Жодне з існуючих нині визначень "інформаційної (інформаційно-психологічної) війни" не дозволяє виділити з усього різноманіття акцій, заходів, операцій інформаційно-психологічного впливу ті з них, які репрезентують вищу ступінь небезпеки для держави та суспільства і цілком справедливо можуть бути віднесені до категорії " воєнних Дій".
Зокрема, доктор технічних наук професор С. П. Расторгуєв визначає поняття "інформаційної війни" як "відкриті та приховані цілеспрямовані інформаційні впливи інформаційних систем одна на одну з метою одержання визначеного виграшу в матеріальній сфері". Прекрасне визначення, в якому вірно зазначені дві основних ознаки ІВ.
По-перше, основним завданням ІВ на тактичному рівні є одержання визначеного матеріального виграшу (переваги), при цьому в процесі ІВ одні учасники протиборства ці переваги одержують, а інші їх утрачають. Для тих, хто переваги втрачає, ці втрати можуть служити кількісним вираженням матеріального збитку, завданих війною.
По-друге, ІВ здійснюється в результаті використання відкритих і прихованих інформаційних впливів.
Однак розглядаючи визначення "інформаційної війни", дане С, П. Расторгуєвим, неважко встановити, що під нього підпадає майже будь-яка акція, захід, операція ІПВ.
Таким чином, використання багатьох найбільш розповсюджених у науковій літературі визначень інформаційної війни для оцінки ступеня небезпеки негативних інформаційно-психологічних явищ, що виявляються, і процесів вимагає додаткового уточнення або доповнення цих формулювань низкою ознак і деталей, властивих лише акціям, заходам і операціям ІВ. Одним із таких ознак може бути факт застосування "інформаційної зброї". Іншою ознакою ІВ може служить особлива, характерна лише для війни, організаційна форма реалізації намірів - таємні операції.
Незважаючи на численні роботи, присвячені тематиці "інформаційної війни", її інформаційно-психологічна складова залишається майже недослідженою. Вивчення глибинних процесів і закономірностей розвитку системи інформаційно-психологічних відносин сучасного інформаційного суспільства вимагає розробки концепції інформаційно-психологічної війни, в якій розкривалися б мета, завдання, принципи, закономірності, сутність і зміст ІПП, здійснюваного у формі АІА, СІО та ІВ.
Безумовно, у концепції, крім основних розділів, присвячених характеристиці середовища проведення операцій інформаційно-психологічної війни, сутності та змісту "інформаційної війни", "психологічної війни ", "інформаційно-психологічних операцій ", повинна ввійти методика аналітичної реконструкції задуму, цілей, завдань, етапів і структурних елементів таємної інформаційно-психологічної операції за її зовнішніми ознаками, слідами і проявами.
АІА та СІО уражають розмаїтістю тактичних прийомів використання широкого спектра засобів, форм та методів ШВ на систему соціальних відносин держави, індивідуальну і масову свідомість громадянського суспільства, на систему державної влади. Проте методика проведення наукових досліджень вимагає існування способу універсального формалізованого представлення структури будь-якої таємної операції у вигляді сукупності кінцевого числа елементів, об'єднаних прямими та зворотними зв'язками, які випливають з цілей, завдань таємної операції і сукупності поглядів її керівництва на способи досягнення цих цілей.
Одним з можливих способів побудови "атомарної" моделі таємної інформаційно-психологічної операції, на думку авторів монографії, може бути виділення шести різновидів інформаційно-психологічного впливу (дезінформування, маніпулювання, пропаганда, лобіювання, управління кризами і шантаж) в окрему групу основних складових таємних операцій "інформаційно-психологічної війни" і прийняття як постулату твердження про те, що всі таємні операції інформаційно-психологічного впливу являють собою різні комбінації цих шести основних елементів, об'єднаних загальним оперативним задумом, цілями, завданнями та ідеологією.
Однією з найважливіших теоретичних проблем вивчення процесів зародження і розвитку конфліктів у сфері інформаційно-психологічних відносин є визначення того моменту, коли звичайна, пересічна конкуренція перетворюється в агресію, а агресія - у війну. Усім трьом формам інформаційно-психологічних відносин (конкуренція, агресія, війна) відповідають свої адекватні зовнішньому ступеню небезпеки системи методів протидії, які припускають різну тактику організації протидії з використанням помірних, інтенсивних або радикальних методів розв'язання політичних протиріч, використання для відображення ворожих зазіхань різних за своєю чисельністю та складом сил і засобів, у тому числі, у випадку війни, використання інформаційної зброї та звичайних збройних сил держави.
Автори монографії вважають, що для організації ефективної державної системи протидії АІА, СІО та ІВ і для визначення адекватного ступеня зовнішньої небезпеки форми державного реагування (протидії) у кожному конкретному випадку зовнішньої агресії мають вирішуватися такі завдання.
1. Провести класифікацію всіх різновидів організованого зовнішнього ІПВ, застосовуваного іноземними державами та іншими учасниками ІПП в агресивних цілях, розділивши ці форми та різновиди на декілька категорій за обраними критеріями (наприклад, за ступенем небезпеки для особистості, суспільства і держави, за ступенем завданого збитку і шкоди національним інтересам, державній і громадській безпеці, психічному здоров'ю населення, за масштабами агресії і т. ін.) з метою визначення адекватних заходів і організаційних форм протидії для кожної виділеної в процесі класифікації категорії агресії.
Одним з можливих варіантів такого поділу може стати поділ застосування в інформаційному протиборстві організованих агресивних інформаційно-психологічних впливів на такі категорій 1) інформаційно-психологічну боротьбу низького ступеня агресивності, до якої можна віднести, наприклад, діяльність іноземних держав та інших учасників інформаційного протиборства в напрямку створення умов для спонукання органів влади до здійснення діянь, вигідних для зовнішнього джерела інформаційно-психологічного впливу (так зване приховане управління); 2) інформаційно-психологічну агресію; 3) інформаційно-психологічну війну, віднісши до категорії війни найбільш небезпечні акції, заходи, операції агресивного ІПВ.
У рамках цієї класифікації такий вид комплексного впливу, як інформаційно-психологічна експансія, не є окремим самостійним видом інформаційно-психологічної боротьби та відноситься росіянами до засобів створення сприятливих умов для організації прихованого управління.
У випадку використання цієї схеми поділу організованих агресивних ІПВ на категорії за ступенем соціальної небезпеки необхідно чітко та однозначно визначити поняття "інформаційно-психологічної експансії", "інформаційно-психологічної агресії", "інформаційно-психологічної війни", які не дозволяють відносити ту ж саму агресивну акцію (захід, операцію) одночасно до декількох категорій.
2. Для кожної категорії агресивних ІПВ необхідно визначити кінцевий набір ознак, які дозволили б віднести будь-який виявлений ІПВ до однієї з таких категорій і таким чином визначити ступінь її соціальної небезпеки.
3. Відповідно до встановленого ступеня соціальної небезпеки виявлених акцій, заходів, операцій інформаційно-психологічного впливу.
віднесених до виділених раніше категорій, необхідно для кожної такої категорії (групи) визначити адекватну цій небезпеці загальнодержавну систему заходів протидії.
Протидія операціям ІВ та інших ворожих акцій може містити в собі не тільки пряму боротьбу із силами і засобами агресора, а й знищення, придушення, нейтралізацію або локалізацію джерел інформаційно-психологічної агресії. У цьому випадку неопрацьованою науковою проблемою залишається визначення, класифікація і типологія джерел інформаційно-психологічної агресії, зокрема ІВ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА“ на сторінці 4. Приємного читання.