РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ США ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Результати проведених фахівцями різних наукових напрямів дослідження проблем, пов'язаних з визначенням особливостей доктринальних основ розвідувальної стратегії і тактики США як суб'єкта розвідувальної діяльності у нинішньому статусі "єдиної світової супердержави", дають можливість зробити наукове узагальнення основних теоретико-філософських, політико-ідеологічних і деяких оперативних аспектів сучасної розвідувальної діяльності США. Зокрема це стосується діяльності підрозділів політичної розвідки, які не лише найтісніше пов'язані з інформаційно-психологічним протиборством, ай є безпосередніми головними організаторами і виконавцями найбільш складних, ризикованих і відповідальних СІО і АІА щодо іноземних партнерів, конкурентів, супротивників чи ворогів Сполучених Штатів Америки. Особлива увага спеціалістів, які вивчають проблеми безпекознавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки, має бути привернута до оперативної (нелегальної, таємної) і легальної, тобто політико-дипломатичної діяльності американських спецслужб, нерозвідувальних державних і неурядових структур, які спрямовують свої зусилля на надання приховано вигідного США впливу в межах проведення таємних операцій розвідувально-підривного характеру щодо "недружніх" урядів, політичних сил і рухів іноземних держав.

Ступінь " недружності" донедавна визначалася за критеріями, які остаточно сформувалися в адміністрації американського президента Дж. Буша-молодшого за безпосередньою участю його однопартійна Дж. Маккейна, лідера Республіканської партії, кандидата в Президенти США у 2008 році, ідеологічного натхненника, головного організатора і фінансиста нещодавньої серії "кольорових" революцій на посткомуністичному просторі (Сербія, Грузія, Україна, Киргизстан, Узбекистан) і спеціальних передвиборних піар-кампаній щодо приведення до влади у Прибалтійських країнах на посади перших осіб держави агентів впливу із числа громадян США (Литва та Естонія) і Канади (Латвія).

Після подій 11 вересня 2001 р. адміністрація Дж. Буша-молодшого активізувала відродження і впровадження у зовнішню політику США сучасних уявлень правого крила американських ліберал-демократів і консерваторів про поняття "імперія" та "імперіалізм". Зазначені поняття як головні наукові постулати покладені в основу нової імперіалістичної програми - неоконсервативного "Проекту за нове американське століття". Саме з урахуванням стратегії розвитку американського суспільства нині відбувається і в майбутньому спостерігатимуться тактичні особливості реалізації відповідної практики інформаційного забезпечення урядових заходів у американській зовнішній політиці.

Сучасні процеси глобалізації формують сприятливе середовище для організації і проведення ШП. Важливою рисою сучасної інформаційної експансії провідних учасників геополітичної і геостратегічної конкуренції є так званий інформаційний неоколоніалізм, який розділяє всі держави та регіони світу на: 1) суб'єкти, які домінують в інформаційному просторі та є джерелами експансії, і 2) суб'єкти, які не володіють необхідними інформаційними ресурсами, технологіями та розвинутою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою, і тому вони стають інформаційно залежними від суб'єктів-домінантів. Одним із головних лідерів серед розвинених держав світу є США.

Інформаційно-психологічний неоколоніалізм є агресивною ідеологією досягнення геополітичної і геостратегічної переваги, ставить за мету змінити структури глобального інформаційно-психологічного простору і припускає необхідність залучення і застосування всього арсеналу сил, засобів і методів ІВ для досягнення геополітичних, геоекономічних, геостратегічних, геоінформаційних тощо переваг, домінування і панування у світі).

З цього виходить, що глобалізація формує і розширює глобальну інформаційну сферу, стираючи державні, національні кордони і різні бар'єри, що дозволяє розгортати великомасштабні СІО та ІВ не тільки в окремих державах-супротивниках, айв інформаційних просторах цілих регіонів земної кулі.

3.1. Особливості взаємозв'язку сучасної доктрини інформаційно-психологічної війни США і процесів глобалізації

3.1.1. Особливості чинників впливу на формування концептуальних основ і сутності "інформаційного неоколоніалізму" американського зразка

У сучасних доктринах провідних країн світу простори інформаційно-психологічного протиборства умовно поділяються так: 1) провідні держави-конкуренти Західної Європи (Франція і Німеччина) і решта Європейського Союзу; 2) посткомуністичний простір держав Балкан, Центральної і Східної Європи; 3) пострадянський простір держав Прибалтики та СНД, насамперед Росії, Бєларусі, України, Грузії, Азербайджану, Узбекистану, Киргизстану і Казахстану; 4) контрольовані нелояльними до США, Ізраїлю і держав НАТО правлячими режимами держави Близького Сходу, Центральної І Південно-Східної Азії; 5) інформаційний простір комуністичного Китаю та держав Далекого Сходу і АСЕАН (потенціали великої китайської громади Гонконгу, Сінгапуру, а також китайські анклави в Таїланді, Малайзії, Індонезії та на Філіппінах, некитайські за походженням меншини Сінгапуру, Синьдзяню і Тибету), які розглядаються ЦК КПК і Держрадою КНР як реальний плацдарм для здійснення протидії світовій імперіалістичній експансії Америки.

Результати досліджень також свідчать про докорінні зміни в тактиці застосування в інформаційному протиборстві сил і засобів та залучення новітніх наукових досягнень. У сучасних умовах у зазначеному протиборстві можуть брати участь не лише державні органи законодавчої і виконавчої влади та окремі спеціалізовані виконавчі структури (розвідувальні, контррозвідувальні, інформаційно-пропагандистські служби і навіть розвідувально-диверсійні підрозділи військ спеціального призначення), а й інші нерозвідувальні державні, неурядові громадські або приватні організації як суто національні, так і транснаціональні, зокрема різні екстремістські, терористичні та інші радикальні угруповання.

За таких умов державні спеціальні служби найчастіше виконують організаційно-координаційну функцію. Перекладаючи реалізацію практичних заходів на неурядові структури, спецслужби таким чином виводять з-під міжнародно-правової відповідальності, а в разі політичної доцільності виступають як захисники "народної ініціативи боротьби за поширення демократії, повалення тоталітарних режимів, захисту прав і свобод людини" тощо.

Спостерігається тенденція виділення як окремих самостійних суб'єктів інформаційно-психологічного протиборства низки провідних американських, ізраїльських, британських, меншою мірою німецьких і французьких, а також російських транснаціональних корпорацій, які намагаються вийти з-під контролю держави (зокрема "імперії" Березовського, Гусинського, Хадарковського). На сучасному етапі процесу глобалізації для реалізації власних корпоративних інтересів нинішні ТНК намагаються використовувати потенціали сучасних держав, насамперед власних національних.

Останніми роками набула поширення наукова гіпотеза про намагання сучасних ТНК домогтися через ГОП з урядами держав визнання ними транснаціональних господарських об'єднань суб'єктами міжнародного публічного права. Таке визнання має на меті досягнення необмеженого владного статусу "суверена", який нині є монополією лише держав.

З цією метою ТНК намагаються впливати на формування правлячих еліт сучасних держав, впроваджуючи в урядові структури власну агентуру впливу з числа так званої "компрадорської буржуазії", насамперед фінансово-банківської, або здійснюючи вербування провідних політичних, громадських діячів і авторитетних вчених держав, залучаючи їх до діяльності в закритих транснаціональних елітарних організаціях, утворених на принципах масонського руху.

Одночасно поширюються ідеї формування так званих економіко-політичних міждержавних об'єднань на зразок Європейського союзу та Північноамериканського союзу (США, Канада, Мексика).

У нинішніх умовах намагання з боку ідеологів, які забезпечують реалізацію корпоративних інтересів ТНК, спрямувати зусилля народів земної кулі на поступове зниження ролі держав у суспільних відносинах звести їхню роль до мінімуму. Таким чином усунути держави як чинник, що заважає нинішнім ТНК отримувати надприбутки та керувати всесвітніми процесами через так звану наддержавну структуру "світовий уряд", який покликаний захищати корпоративні інтереси ТНК.

У кожній з таких організацій залежно від масштабів їх діяльності та можливостей (не в останню чергу фінансових) може бути власна концепція інформаційної війни (16).

Концепція інформаційної війни - це система поглядів на специфіку організації, управління, стратегію і тактику реалізації окремих комплексних легальних і конспіративних заходів, таємних операцій, актів інформаційно-психологічної агресії; на специфіку використання в них всього арсеналу сил, засобів та методів вигідного інформаційно-психологічного впливу і тиску на супротивника для досягнення запланованих тактичних і стратегічних цілей.

Незважаючи на сучасні тенденції, реальність свідчить, що найбільшими можливостями для організації та проведення IB поки що володіє саме спеціально утворена суспільно-політична владна організація суспільства - держава-суверен в особі системи органів влади та державного управління.