Розділ «2.3. Інформаційно-психологічне протиборство у роки Другої світової війни (1939-1945)»

Основна оперативна робота з організації ПсВ у сухопутних військах проходила на фронтовому рівні, де були створені відділи психологічної війни. Найбільший з них був сформований за наказом генерала Д. Ейзенхауера в листопаді 1942 р. в Північній Африці, при штабі союзних військ, і потім, у 1944 році, був розширений і перейменований в управління ПсВ при Верховному головнокомандуванні союзних експедиційних сил. Це управління визначало психологічну війну як "розповсюдження пропагандистських матеріалів, призначених для деморалізації ворога і придушення його волі до опору, а також для підвищення морального духу союзників". Восени 1942 р. була розроблена перша настанова щодо ведення психологічної війни.

Перелом у поглядах і ставленні американського військового керівництва до пропаганди відбувся в травні 1943 р. під час кампанії із захоплення Тунісу. До цього моменту апарат військових пропагандистів експедиційного корпусу союзників у Північній Африці налічував 4,6 тис. чол. За останні 10 днів африканської кампанії вони підготували і розповсюдили 9,5 млн листівок, що значною мірою сприяло деморалізації угруповання військ під командуванням німецького генерала Фон Арніма. Кількість прихильників використання методів ІПВ серед американського командування зросло ще більше, коли стало відомо, що безпосередньо перед завоюванням Тунісу листівки-перепустки союзників стали товаром, який мав чималий попит у солдатів-італійців. За одну таку листівку вони охоче платили 600 франків.

Загалом на Європейському театрі бойових дій американці розповсюдили 8 млрд листівок. Після закінчення війни американські експерти підрахували, що вартість листівок, підготовлених за п'ять років війни в перерахунку на одного жителя, становила приблизно одну рейхсмарку, що не йде в жодне порівняння із загальними колосальними витратами на війну. Після цього практичні американці стали завзятими прихильниками психологічної війни.

Розгортання американцями психологічної війни проти Японії розпочалось навесні 1945 р., коли окреслились суттєві успіхи ВМС США на Тихоокеанському театрі воєнних дій. За даними американської розвідки, в самій Японії створювалась така політична ситуація, результатом якої могла стати згода її правлячих сил на беззастережну капітуляцію США. Враховуючи ці обставини, спеціалісти психологічної війни з відділу ОР-16-У розробили секретний стратегічний план, основний зміст якого зводився до здійснення тиску як військовими, так і політичними засобами на японське керівництво з метою примусити його прийняти умови капітуляції без висадки десанту.

У розробленому на основі стратегічного задуму плані психологічної війни № 1-45 завдання досягти мирним шляхом капітуляції Японії було сформульоване у чотирьох пунктах:

1. Переконати керівництво противника у безнадійності подальшого опору.

2. Переконати вище командування, що альтернатива капітуляції - повне знищення збройних сил і пригноблення населення.

3. Пояснити переваги беззастережної капітуляції.

4. Створити суперечності, заворушення й опозицію серед тих військових керівників, хто залишався непохитним у своєму опорі цьому плану.

У цьому контексті великий інтерес представляє план американських спецслужб (відпрацьований на початку 1945 року) з переорієнтації свідомості населення Японії після її капітуляції (яка відбулась 2 вересня 1945 р.). У плані, який був затверджений, зазначались такі заходи "консолідуючої пропаганди".:

- випуск інформаційних бюлетенів про становище у країні і доведення їх змісту до широких верств населення;

- керівництво наявними службами суспільної інформації в Японії;

- підготовка першої об'єктивної історії Японії;

- організація та підтримка діяльності лояльних громадських організацій, популяризація прогресивних національних традицій;

- пропаганда демократичних перетворень у США і Великобританії;

- "чистка" органів правопорядку, створення громадської думки, що осуджує воєнних злочинців, придушення небажаних мілітаристських та анархістських рухів;

- підготовка громадської думки до необхідності прийняття Японії у міжнародну економічну співдружність;

- підтримка різного роду діяльності, яка відвертає увагу японців від відродження колишніх порядків, включаючи популяризацію міжнародної їжі, розваг, професійну перепідготовку, діяльність лояльних угруповань, активну політичну участь у масових і муніципальних заходах, створення профспілок, - усе це з метою запевнити японців у щирості намірів США і продемонструвати права, які їм надаються, а також підготувати їх до політичної діяльності на більш високому демократичному рівні;

- вивчення громадських свобод і підготовка до остаточного перегляду репресивної поліцейської системи;

- соціально-психологічна підготовка до проведення промислових, аграрних та інших економічних перетворень;