Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

Слід зауважити, що покупці також за можливості практикують різні методи конкуренції. Основним методом конкуренції з боку покупців, звичайно, є голосування грошима. Голосуючи у такий спосіб, покупець фактично підтримує того чи іншого виробника. Якщо у цьому так званому голосуванні покупці виявляються солідарними, то декому з виробників і продавців доводиться вирішувати гамлетівське питання "бути чи не бути". Разом з тим покупці за певних обставин використовують свої особисті (дружні, родинні чи ін.) стосунки, аби доступитися до рідкісних благ, а в крайніх випадках і хитрість, силу, витривалість.

7.5. Конкуренція і монополія

Стан (сила) конкуренції на різних ринках різна. Конкуренція вирізняється за кількістю учасників, розмірами підприємств, типом продукту, мірою контролю над цінами, ступенем свободи доступу на ринок та доступністю інформації. За цими ознаками виділяють чотири основних типи конкуренції, або моделі ринкових структур: 1) чиста конкуренція; 2) монополістична конкуренція; 3) олігополія; 4) чиста монополія. При цьому чиста конкуренція вважається досконалою конкуренцією, а три інших типи — недосконалою конкуренцією (рис. 7.6).

Рис. 7.6. Типи конкуренції

Чиста, або вільна, конкуренція — це тип ринку, за якого багато незалежних один від одного виробників продають ідентичну (стандартизовану) продукцію, вхід на ринок вільний і жоден із продавців не в змозі контролювати ринкову ціну.

Цей тип ринку більше відповідав умовам XVIII ст., коли ринок представляли, головним чином, дрібні виробники й торговці (ремісники, селяни, купці). Нині його ознакам відповідають лише деякі товари, наприклад, зерно, м'ясо, молоко, овочі і фрукти. У цьому випадку покупець добре орієнтується у властивостях такого традиційного товару, а продавцю немає ніякої потреби вдаватися до методів нецінової конкуренції. Будь-який виробник, навіть дачник, може запропонувати цю продукцію. Проте такий ринок сьогодні є радше виключенням із загального правила.

Монополістична конкуренція — це тип ринку, за якого відносно багато фірм (від 10 до 100) продають схожі товари, але диференційовані, з певними відмінностями. Тому кожна така фірма представляє на ринку нібито особливий товар, який є тільки у неї. Цими особливостями товару можуть бути, наприклад, харчові чи ароматичні домішки, інша структура волокна, здатність виводити більше плям, зручність розташування, привітність персоналу тощо. Звідси й назва цього типу конкуренції (від грецьк. monos — один, poleo — продаю). Поява нових конкурентів особливо не ускладнена. Контроль над цінами з боку фірм обмежений, перевага віддається рекламі, брендам (торговим знакам, маркам).

Олігополістична конкуренція, або олігополія ( від грецьк.: oligo — небагато) — це тип конкуренції, за якого декілька, як правило, великих фірм продають ідентичні або схожі товари. Поява нових конкурентів ускладнена необхідністю великих інвестицій, складністю технології виробництва, доступом до сировини, а також перешкодами з боку конкурентів -"ветеранів". Фірми заінтересовані у змовах проти конкурентів, у синхронному підвищенні цін. Цінові методи конкуренції малоефективні, бо конкуренти теж наслідують їх. Приклади олігополії: ринок автомобілів, побутової техніки, сталі, цементу, нафти, банківський і страховий сектор.

Чиста, або абсолютна, монополія — це такий тип ринку, за якого є тільки один продавець товару, у якого немає навіть близьких замінників. Тому у покупця немає вибору між товарами і він потрапляє у залежність від цього виробника. Поява конкурентів блокована або виключними умовами виробництва, або забороною держави (наприклад, на виготовлення грошей чи вибухівки). Фірма-монополіст повністю контролює ціну свого товару чи послуги. Приклад: підприємства комунальних послуг (міський водогін, електропостачання).

Як бачимо, сучасний ринок поєднує структури різного ступеня конкурентності, але домінуючою є недосконала конкуренція, тобто панування фірм із певним ступенем впливу на ринкові ціни, із рисами монополістичної поведінки. Що менше конкуренції на тому чи іншому ринку, то більше монополізму у поведінці учасників цього ринку.

Окремими різновидами недосконалої конкуренції є мопопсонія (існування на ринку одного покупця) та олігопсонія (існування на ринку кількох покупців).

З'ясуємо далі витоки, види та наслідки монополізму в економіці.

Історично монополія виростає з конкуренції. У конкурентній боротьбі переможці збагачуються й розширяють свою справу, а переможені усуваються. Конкуренція породжує (підштовхує) два взаємопов'язаних процеси економічного розвитку — концентрацію і централізацію.

Економічна концентрація (від лат. concentration — зосередження) — це процес поступового нарощування виробництва, виростання великих підприємств за рахунок власних і позичкових фінансових ресурсів. Концентрація здешевлює виробництво і сприяє випуску продукції масового масштабу.

Централізація капіталу — це швидке збільшення функціонуючого капіталу шляхом об'єднання (злиття) або поглинання (приєднання одними компаніями інших) зазвичай придбанням пакетів корпоративних прав власності (акцій).

Великі виробники, що виростають на основі процесів концентрації й централізації капіталу, захоплюють значну частину ринку і стають певною мірою монополістами. Це класичний (закономірний) шлях виникнення економічних монополій, котрі представлені трьома моделями ринкових структур: учасниками монополістичної конкуренції, олігополіями та чистими монополіями.

Утім, в сучасних умовах монополіст — це не обов'язково велике підприємство, а підприємство будь-якого розміру, яке обмежує конкуренцію, тобто своєю поведінкою на ринку витісняє конкурентів.

Монополіям у вузькому смислі цього поняття зазвичай притаманна особлива природа. За походженням виділяються три види монополій: 1) природні, 2) адміністративні та 3) штучні.

Природні монополії виникають унаслідок об'єктивних причин:

а) виняткових природних умов господарювання (наприклад, видобуток рідкісного мінералу, вирощування рідкісного сорту винограду, унікальний курорт);