Розділ «2.4. Інформаційно-психологічне протиборство у роки "холодної війни" (1946-1991)»

Підрозділ сил спеціального призначення у числі перших об'єктів захопив радіостанцію "Вільна Гренада", вона негайно була перейменована у "Радіо острова прянощів". Пізніше підрозділи ПсО СВ розгорнули приватний передавач потужністю 50 кВт, який забезпечував радіомовлення на весь острів. Окрім цього, також використовувались короткохвильові армійські радіопередавачі. Через ці радіостанції спеціалісти із складу 1-го батальйону ПсО організували ведення радіопропаганди серед кубинських робітників і гренадських військовослужбовців. Безперервно передавалися звернення американського командування до місцевого населення і солдатів про марність опору. У цілому, особовий склад підрозділів ПсО здійснював радіомовлення по 11 годин на добу. Для психологічної обробки населення використовувалися також гучномовні станції.

Під час гренадських подій США доклали чимало зусиль для формування міжнародної суспільної думки. Розповсюдження дезінформаційних матеріалів широкого провадилось через американське телебачення: готувались спеціальні програми з метою переконати людей у "справедливому" характері війни з боку США. У період інтервенції проти Гренади для пропаганди "визвольної" місії Сполучених Штатів були задіяні потужний радіопередавач "Голос Америки", філіал західнонімецької радіостанції "Німецька хвиля" (о. Монтсеррат), а також телевізійна мережа ЮСІА "Євронет", яка за допомогою супутників США зв'язувала Гренаду із західноєвропейськими країнами. Методика здійснення впливу на світову громадськість включала набір пропагандистських прийомів змішаної правди та напівправди.

Міністр оборони США К. Уайнбергер прийняв рішення про розробку загального плану ПсО, який мав стати основою для перебудови всієї системи ПсО ЗС США. План передбачав більше 200 заходів, призначених для реорганізації всієї системи ПсО, на виконання яких відводилось декілька років. Документ містив низку важливих аспектів.

По-перше, необхідно було виробити всеоб'єднуючу доктрину, яка б визначила сутність, зміст і напрямки ПсО, способи їх координації та проведення у мирний час, загрозливий період і під час війни. У підсумку така доктрина могла стати основою для реорганізації ПсО. Окрім того, вона повинна була сформулювати функції ПсО як своєрідного фактора примноження бойового потенціалу військ у всіх видах воєнних дій, створити основи для планування та проведення ПсО, визначити завдання кожного компонента служби ПсО. У лютому 1987р. таку доктрину затвердив комітет начальників штабів (КНШ).

По-друге, розробку доктрини слід було проводити паралельно з принциповими змінами у плануванні ПсО. В апараті міністра оборони був створений відділ ПсО. Невеликий апарат ПсО при КНШ був перетворений в управління, а його штат значно збільшений. У штабі СВ, де останнім часом знаходився лише один офіцер ПсО, було створене управління ПсО і відділ для роботи з цивільним населенням. З метою підсилення штабних органів керівництва психологічними операціями було створено управління ПсО при Південному командуванні ЗС США.

По-третє, в тих умовах американські військові організували підготовку висококваліфікованих спеціалістів цієї справи із числа офіцерського складу. У зв'язку з цим зусилля зосереджувалися на необхідності регулярного інформування вищого командного складу та штабів ЗС представниками служби ПсО з таких питань.

У навчальних програмах військових навчальних закладів видів збройних сил був збільшений обсяг курсу ПсО. Командування видів

ЗС переглянуло програми навчання офіцерського, сержантського та рядового складу з метою підвищення їхнього професіоналізму. Апарат міністра оборони розробив спеціальний програмний матеріал з ПсО для видів ЗС. Це були перші, але важливі кроки у зміні попереднього курсу в цій галузі.

Таким чином, у розвитку теорії локальних війн ПсО розглядались як помножувач бойового потенціалу військ у всіх видах бойових дій. Ці теоретичні положення були підтверджені на практиці підрозділами ПсО під час вторгнення ЗС США у Панаму (операція "Справедлива справа" у грудні 1989 р. - січні 1990 р.), коли, на відміну від інших локальних конфліктів за участю США, спеціальні війська діяли за попередньо розробленим планом, який фактично був додатком до загального плану бойової операції. Американці змушені були вдатися до потужного інформаційно-психологічного тиску, використовуючи, в першу чергу, сили і засоби ПсО.

