Розділ «2.2. Формування основ теорії і практики інформаційно-психологічного протиборства в роки Першої світової війни та в міжвоєнний період (1919-1939)»

2.2.1. Інформаційно-психологічне протиборство під час Першої світової війни

На самому початку війни уряди воюючих країн, окрім Німеччини, дійшли висновку щодо необхідності створення спеціального апарату для ведення пропаганди серед військ і населення противника й впливу на громадську думку в нейтральних країнах. З цього часу подібні органи почали з'являтись у всіх арміях провідних країн світу. В Німеччині вони з'явилися після 1918 р.

У роки Першої світової війни, холи радіо не стало ще засобом масового зв'язку, а гучномовні установки були дуже примітивні й за своєю ефективністю лише трохи відрізнялися від рупорів, пропагандистський і психологічний впливи здійснювалися переважно за допомогою друкарської продукції. її основними видами були: листівки, газети, брошури, листи полонених, плакати, фальшиві продовольчі картки та ін.

Найбільшого поширення в роки Першої світової війни набули листівки. Першими з відомих серед них були листи німецьких військовополонених (які знаходились в англійських таборах) своїм родичам. Завдяки винайденню в Англії офсетного друку копії листів військовополонених готувалися дуже ретельно, навіть колір чорнила в них відповідав оригіналу. Часто німецькі солдати приймали ці листівки за оригінали листів і тому пересилали поштою родичам полоненого. До листів не вносилося жодних змін чи приписок. Пропагандистський сенс полягав у відповідному виборі листів. Перевага віддавалася, по-перше, тим, у яких мова велася про добре ставлення до полонених.

Особливою популярністю у солдатів користувалися ілюстровані листівки. У деяких з них використовувалася гостра класова аргументація. Відповідальність за розв'язування й ведення війни покладалася на німецького кайзера, прусське юнкерство, військову бюрократію. Полоненим давали читати таку літературу, яку Німеччина не допускала в ряди своїх солдатів і робочих під страхом каторги. Тут були й листи К. Лібкнехта, і соціалістичні газети з Німеччини і т. ін. Робилося це для того, щоб через листи полонених вплинути на моральний дух населення Німеччини.

Із зростанням і зміцненням довіри до англійської пропаганди стало можливим за допомогою листівок поступово зменшити ненависть з боку солдатів противника. Це призвело до того, що німецькі солдати на ділянках англо-німецького фронту вже не билися до останнього, а здавалися значно раніше, ніж, наприклад, французам.

Найбільш злободенною в пропагандистському обігу американців стосовно німців була продовольча тема. Одне лише перерахування назв харчових продуктів добового раціону військовополонених мало велику привабливу силу, яка діяла на армію голодних солдатів, які знають, що на їх батьківщині також голодують. Так, у листівці американських експедиційних військ, виконаній у формі німецької польової поштової листівки, Йшлося: " Підніми цю листівку, напиши на ній адресу своєї сім'ї. Якщо ти потрапиш в полон до американців, то передай цю листівку першому офіцерові, який проводить допит. Він зобов'язаний відправити її твоїм рідним". Далі йшов текст: "Я знаходжуся в полоні, легко (важко) поранений (не поранений). Не турбуйтеся про мене. Нас добре годують: дають яловичину, білий хліб, картоплю, боби й горох, вершки, каву, молоко, масло, тютюн і т. п. (непотрібне закреслювати)".

Разом із листівками з вересня 1918р. англійці почали видання маскувальних окопних газет. Поряд із заголовком в газетах розміщувався портрет кайзера, а також зазначалася ціна - 10 фенінгів. Газети були прекрасним матеріалом для впливу на німецьких солдат, які, щоб хоч якось скоротати час, читали абсолютно все, що попадалося їм під руку. Газети виходили тиражем 250-500 тис. примірників щотижня.

Листівки видавалися чималими тиражами. Так, у жовтні 1918 р. тільки в Англії було видано 5 млн 360 тис. листівок. Спочатку пропагандистські матеріали розповсюджувалися спеціально виділеною авіаескадрильєю. У 1918 р. в Англії був винайдений і випробуваний агітаційний снаряд.

З самого початку війни англійці захопили ініціативу у веденні пропаганди на противника й утримували її до кінця. Було зроблено багато помилок, не у всьому їх супроводжував успіх, але вони багато чому навчилися, унаслідок чого англійська пропаганда майже завжди досягла поставлених цілей. Генерал Людендорф так оцінив ефективність англійської пропаганди на німців: "Ми були так майстерно і в такому обсязі піддані ворожій пропаганді, що незабаром багато хто був не в змозі розрізняти, що є пропагандою противника, а що - його власним сприйняттям... Ми не билися більше до останньої краплі крові. Багато німців не хотіли більше вмирати за Вітчизну".

Першою, на думку британських фахівців, умовою ефективності пропаганди на противника було те, що вона розглядалася як державна справа. Практично це виражалося в тому, що міністерство інформації було частиною державного апарату й знаходилося в щонайтіснішому зв'язку з прем'єром, міністерством закордонних справ і військовими відомством.

По-друге, в Англії чудово розуміли, що успіх пропаганди великою мірою залежить від ЇЇ масового застосування; англійці не шкодували грошей на пропаганду, пам'ятаючи, що витрати окупляться сторицею.

По-третє, міністерству інформації вдалося так будувати й проводити пропаганду, що для її об'єктів залишалася прихованою основна мета - привернути противника на свою сторону. Найкраща пропаганда та, за якої об'єкт впливу не відчуває, що на нього впливають.

В 1922 р. у 12-му томі Британської енциклопедії були викладені принципи англійської пропаганди. Основні з них зводилися до наступного: "Правда має ціну тільки тоді, коли вона дієва. Повна правда взагалі зайва і майже завжди здатна привести до помилок. Використовувати правду можна лише частково. Підозрілість, яку викликає всяка явна пропаганда, зменшує її ефективність. З цього слід зробити висновок, що велика частина роботи повинна вестися непомітно".

Тактичні принципи пропаганди були сформульовані таким чином:

- повинні бути розповсюджені такі способи навіювання, які можуть викликати специфічний інтерес серед окремих груп населення;

- мають бути вибрані такі способи навіювання, які можуть анулювати небажані ідеї, що викликані в населення можливими для умовчання подіями;

- необхідно використовувати такі способи навіювання, які мають шанси не викликати спростування до тих пір, поки не буде досягнута мета пропаганди. З цього виходить, що потрібно уникати суперечностей самому собі в одних і тих самих контекстах, що спрямовуються на одну і ту ж групу населення.

Відповідно до цих принципів вдалий вибір матеріалу для пропаганди припускає точне передбачення не тільки найближчих результатів його розповсюдження, але також і протидій, які можуть бути ним викликані.