Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

Попит і пропозиція — це дві взаємодіючі і взаємозалежні сили ринку. Вони, подібно старомодним терезам, існують для того, аби зважувати взаємно протилежні інтереси виробників і споживачів та забезпечувати їхній компроміс, досягнення ними обопільної вигоди. Адже кожен із них, виходячи на ринок, приймав власне економічне рішення (робив свій вибір), спираючись на досвід та інформацію, яку посилає ринок через ціни. Яким же чином ринок координує попит і пропозицію товарів та послуг? Як працює цей механізм?

Взаємодія попиту і пропозиції відбувається під дією сил ринкової конкуренції як із боку продавців, так і з боку покупців. У продавців різна кількість товару, різні витрати на його виробництво, але кожен воліє продати товар й отримати максимум доходу з тим розрахунком, щоби покрити понесені витрати і мати прибуток, достатній для подальшого розвитку виробництва та задоволення особистих потреб. Вони заінтересовані продати товари якомога дорожче, але за реальною ціною, яка забезпечить їх доходом. У свою чергу, на кожен товар на ринку претендує багато покупців, кожен із яких волів би заплатити менше, а отримати корисність (задоволення) більше. Коли на ринку пропозиція товару перевищує попит на нього, тоді посилюється конкуренція з боку продавців, яка змушує їх знижувати ціну до тих пір, допоки знайдеться покупець.

У результаті взаємодії попиту й пропозиції під дією сил конкуренції на ринку кожного товару загалом встановлюється така ситуація, коли за певною ціною пропонується стільки товару, скільки споживачі готові придбати.

Ринкова рівновага — це ситуація на ринку, коли досягається рівновага попиту і пропозиції за кількістю й ціною товару.

Графічно ринкова рівновага знаходиться у точці перетину кривих попиту і пропозиції — точці N (рис. 7.5).

Рис. 7.5. Рівновага попиту і пропозиції

Точка рівноваги показує рівноважну ціну Рі та рівноважний обсяг попиту й пропозиції <2-

Рівноважна ціна Рі — це ціна, за якої під впливом конкурентних сил продавці пропонують стільки товарів, скільки споживачі готові їх придбати.

Якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, наприклад, до рівня Рм, то обсяг попиту скоротиться від (2-1 до (-вм, а обсяг пропозиції зросте від (2-1 до У підсумку виникне надлишок запропонованих товарів.

Якщо ж ціна знизиться нижче рівноважного рівня, то відповідно попит зросте від "і до 0,вк, а пропозиція зменшиться від (<іі до "ж. Виникне дефіцит.

Та під дією конкурентних сил ціна, коливаючись, усе-таки повернеться до рівноважного рівня Рі. На ринку рівноважна ціна встановлюється завжди, адже не можна купити більше, ніж можуть продати, і навпаки, не можна більше продати, ніж можуть купити. Рівноважна ціна — це єдино можлива ціна, за якої немає ні надлишку товарів, ні їх дефіциту.

Певна річ, рівноважна ціна не є постійно діючою, вона також змінюється. Під впливом факторів попиту крива попиту зміщується вправо-вліво. Так само зміщується і крива пропозиції, відображаючи вплив факторів пропозиції. Але визначити цю ціну неможливо, оскільки, крім факторів впливу, значення має еластичність реагування на ці фактори продавців і покупців. Ось у цьому якраз і полягає економічне значення ринку — він регулює економічні відносини (інтереси) через механізм стихійного й об'єктивного ціноутворення. Тому, за висловом американського економіста П Самюелсона, жоден уряд не може бути мудрішим за ринок.

Взаємодія попиту та пропозиції як двох невід'ємних сил (сторін) ринку має стійкий причинно-наслідковий характер і виражається поняттям "закон попиту і пропозиції". Закон попиту і пропозиції в економічній теорії вважається одним із трьох фундаментальних законів ринкової економіки.

