РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Саме зсув найбільшої активності геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічний простір є основною причиною виникнення і стрімкого розвитку нових форм ІПП.

Сучасна теорія глобалізації фрагментує процес глобалізації, додає її складовим самостійне значення і, за необхідності, акцентує увагу лише на деяких з них. Ідея глобального ринку та інформаційного суспільства є однією з ілюстрацій цього явища. Інформаційно-телекомунікаційна глобалізація включає розвиток комунікативних можливостей і використання космічного простору для передачі інформації, розвитку глобальних інформаційних мереж і комп'ютеризації виробництва та споживання.

Для будь-якої держави стан її політичних відносин з іншими державами є визначальним чинником внутрішньої стабільності та безпеки. Політика як низка діяльностей є важливим засобом зовнішнього впливу, який може мати форму агресії та призвести до помітного підриву могутності держави, яка стала жертвою агресії, руйнування її військового та економічного потенціалу і навіть до повного або часткового відділення суб'єктів і територій, її складових.

Прикладом повного відділення можуть слугувати розпади на початку XX ст. Австро-Угорської імперії, у другій половині цього ж століття - Британської, Французької, Іспанської, Португальської, Голландської імперій, а у 1991 році Радянської. Меншого масштабу подібні процеси відділення - Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абхазія, Придністров'я і Косово.

Геополітика, яка вивчає стратегічні напрямки міжнародної політики в тісному взаємозв'язку з чинниками, пов'язаними з географічним положенням держав щодо різних видів територій, транспортних шляхів і основних джерел природних ресурсів, у XX ст. стала важливим інструментом, котрий дозволяє одним державам використовувати глибинні протиріччя з метою завдання збитку і шкоди безпеці інших держав, які дотримуються інших політичних поглядів на устрій світу. Не випадково геополітична доктрина 3. Бжезинського була покладена в основу стратегічного плану США щодо розвалу Радянського Союзу.

Геополітика завжди була пов'язана із забезпеченням безпеки держави, оскільки геополітичні процеси виникають та існують із приводу суперництва між геополітичними суб'єктами за вплив на той чи інший простір. З настанням епохи інформаційного суспільства геополітична картина світу кардинально змінилася.

У першу чергу, основним ресурсом в інформаційному суспільстві стала інформація та інформаційні технології, котрі витиснули або понизили значимість таких стратегічних ресурсів, як природні копалини, населення, територія тощо. З появою глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж змінився чинник відносної відкритості або замкнутості континентальних і морських держав, а також фактора віддаленості та досяжності. Нині інформація може передаватися по (ОТКС (оптово-телекомунікаційних системах) майже миттєво, а отже, в інформаційному суспільстві території зі слабко розвинутою мережею інфраструктури можуть виявитися більш відрізаними від суспільного життя і цивілізації, ніж острови в Тихому океані, обладнані системами супутникового зв'язку. Рівень розвитку мережевих технологій, їхня інтеграція в різні сфери громадського життя, концентрація вузлів мережевої інфраструктури та інших мережевих ресурсів на одних територіях та їхня відсутність на інших в інформаційному суспільстві завжди призводить до промислового, економічного, наукового відставання і загального регресу територій і держав, які знаходяться осторонь від інформаційних потоків.

Вивчення питання про те, хто реально контролює інформаційні потоки і мережеву інфраструктуру, направляючи її через території різних держав, може підказати ідею про поділ всіх держав в інформаційному просторі на держави, які володіють інформаційними та мережевими технологіями, та держави, які не мають власних позицій у цій сфері та знаходяться в залежності від спрямованості їхньої інформаційної політики, що може бути пов'язане з обмеженням національних інтересів. Таким чином, такі держави в інформаційно-психологічній сфері потрапляють майже в колоніальну залежність до держав - власників мереж і технологій, що дозволяє говорити про зародження в інформаційному суспільстві процесів поділу територій на колонії і метрополії, тобто процесів сучасного неоколоніалізму.

З появою інформаційно-телекомунікаційних мереж межі між державами набули прозорості для переміщення головного ресурсу інформаційного суспільства - інформації. Виникнення транснаціональних корпорацій-провайдерів перетворило їх, поряд з традиційними державами, у ще один впливовий суб'єкт геополітичних відносин. Інформаційно-психологічні війни помітно змінили стан воєнно-стратегічного балансу, який склався у світі після Другої світової війни, і призвели до переоцінки збитків і шкоди, що можуть бути спричинені застосуванням звичайних видів озброєнь, а отже, і переоцінки військово-політичного потенціалу, котрий є важливою геополітичною категорією.

