Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

14.4. Циклічні коливання економіки, їхня природа та види

Економіка розвивається нерівномірно, нелінійно. її виток відбувається через циклічні коливання, або, простою мовою, хвилеподібно. На відміну від циклів, що спостерігаються у природі, наприклад, зміна пір року, дня і ночі, цикли в економіці не мають чітко вираженої ритмічності і створюють для суспільства значні економічні та соціальні проблеми. Ці проблеми, якщо їх узагальнювати, зводяться до нестабільності — нестабільності виробництва, зайнятості, рівня цін, реальних доходів, податкових надходжень до державного бюджету тощо.

Постійна і послідовна повторюваність певних стадій (фаз) у розвитку економіки має назву економічного, або ділового, циклу (рис. 14.4).

Рис. 14.4. Економічний цикл та його фази

В економічному циклі видніються дві крайні точки: найвища точка піднесення — пік (вершина) та найнижча точка падіння — дно. Тривалість циклу визначає відтинок часу від початку і до закінчення циклу (від одного піку до іншого, або від одного дна до іншого).

Повторюваність циклів задає розвиткові економіки форму циклічних коливань. Що глибший спад економіки і що вище її піднесення, то більшою стає амплітуда циклічних коливань (розкачувань) економіки. У зв'язку з циклічними коливаннями розвитку економіки виникла необхідність застосування такого поняття, як економічний тренд.

Економічний тренд (від англ. trend — тенденція) — це лінія, що відображає головну тенденцію економічного розвитку, тобто динаміку реального ВВП на його потенційному рівні.

Лінія тренда (due. рис. 14.4), яка не обов'язково має бути прямою, згладжує коливання реального ВВП на довгостроковому відрізку часу.

Основними індикаторами перебігу економічного циклу слугують: обсяг національного виробництва та національного доходу, рівень безробіття та інфляції, стан торговельного і платіжного балансів країни тощо. Напрямок та ступінь зміни цих макроекономічних показників має назву економічної кон'юнктури. У розвинених країнах уряди, спираючись на потужну статистичну службу, слідкують за показниками економічної кон'юнктури з тим, аби знати, на якій фазі циклу перебуває національна економіка та що потрібно робити.

Класична модель економічного циклу включає чотири фази — кризу, депресію, пожвавлення та піднесення.

Криза (від грецьк. krisis — поворотний пункт, небезпечний стан), або рецесія (від лат. recessus — відступ) — початкова фаза економічного циклу, ознаками якої є:

- скорочення обсягу національного виробництва внаслідок перевиробництва;

- лавина банкрутств підприємств;

- паніка на фондових біржах аж до закриття бірж;

- зростання вартості позичкового капіталу внаслідок підвищення попиту на нього (для повернення наростаючих боргів);

- зростання безробіття, особливо молодіжного;

- падіння рівня добробуту населення і попиту.

Депресія (стагнація) — наступна після кризи фаза застою, ознаками якої є:

- спад виробництва досягає найнижчого рівня (дна) і деякий час застоюється на ньому;

- поступовий розпродаж товарних запасів, часом і за зниженими цінами (відомі випадки знищення продукції задля недопущення зниження цін).