Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

Економічна теорія. Політекономія

У перехідних економіках, принаймні пострадянських країн, поширеними є наступні системи заробітної плати (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Основні форми та системи заробітної плати

Форми заробітної плати
погодиннавідрядна
проста погодиннапогодинно-преміальнапряма відряднавідрядно-прогресивнавідрядно-преміальнаакордна
Системи заробітної плати

Погодинна форма оплати праці практикується у двох основних системах. Проста погодинна система визначається лише з урахуванням погодинної ставки та фактично відпрацьованого часу. Погодинно-преміальна система передбачає також премію за досягнення тих чи інших показників (наприклад, за економію витрат, за ініціативність у вдосконаленні форм організації праці тощо).

Відрядна форма оплати праці має чотири основні системи. Пряма відрядна система означає платню за фактично виготовлену продукцію за незмінною поштучною розцінкою і незалежно від ступеню виконання норми виробітку. Відрядно-прогресивна система передбачає два рівні поштучних розцінок: звичайні (за виробіток у межах встановленої норми) та підвищені (за позанормований випуск продукції). Відрядно-преміальна система, окрім оплати за незмінною розцінкою, дає змогу одержати премію за досягнення певних показників у праці (наприклад, за економію сировини, матеріалів, пального, електроенергії, за догляд за обладнанням, за виконання графіку постачань і запитів клієнтів тощо). Акордна система (від італ. accordo — угода, договір) — це оплата праці за угодою, якою визначена сума заробітку за певний обсяг, терміни та якість виконаної роботи (наприклад, за зведення якоїсь споруди, ремонт приміщення тощо). Для працівників, зайнятих у торгівлі, широко практикують оплату праці у відсотках від виручки (обсягу реалізації продукції).

Ринкова конкуренція змушує господарюючих суб'єктів вишукувати нові, більш гнучкі та ефективні системи оплати праці. В країнах з розвиненою ринковою економікою напрацьовано чимало таких систем і цей досвід є цінним для країн, які ще тільки розбудовують ринкову систему господарювання.

Аналіз найбільш відомих у світі систем заробітної плати показує їхні основні властивості. По-перше, у ці системи закладено принцип знаходження оптимального співвідношення між основною та додатковою частинами винагороди найманого працівника. Основна (базова) частина заробітку зазвичай не перевищує 70-80% всієї суми і виплачується пропорційно рівню кваліфікації працівника. Додаткова частина заробітку включає в себе різні доплати та премії (наприклад, доплати за понадурочну, нічну, шкідливу і складну роботу, бонуси тощо).

По-друге, важливою рисою сучасних систем розрахунків з найманими працівниками є індивідуалізація оплати праці, сенс якої полягає у якомога більшому врахуванні особистого внеску працівника у досягнення різних трудових показників. Таким чином заробітна плата, передусім її преміальна частина, стає гнучкішою, заохочуючи найманого працівника бути дбайливим щодо, наприклад, якості праці, рівня виробітку, бережливого використання обладнання, підвищення власної компетентності, суміщення різних професій, прояву активності, відповідальності, відданості справам фірми, уміння ладити і співпрацювати з іншими людьми.

Необхідним інструментом для забезпечення раціональної диференціації заробітної плати з-поміж різних працівників підприємства (фірми) слугує тарифна система. Тарифна система — це сукупність нормативів, з допомогою яких диференціюється оплата праці різних категорій працівників в залежності від: складності виконуваної роботи, умов праці, інтенсивності та характеру праці, природно-кліматичних умов. Тарифікація праці (робіт і працівників) дає змогу не тільки комплексно оцінити наявні робочі місця, але й визначити відповідні вимоги до кожного працівника: до рівня його кваліфікації (фахової освіти та досвіду), стану здоров'я, рівня відповідальності за безпеку виробництва, виконання графіків поставок продукції тощо.

Найбільш поширені у світі системи оплати праці, як правило, ґрунтуються на погодинній формі заробітної плати та поєднанні її з елементами відрядної форми. Наприклад, система Тейлора, встановлює 50-відсоткову доплату від погодинної ставки при досягненні робітником встановленого рівня продуктивності праці, зате встановлює низьку відрядну розцінку для роботи з продуктивністю вище встановленої.

Ринковою системою господарювання об'єктивно закладено суперечність у відносини між найманими працівниками та їхніми роботодавцями. Ця суперечність проявляється у тому, що наймані працівники як продавці свого виробничого ресурсу (праці) заінтересовані в отриманні максимального доходу, тоді як роботодавці як покупці праці заінтересовані в економії усіх виробничих витрат, адже їхні граничні витрати об'єктивно обмежуються ринковими цінами на товари й послуги. Тому, аби заінтересувати найманих працівників у результатах діяльності всього підприємства, залучити їх до активної співпраці з його керівниками і власниками, в останні кілька десятиліть успішно застосовують різні системи участі працівників у прибутках та в акціонерному капіталі (власності) фірми.