Сучасне інформаційне суспільство встановлює нові геополітичні пріоритети, які визначають напрями діяльності державних структур влади в інформаційному (інформаційно-психологічному) просторі.

1. Розширення поняття геополітичного простору і простору геополітичної конкуренції. Геополітичний простір здобуває новий вимір" включаючи в себе простір інформаційних і психологічних відносин сучасного суспільства. Боротьба геополітичних суб'єктів, їхніх союзів і коаліцій за досягнення інформаційної переваги, за володіння більш розвиненими інформаційними ресурсами, які відкривають кращі можливості для встановлення контролю над інформаційними ресурсами суперників у цій боротьбі, стає основним напрямком геополітичної конкуренції та істотно змінює весь її характер.

2. Зміни в оцінці стратегічно важливих ресурсів. До інформаційних ресурсів інформаційного суспільства, включають інформаційні потоки, інформаційно-телекомунікаційні мережі та об'єкти їхньої інфраструктури, а також джерела, які породжують (генерують) або додають інформації у процесі аналізу та обробки нових рис (наприклад, портали науково-дослідницьких центрів з їх високим інтелектуальним потенціалом), є найважливішим стратегічним ресурсом для кожного суб'єкта геополітичної конкуренції, за володіння яким переважно і розгортається геополітична боротьба.

Інформація як базовий і найбільш універсальний елемент цього ресурсу має унікальні властивості подільності та відтворюваності, що помітно впливає на загальну оцінку потенціалу того чи іншого геополітичного суб'єкта, на можливості впливу на нього ззовні, його здатність до стійкого розвитку в таких умовах, приймання інформаційного трансферту, прихованого перерозподіленого інформаційного ресурсу супротивника силами, засобами, способами та прийомами ШВ.

3. Зміни у виборі та оцінці традиційних союзників і супротивників у геополітичній боротьбі. В інформаційному суспільстві вибір традиційних союзників і супротивників у геополітичній боротьбі залежить не від їхнього острівного чи континентального розташування та переважної ролі морських чи сухопутних комунікацій у переміщенні людських ресурсів і матеріальних цінностей, а від рівня розвитку інформаційних ресурсів та від їхньої сумісності (можливості

і їхнього спільного використання в загальних цілях), а також від сумісності національних ідеологій їхнього удосконалювання і подальшого розвитку. При цьому традиційно "морська" і традиційно "континентальна" держави можуть виступати в інформаційно-психологічній боротьбі у вигляді коаліції, переслідуючи загальні геополітичні цілі.

4. Нові суб'єкти геополітичної конкуренції (віртуальні коаліції, ТНК-провайдери тощо). Крім традиційних суб'єктів геополітичної конкуренції, які діють на глобальному і регіональному рівні, - держав і

І різного роду міждержавних коаліцій - в інформаційно-психологічному просторі виникають принципово нові утворення, які вступають у геополітичну боротьбу - ТНК-провайдери, віртуальні союзи і коаліції, в які на рівних правах можуть входити держави, транснаціональні корпорації, медіа-холдинги і т. ін., масштаби діяльності яких мають глобальний характер, а результати їх діяльності можуть призводити до наслідків, які впливають на політику держав та їхніх класичних коаліцій на міжнародному рівні. При цьому володіння державним суверенітетом, власною територією і населенням зовсім не є обов'язковою умовою участі суб'єкта в геополітичній конкуренції, що істотно відрізняє інформаційне суспільство від індустріального.

5. Багатоплановість геополітичної конкуренції. У сучасному світі конфлікти та протиріччя співіснують з координацією дій і співробітництвом, знаходячись у діалектичній єдності. Справа не зводиться до того, що одна велика група протиріч між країнами або групами держав врівноважується нагальною необхідністю кооперації в іншій сфері (безпеки). Йдеться про наявність одночасно протиріччя і кооперації усередині ділових напрямків спілкування держав.

У геополітичній конкуренції, що розгортається в інформаційно-психологічній сфері, немає постійних союзників і супротивників - геополітичні суб'єкти одночасно можуть знаходитися в конфлікті з іншими суб'єктами геополітичної конкуренції з приводу впливу на той чи інший вимір частини інформаційно-психологічної сфери та у коаліції - із приводу впливу на іншу її частину.

Категорії оцінки сили суб'єктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері. Категорія інтересу - досягнення переваги (домінування) в інформаційно-психологічній сфері.