Мо Цзедуна (маоізмі) й теорії Ден Сяопіна. У програмних документах КПК називає себе "авангардом китайського робітничого класу, надійним захисником інтересів усього багатонаціонального народу держави і ядром сил, які ведуть Китай по шляху розбудови соціалізму".

КПК є центром зосередження політичної влади і політичного впливу не лише на китайське суспільство, а й за межами Китаю. Стратегічна кінцева мета КПК - реалізація комуністичного суспільного устрою.