Заздалегідь створений спеціальний контингент журналістів перекинули в Панаму. Служба зв'язків з громадськістю (ЗГ) декілька разів на добу влаштовувала для них брифінги, на яких повідомляла з потрібним акцентом про хід подій у Панамі. Для ведення усної пропаганди американці створили 21 групу гучномовлення. Ці групи знаходилися майже у кожній роті, задіяній в операції.

На відміну від інших локальних конфліктів за участю Сполучених Штатів, у панамській інтервенції спеціальні війська армії США діяли за заздалегідь розробленим планом. Фактично це був додаток до загального плану операції, в якому визначалися сили, засоби, терміни передачі матеріалів цивільним ЗМІ тощо. Перед початком бойових дій у Панамі спеціалісти ПсО були орієнтовані на дезінформаційну роботу і "підбурюючі" дії. Суто пропагандистському аспекту діяльності підрозділів ПсО спочатку відводилась другорядна роль.

У Панамі фахівці з ПсО, з роботи із цивільним населенням і зв'язках з громадськістю тісно взаємодіяли і виконували по суті одне завдання, яке можна охарактеризувати таким чином: боротьба за позитивну суспільну думку, без чого перемога у збройному зіткненні, яке підпадає під поняття "конфлікт низької інтенсивності", неможлива.

У Польовому статуті армії США РМ 33-1 "Психологічні операції" (1987) викладена американська концепція "конфліктів низької інтенсивності" , головна сутність якої полягає в тому, що успіх не може визначатись суто військовим поняттям виграного бою, а воєнна перемога розглядається лише як останній аргумент у досягненні загальної перемоги. Таким чином, психологічним операціям у конфліктах низької інтенсивності відводиться провідна роль.

Відповідно до прийнятої концепції, органи зв'язків із громадськістю, діючи в інтересах проведення ПсО, основну увагу приділяли підтримці міцних контактів із пресою та телебаченням - головними джерелами інформації для населення США і Панами. Генерал Нор'єга постав у США на сторінках преси та екранах телевізорів у вкрай непривабливому вигляді, що посприяло висуненню проти нього судом штату Флорида 13 звинувачень, у тому числі щодо торгівлі наркотиками та вимагань. Уже під час операції більшість газет обійшла фотокартка кабінету Нор'єги, стіни якого прикрашав великих розмірів портрет Адольфа Гітлера. Особливістю ІПВ в ході застосування ЗС США під час війни у Панамі стало те, що вперше була випробувана нова система взаємодії апарату ЗГ із цивільними та військовими ЗМІ. Для цього попередньо було створено спеціально підібраний та проінструктований контингент журналістів та фоторепортерів, які перед початком бойових дій були перекинуті на відповідні об'єкти у Панаму. Командування таким чином прагнуло із самого початку обмежити доступ у зону бойових дій небажаним журналістам.

Так, органи ЗГ ЗС США, враховуючи уроки в'єтнамської війни, під час панамської операції забезпечили постійно діючий інформаційний "місток" між Пентагоном та громадськістю перш за все через цивільні ЗМІ, з метою зміцнення довіри американських громадян до військових дій. Цим самим вони змогли успішно протистояти впливу на громадськість інформації з нейтральних джерел - журналістів, політиків і громадських діячів, які по-своєму висвітлювали хід подій.

Досвід ШП, набутий під час війни у Панамі, був застосований у період підготовки та проведення бойових операцій в зоні Перської затоки.

Основні завдання з організації та здійснення ІПВ під час підготовки та проведення операцій "Щит пустелі" та "Буря в пустелі" були покладені на 4-ту групу ПсО армії США у складі 8-ї оперативної групи ПсО та 96-го батальйону для роботи з цивільним населенням.

За декілька місяців до іракського вторгнення у Кувейт спеціалісти із 4-ї групи ПсО перебували в регіоні, працювали у посольствах і представництвах США в Ірані, Кувейті, Йорданії, Джібуті, Ємені й Пакистані, при місії військових радників США у Саудівській Аравії як спостерігачі у складі багатонаціональних сил на Синайському півострові. Досвід, отриманий спеціалістами ПсО у етнокультурній, мовній і воєнній галузях, став безцінним під час проведення широкомасштабних ПсО у Перській затоці.

Перед 8-ю оперативною групою (ОГ) ПсО на театрі воєнних дій (ТВД) були поставлені такі завдання:

На першому етапі - продемонструвати рішучість США, консолідацію країн коаліції у їх підтримці дій США, звести нанівець регіональну підтримку воєнних дій та забезпечити тісну взаємодію багатонаціональних сил (БНС).