Пояснимо дію закону попиту і пропозиції на умовному прикладі. Якщо, приміром, підвищується ринковий попит на цукор, то за інших рівних умов, ціна цукор також підвищиться. Підвищення ціни посилає виробникам цукру позитивні сигнали про зростання їхньої вигоди на ринку, у відповідь ті збільшують пропозицію цукру. Збільшення пропозиції цукру, за інших рівних умов (не знаючи точних параметрів додаткового попиту), призводить до надлишку пропозиції цукру, а відповідно і до зниження його ціни. Зниження ціни товару далі підрізає стимул для його виробників і водночас заохочує покупців: попит знову зростає і т.д. Таким чином, дія закону попиту і пропозиції проявляється не прямо, а лише через коливання попиту, пропозиції і ціни. У цих коливальних рухах завжди простежується певна логіка (порядок), задана даним законом.

Висновок економічної теорії про те, що тільки ринок спроможний визначати реальну, або об'єктивну, ціну як ціну рівноваги попиту і пропозиції, за якої відсутні дефіцити й надлишки в економіці, має важливе світоглядне і практичне значення.

Існує спокуса у політиків-популістів апелювати до держави, яка, на їхню думку, могла б шляхом примусового встановлення низьких і стабільних цін на ряд товарів захистити соціально вразливі верстви населення. І в колишніх соціалістичних країнах держава дійсно десятками років утримувала "замороженими" абсолютну більшість цін. Проте від цього в жодній із тих країн блага не стали загальнодоступними — вони ставали тільки більш дефіцитними. Теоретично це пояснюється тим, що нав'язана владою ціна не може урівноважувати попит і пропозицію, а її примусова фіксація спотворює мотивацію економічних агентів: виробники втрачають заінтересованість у результатах своєї діяльності, розраховуючи на державні дотації (компенсування збитків), а споживачі призвичаюються до марнотратства. За такої явно ненаукової цінової політики виникає економіка суцільного дефіциту, проявами якої стають повсюдні черги за товарами, нормування розподілу товарів аж до введення карткового розподілу (скільки "в одні руки"), а разом із цим — "чорний" ринок і джерела наживи для чиновників, зайнятих розподілом благ, і спритних ділків. У підсумку суспільство різко розшаровується за добробутом, наростає соціальна напруженість і загальне невдоволення життям.

Тому, з погляду сучасної економічної теорії, пряме втручання держави у ціноутворення допустиме тільки у виключних випадках (наприклад, стосовно тарифів на комунальний транспорт, поштовий зв'язок), а соціальна допомога доцільна лише у разі, коли вона дійсно необхідна для певної категорії громадян і адресна (персональна). Найбільш ефективний спосіб впливу держави на ринкове ціноутворення — створення належних умов для підприємницької діяльності, жорстка реакція на зловживання монопольним становищем, тобто зняття штучних бар'єрів на шляху пропозиції товарів і послуг.

Важливо також розрізняти: а) часткову ринкову рівновагу, що стосується окремого товарного ринку (наприклад, ринку зерна чи автомобілів), та б) загальну ринкову рівновагу, яка стосується всього національного (внутрішнього) ринку. Загальна рівновага ринку є результатом урівноваження усіх товарних ринків, або всієї сукупності взаємодій попиту, пропозиції та цін.

Звичайно, стан усякої ринкової рівноваги є лише теоретичною абстракцією. В реальній дійсності рівновага повсякчас порушується під дією множини факторів попиту і пропозиції, швидкості прийняття рішень економічними агентами. І саме постійні відхилення від рівноважного стану сучасна економічна наука розглядає як звичайний, або природний, стан ринку, бо у цих коливаннях ринкової кон'юнктури якраз і відшукується рівноважна ціна. Важливо лише, аби ці відхилення від рівноважного рівня ціни не були стійкими (довготривалими) і не мали деструктивних наслідків для економіки й суспільства.

На ринку формуються різноманітні види цін. Розглянемо основні з них. Насамперед за кожним із трьох основних видів ринку історично закріпився свій вид ціни: