А. Сміт називав ринкову конкуренцію "невидимою рукою". "Дбаючи про свій власний інтерес, — писав він, — ... людина (підприємець — A.C.) часто ефективніше просуває інтереси суспільства, ніж якби вона насправді мала їх на меті. Я ніколи не бачив багато добра від тих, хто вдає, що торгує заради суспільного блага".
Авжеж, конкуренція не є ідеальною формою економічних відносин людей. Вона чудово забезпечує ефективність господарської діяльності, але водночас має своїм наслідком ряд гострих суспільних проблем. Зокрема, у ході конкуренції дрібні виробники витісняються великими; конкуренція посилює соціальне і майнове розшарування населення; робить хронічним безробіття; конкурентний розподіл економічних ресурсів слабо реагує на вимоги соціальної справедливості й гуманізму. Конкуренція також породжує прагнення економічних суб'єктів до монополізму, до захоплення економічної влади.
Існує три основних види економічної конкуренції: внутрігалузева, міжгалузева та міжнародна.
Внутрігалузева конкуренція — це конкуренція між фірмами, що діють в одній галузі. Вона сприяє вирівнюванню і зниженню товарних цін, змушуючи таким чином виробників скорочувати витрати виробництва, аби не допустити зменшення чи отримувати іще більший прибуток.
Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між фірмами різних галузей. Результатом цієї конкуренції є переливання капіталу (ресурсів) з менш прибуткових видів діяльності до більш прибуткових. Основним проявом такої конкуренції у наш час є диверсифікація виробництва (від лат. — різний, — робити), тобто розширення сфери господарської діяльності, або, що те саме, проникнення фірми в інші галузі. Це дає змогу страхуватися від коливань галузевої кон'юнктури і збільшувати доходи. На цій основі формуються багатогалузеві концерни й конгломерати.
Міжнародна конкуренція — це конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрігалузеву й міжгалузеву конкуренцію. Основними учасниками такої конкуренції виступають провідні компанії розвинених країн світу. Вона сприяє збалансованому розвитку світової економіки, переливанню капіталу між економіками різних країн.
У конкурентній боротьбі суперники вдаються до найрізноманітніших методів і засобів. Тому за методами боротьби розрізняють сумлінну й несумлінну конкуренцію.
Основні методи сумлінної (добросовісної, чесної) конкуренції поділяються на цінові й нецінові.
Цінова конкуренція — це боротьба за досягнення переваг збуту продукції шляхом зниження цін. Однак зауважимо, цей прийом боротьби стає добросовісним у разі, якщо фірма спромоглася досягти зниження витрат виробництва шляхом використання прогресивної техніки і технології, поліпшення організації праці й управління, стимулювання працівників тощо, а не поступає таким чином лише задля того, аби зашкодити своїм конкурентам. Поширеною практикою є також встановлення цін зі знижками: за кількість придбаного товару; за платіж готівкою; за прискорення оплати; для окремих категорій покупців; дилерські знижки; знижки за поза сезонну купівлю товару тощо.
Нецінова конкуренція — це боротьба за переваги на ринку шляхом надання своїм товарам якісно нових властивостей, створення нової продукції для задоволення тих самих або нових потреб, використання реклами, надання споживчого кредиту, сервісних послуг тощо. Сучасним методом цієї конкуренції є маркетинг. Маркетинг — це комплексний підхід до управління виробництвом і реалізацією продукції, орієнтований на врахування вимог ринку та активний вплив на попит з метою розширення збуту товарів.
Основні методи несумлінної (недобросовісної, нечесної) конкуренції:
- дезінформація (обман) споживачів щодо властивостей свого товару, умов продажу тощо;
- дискредитація конкурентів (поширення неправдивої інформації, що підриває їхню ділову репутацію);
- використання без дозволу чужого товарного знаку або марки товару, чужих рекламних матеріалів, упаковки тощо;
- копіювання зовнішнього вигляду виробів конкурентів;
- змова з постачальниками ресурсів на шкоду інтересам конкурентів;
- переманювання провідних спеціалістів від конкурентів;
- демпінг (від англ. dumping — скидання) — продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими ніж на внутрішньому ринку (інколи навіть нижче витрат виробництва), з метою усунення конкурентів і захоплення ринку. Тому таку конкуренцію називають "ціновою війною";
- промисловий шпіонаж (викрадення документації, технічних розробок тощо);
- підкуп чиновників, шантаж, застосування сили тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірка А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки“ на сторінці 8. Приємного читання.