Система участі у прибутках передбачає формування преміального фонду ("робітничого фонду") шляхом відрахувань певної частки прибутку фірми. Далі за встановленими критеріями визначають персональні частки працівників у цьому фонді. Практикуються варіанти, коли: а) ці частки виплачуються як премії щорічно з отримуваного фірмою прибутку; б) вони накопичуються у робітничих фондах і виплачуються разом із процентами, як правило, перед виходом працівника на пенсію. Поширенню системи участі у прибутках сприяє державна політика пільгового оподаткування доходів, що спрямовуються на ці цілі. Як показує практика, протягом двох років впровадження такої системи винагород найманих працівників призводить до підвищення продуктивності праці в середньому на 10-15%.

Система участі в акціонерному капіталі (власності на бізнес) передбачає можливості придбання працівниками фірми її акцій на пільгових умовах, а відтак і залучення їх до участі в управлінні справами корпорації, розподілі її прибутків. У даному випадку робітнича власність формується завдяки попереднім відрахуванням із заробітної плати та прибутків фірми у спеціальні робітничі фонди, керівництво якими покладається на ради, котрі представляють працівників та адміністрацію, або ж доручається банкам і страховим компаніям. В Англії та США, усі кошти підприємств, виділені на участь у таких фондах, звільняються від оподаткування. Крім того, американські компанії мають ще й право на отримання дешевого кредиту та пільгові інвестиції. У європейських країнах законодавство також закріплює ряд податкових пільг для систем участі, у тому числі і стосовно добровільних внесків у фонди самих працівників. У Франції, зокрема, законодавство заохочує безоплатне розповсюдження акцій серед працівників у розмірі середньомісячної зарплати робітника. Стимул тут полягає у тому, що 65% від вартості розповсюджених акцій фінансується державою, але за умови 3-річного блокування продажу цих акцій.

Практика залучення найманих працівників до участі в акціонерному капіталі була започаткована в 1960-х pp. у ФРН, де уряд Л. Ерхарда (архітектора "німецького дива") здійснював програму "народна акція", котра ставила за мету зацікавити найманих працівників і їхніх роботодавців у співпраці та сприяти таким чином прискореному формуванню в країні середнього класу як гаранта політичної стабільності та незворотності ринкових реформ.

У 1970-х pp. уряд США ввів у дію план ESOP (Employee Stock Ownership Plans), яким передбачена фінансова підтримка колективних ініціатив по створенню робітничої акціонерної власності. Цією програмою наймані працівники заохочуються до співучасті у викупі цілих підприємств та організації на основі акціонерного капіталу кооперативів. її механізми передбачають колективне представництво у робітничому трасті (фонді) та отримання через нього пільгового банківського кредиту за умови його комерційного страхування. У міру погашення кредиту шляхом відрахувань від поточного прибутку компанії та фіксованих відрахувань із персональних заробітків придбані акції розподіляються трастом на особисті інвестиційні рахунки працівників, виходячи із рівня накопиченої у трасті заробітної платні. Такі програми користуються значними податковими пільгами, зокрема правом зменшення оподатковуваної бази на величину сум, що спрямовуються на погашення кредиту та виплату дивідендів працівникам. Усі придбані таким чином акції перебувають у володінні трасту і використовуються при голосуванні як єдиний пакет. У разі звільнення з роботи чи виходу на пенсію працівник зобов'язаний продати належні йому по Б80Р-схемі акції на закритому ринку або ж обміняти їх на інші наявні акції.

Реалізація плану Б80Р у США дала змогу найманим працівникам частково чи повністю придбати пакети акцій понад 10 тис. компаній. Цей досвід колективних форм співучасті у капіталі набув деякого поширення і в Європі. Так, в Англії протягом 80-х рр. ("епоха правління М. Тетчер") близько 1900 компаній повністю викуплено їхніми працівниками. У ті ж роки на акціонерній основі стали появлятися кооперативи і в Швеції.

І все ж, практика колективних форм участі в акціонерному капіталі (власності) як одна із найбільш радикальних систем розподілу доходів не набула значного поширення, а тому на ній доволі рідко акцентують увагу науковці. Основними мотивами колективної участі у капіталі називають:

- викуп акцій підприємства, що перебуває у скрутному фінансовому становищі і може припинити своє існування, з метою збереження зайнятості;

- колективний викуп акцій є також однією із форм приватизації державних підприємств, якою забезпечується збереження зайнятості та економія державних витрат;

- викуп акцій з метою захисту компанії від ворожих поглинань. Таким способом, приміром, компанія "Полароїд" у важкий для неї час змогла уникнути поглинання компанією-конкурентом "Шемрок".

Поширення різноманітних форм ефективного стимулювання праці в розвинених країнах зумовлено не тільки силами жорсткої ринкової конкуренції, а й усвідомленням власниками бізнесу важливої ролі так званого людського капіталу в розвитку сучасної економіки. Стає очевидним, що практично повсюдне застосування інформаційно-комп'ютерних технологій, складних техніко-технологічних систем та інших новітніх досягнень науково-технічного прогресу формує нову якість економіки - "економіку знань", у якій саме людині як працівнику відводиться ключова роль. У цьому зв'язку останніми роками великі компанії вже відмовляються від погодинної оплати праці і переорієнтовують систему матеріального стимулювання на фактичну кваліфікацію конкретного працівника (на основі виконуваної ним роботи). Це означає, що такий працівник отримує фіксовану платню за кваліфікацію, а не за години, проведені на робочому місці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірка А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата
  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи