Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

Зауважимо, що значення, або вага, кожного відсотка росту (приросту) ВВП чи національного доходу залежить від його обсягу. Що більший обсяг ВВП, то вагоміше значення кожного відсотка його росту чи падіння. Ось чому для України з її порівняно невеликим ВВП сьогодні важливий ріст економіки темпами, принаймні, удвічі-тричі вищими, аніж розвиваються економіки провідних країн світу.

14.2. Економічне зростання: фактори та типи

Зростання економіки зумовлюється дією багатьох факторів, пов'язаних із науково-технічним прогресом, національними особливостями країни, історичними умовами її розвитку, її географічним розташуванням, природно-кліматичними умовами, виробничим потенціалом, політичним устроєм, рівнем демократії, світовим господарством тощо.

Основні фактори (джерела) економічного зростання:

• кількість і якість природних ресурсів;

• кількість і якість трудових ресурсів;

• рівень технології та організації виробництва;

• обсяг основного капіталу у виробництві;

• структура економіки (розподіл виробничих ресурсів між галузями);

• сукупний попит;

• тип суспільно-економічної системи;

• соціально-політичні фактори.

Забезпеченість країни земельними, мінеральними, водними, лісовими та іншими видами природних ресурсів, звичайно ж, сприяє її господарському розвитку. Проте йдеться поки що про потенціал, який сам по собі не гарантує економічного процвітання країни. Для цього достатньо порівняти вкрай багату природними ресурсами Росію (та й Україну) із майже зовсім обділеними цими Божими дарами Японією чи Фінляндією. Вочевидь, природні дари — вагомий елемент національного багатства, однак, як і всяке багатство, вони можуть зіграти злий жарт із народом, вводячи його у стан самозаспокоєння і відвернення уваги від необхідності ефективного використання цих ресурсів.

Ключова роль в економічному зростанні трудових ресурсів безперечна. Економічне змагання виграють ті країни, у яких максимально затребувані підприємливі та висококваліфіковані люди, де отримання гарної освіти та дотримання високої трудової дисципліни стали нормою життя. Здавалось би Китай сьогодні є виключенням із цього правила. Проте це не так. Не лише дешевизна тамтешньої робочої сили, яка зумовлена її великим надлишком, але і фанатична працьовитість китайців та величезний притік іноземного капіталу (у вигляді передових технологій та сучасного менеджменту), сприяли стрімкому економічному злету цієї країни. У недалекій перспективі Китаю уже пророкують світове лідерство.

Науково-технічні знання, матеріалізовані у передових технологіях та ефективних формах організації виробництва — одна із провідних рушійних сил динамічного економічного розвитку. За влучним висловом Е. Тоффлера , "знання — пальне прогресу". Як свідчить світова практика, економічний ріст у тій чи іншій країні кожен раз прискорюється, коли починається масове технічне переозброєння виробництва, запроваджуються нові форми його організації, зростає попит на працівників нових перспективних спеціальностей.

Основний капітал — становий хребет національного виробництва. Що більше підприємств в країні, оснащених сучасною технікою, що більш розвинена у ній виробнича інфраструктура (шляхи сполучення, транспорт, мости, матеріально-технічне забезпечення тощо) та соціальна інфраструктура (заклади, що надають медичні, освітні, культурні та інші послуги), то більше можливостей для економічного росту, причому за рахунок ефективного використання наявних ресурсів.

Дуже важливим фактором економічного зростання є структура економіки. Структура економіки відображає собою те, чи раціонально та ефективно розподіляються наявні ресурси між галузями виробництва. Ефективний (або оптимальний) міжгалузевий розподіл ресурсів забезпечує цілісний (комплексний) розвиток національної економіки та піднесення на цій основі загального добробуту. І навпаки, якщо, приміром, розвиток аграрного виробництва стримуватиметься через брак інвестицій, диспаритет цін на користь промисловців, то його відставання зрештою призведе до уповільнення розвитку усієї економіки. Структура економіки має бути ще й до того гнучкою, здатною швидко реагувати на виклики часу, пристосовуючись до досягнень науково-технічного прогресу та змін у структурі попиту. Так, на прикладі розвинених країн ми бачимо, що провідну роль у їх економічному зростанні відіграють саме високотехнологічні, наукомісткі галузі виробництва, які забезпечують споживачів ресурсоощадними виробами. Крім того, ознакою ефективної структури економіки за сучасних умов є перерозподіл зайнятих із сфери виробництва у сферу послуг. Це свідчить, з одного боку, про високий технічний рівень виробництва, його масову автоматизацію, а з другого, — про більш повне задоволення суспільних потреб послугами у споживанні або, просто кажучи, про сервісне обслуговування споживачів.

Сукупний попит задає стимули для виробництва товарів і послуг. У разі його суттєвого скорочення згортається і виробництво. Тому для зростання економіки суть важливо, щоб попит загалом збільшувався. Між тим, сукупний попит має свою складну структуру, включаючи споживчий попит з боку домогосподарств, інвестиційний попит з боку бізнесу, попит з боку держави (утримання так званого державного сектора економіки) та зовнішньоторговельні зв'язки. Отож, безпосередня залежність економічного зростання від загального обсягу попиту, який не є стабільним, вказує на необхідність ефективної економічної політики держави щодо підвищення рівня доходів населення, їх розподілу, стимулювання інвестиційної активності, розробки і реалізації національної стратегії економічного розвитку тощо.

У цьому зв'язку ми знову звертаємося до теоретичної спадщини Дж.М. Кейнса, щоб відзначити одну із його великих наукових заслуг. Дієвість своєї моделі державного регулювання ринкової економіки цей учений обґрунтував так званим мультиплікативним ефектом, який внутрішньо властивий економіці як системі зв'язків і залежностей.

Мультиплікатор попиту (від лат. — множення) — це число (коефіцієнт), яке показує, наскільки змінюється ВВП (або національний дохід) при зміні факторів сукупного попиту на одиницю. Зокрема, мультиплікатор інвестицій розраховується за такою формулою: