Розділ «2.4. Інформаційно-психологічне протиборство у роки "холодної війни" (1946-1991)»

2.4.1. Психологічні операції США у війнах і збройних конфліктах (1946-1991)

Найбільш масштабний в історії комплекс заходів ШВ був здійснений за часів "холодної війни". Як писав у 1946 р. один із "архітекторів" американської зовнішньої політики, директор ЦРУ (1953-1961) А. Ф. Даллес, "людський мозок, свідомість людей здатні змінюватися. Посіявши хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на облудні та змусимо їх вірити у фальшиві цінності. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, союзників у самій Росії, Україні, Білорусії, Прибалтиці, Закавказзі, Середній Азії і далі - скрізь".

Досвід психологічних операцій (ПсО), набутий США під час Другої світової війни, був використаний для ШВ на війська та населення противника в локальних війнах і збройних конфліктах. При цьому велика увага приділялася питанням підвищення готовності сил і засобів ПсО, удосконаленню їх організаційно-штатної структури і тактики дій, підвищенню рівня технічної оснащеності. На підставі прийнятого у 1947 році "Закону про національну безпеку" 15 вересня 1948 р. була створена служба помічника міністра оборони для інформування громадськості.

У 1949 році була прийнята настанова FМ-33-5 "Ведення операцій психологічної війни". У цьому документі зазначалося, що найважливішим засобом ведення ПсО є пропаганда - як система заходів з поширення політичної інформації. Там само наводилася її класифікація за джерелом ("біла", "сіра," і "чорна") і змістом (політична і воєнна).

До початку війни у Кореї, у червні 1950 р., єдиним оперативним підрозділом ПсВ у СВ США був загін тактичної інформації, створений у 1947 р. у Форт-Райлі (штат Канзас). Восени 1950 р. загін був перетворений на 1-шу роту гучномовлення та видання листівок, направлену до Кореї, де як підрозділ тактичної пропаганди 8-ї армії вона перебувала до кінця війни.

Перші випробування нових концепцій і поглядів на ведення психологічної війни пройшли під час війни у Кореї (1950-1953), де американцям довелося долати не тільки рішучий збройний, а й активний ідеологічний опір. На стратегічному рівні психологічне забезпечення застосування військ (сил) велося з метою приховати справжні причини розв'язання війни: вторгнення прикривалось необхідністю вжити заходів у відповідь на "агресивні дії" з боку Північної Кореї. Крім того, насаджувалась думка, що дії американських збройних сил - це легітимна оборонна операція під егідою Організації Об'єднаних Націй.

Для ведення психологічної війни у Кореї були переформовані апарат і структура відповідних підрозділів. При відділі психологічної війни штабу збройних сил США на Далекому Сході була створена група радіомовлення і видання листівок, яка мала у складі штаб і три . роти - штабну, репродукції і радіомовлення, завданням яких було вирішення стратегічних завдань. Для вирішення тактичних завдань була сформована рота гучномовних станцій і видання листівок. Крім того, восени 1950 р. зі Сполучених Штатів до Кореї був перекинутий тактичний загін.

Як свідчать матеріали і публікації з цієї проблематики, основними формами ведення психологічної війни в Кореї були друкована пропаганда, усне мовлення і радіопропаганда. Меншою мірою використовувалася наочна агітація. 1-ша група радіомовлення і видання листівок щотижня випускала в середньому 20 млн листівок, а 1-ша рота гучномовних установок і видання листівок 8-ї армії - 3,5 млн. Тільки за перші три дні бойових дій американська сторона розповсюдила 100 млн примірників.

Радіопропаганда велася як мобільними військовими радіостанціями, так і через цивільні передавачі. З цією метою використовувалося 19 радіостанцій у містах Сеул, Тегу, Пусан, Токіо. Програми радіомовлення займали більше двох годин на добу. Усна пропаганда здійснювалася за допомогою гучномовців, які монтували на різноманітних бойових машинах, у тому числі на танках.

Війна у Кореї стала поштовхом для формування нової організації апарату психологічної війни США. Вперше до складу штатних сил і засобів американських ПсО були введені підрозділи, призначені для ведення стратегічної пропаганди.

Відповідно до затвердженої структури, при відділі психологічної війни штабу ЗС США на Далекому Сході у липні 1951 р. у Форт-Райлі була створена 1-ша група радіомовлення та видання листівок, яка була призначена для ведення повномасштабної стратегічної пропаганди в інтересах безпосередньої підтримки воєнних операцій. Ця пропаганда ставила за мету вирішення довгострокових завдань та була спрямована на особовий склад противника і населення в окупованих ним районах. Технічні можливості 1-ї групи радіомовлення та видання листівок дозволяли випускати газети та листівки, оперативно здійснювати маневр засобами і нарощувати можливості радіомовлення. Група мала мережу радіостанцій, відомих під назвою "Голос об'єднаних націй", а також можливість випускати майже 200 млн листівок на тиждень, які розповсюджувалися авіацією та спеціально призначеними для цього артилерійськими засобами.

Надалі в міністерстві оборони був створений координаційний комітет психологічної війни, який працював у тісній взаємодії з комітетом начальників штабів. Він пов'язував усі психологічні акції з воєнними заходами, а також узгоджував психологічні акції ВПС, ВМС і сухопутних військ.

У підлеглих міністерству оборони видах збройних сил - ВПС, ВМС і СВ - були створені власні органи, призначені для ведення психологічної війни, зокрема для здійснення військової розвідки; політико-ідеологічної, моральної та психологічної обробки цивільного населення і населення окупованих районів; політико-ідеологічної, моральної і психологічної обробки солдат, сержантів і офіцерів ЗС США; здійснення диверсій та актів саботажу.

У 1953 році була створена і направлена в Корею рота для ведення роз'яснювальної роботи серед населення, яка поклала початок формуванню служби ЗС США по роботі з цивільним населенням.

Завдання розвідувальних органів ЗС США з ведення психологічної війни полягали у визначенні об'єктів пропаганди, вербуванні агентів у збройних силах противника, зборі за їх допомогою розвідувальної інформації, розповсюдженні чуток тощо. Під час виконання цих завдань розвідувальні органи працювали у тісній взаємодії з управлінням психологічної війни. Аналогічним чином взаємодія здійснювалась у дивізіях і корпусах.

Практика використання підрозділів як стратегічної, так і тактичної пропаганди продемонструвала можливості ПсВ, що стало причиною створення у 1952 році Центру психологічної війни. У 1956 році центр ПсВ був перейменований у Центр спеціальних операцій. У 1957 році термін "психологічна війна" був замінений на "психологічні операції" як визнання того, що їх проведення не вимагає стану війни та що вони можуть бути спрямовані як на військовослужбовців, так і на цивільне населення.

Особливістю війни у Кореї є те, що вона, по суті, була першою "ідеологічною війною" Сполучених Штатів. У подібних конфліктах успіх ведення психологічної війни є дуже актуальним. Фактично, обидві сторони, що воювали, боролись за перемогу своїх ідеологій.

Органи американської преси почали бити на сполох з приводу морального стану американських солдатів. Так, у 1952 році газета , "Нью-Йорк Тайме" повідомила, що за перше півріччя війни у Кореї із ЗС США дезертувало 4 7 тис. осіб. Протягом наступних півтора року кількість дезертирів продовжувала триматись на рівні 18-20 тис. кожні шість місяців.

Крім того, війну в Кореї можна вважати однією з перших спроб проведення миротворчих операцій із залученням авторитету ООН в інтересах досягнення політичних, економічних, ідеологічних і воєнних інтересів США.