Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

• суб'єктивні характеристики зайнятих працівників: їхня відданість, лояльність, родинні й дружні зв'язки, особисті симпатії тощо.

Пропозиція робочої сили — це кількість праці, котра пропонується за певного рівня ціни даного ресурсу. Величина пропозиції праці також об'єктивно регулюється ринком — законом пропозиції, згідно з яким обсяг пропозиції праці прямо залежить від рівня її оплати: що вища оплата праці, то більше бажаючих працевлаштуватися, і навпаки.

Однак, дія ринкового закону пропозиції щодо праці не є безумовною. Це пов'язано із тим, що економічно активна людина потребує не тільки матеріальних благ, а й вільного часу для особистішого розвитку, перебування у лоні сім'ї. Тому у її поведінці на ринку праці проявляються два взаємовиключних ефекти: ефект доходу та ефект заміщення.

Ефект доходу — це ослаблення мотивації до отримання додаткового заробітку в міру зростання реального доходу працівника, його готовність віддати перевагу вільному часу, або дозвіллю.

Ефект заміщення — це, навпаки, посилення мотивації працівника до збільшення пропозиції праці в міру збільшення його заробітку, готовність пожертвувати власним вільним часом заради отримання додаткового доходу.

Зауважимо: в обох випадках, роблячи свій вибір, працівник зважає на альтернативну вартість, або ціну, власного вільного часу. Якщо вільний час для нього у даний момент є більш цінним, аніж додатковий заробіток, то він робить вибір на користь особистим справам. Коли ж матеріальний добробут сім'ї стає справою більш важливою, тоді доводиться заради роботи жертвувати вільним часом.

Окрім рівня ціни праці, на величину пропозиції праці впливають, зокрема, такі фактори:

• чисельність населення, його вікова й статева структура, стан здоров'я, демографічні зміни;

• наявний рівень освіти і фахової підготовки, практичний досвід;

• соціальні умови (рівень життя, сімейні обставини тощо);

• умови праці;

• престижність певного виду праці, традиції, культура, релігія тощо.

На ринку праці під впливом конкурентних сил попит і пропозиція праці врівноважуються через певний рівень ціни — заробітної плати. Це означає, що за рівноважного рівня заробітної плати (Р) кількість пропонованої праці дорівнює величині попиту на неї (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Модель ринку праці

Підвищення заробітної плати до рівня Р веде до збільшення пропозиції праці і зменшення попиту на неї. Тоді виникає безробіття. Коли ж заробітна плата знижується до рівня Р, тоді пропозиція праці зменшується, а попит на неї відповідно зростає. У цьому випадку загострюється дефіцит праці як ресурсу.

Аналогічні рухи рівня заробітної плати спостерігаються на кожному із сегментів ринку праці, наприклад, на ринках праці металургів і водіїв трамваїв, інженерів і бухгалтерів, юристів і двірників. Ці постійні цінові рухи на різних ринках відбуваються з різною швидкістю і в різних напрямках. Таким чином вони лише відображають гру попиту та пропозиції. У довгочасному періоді диференціація заробітної плати призводить до такого перерозподілу робочої сили між різними видами господарської діяльності в країні, завдяки якому заробітна плата наближається до рівня, достатнього для забезпечення працею кожного виду діяльності.

За сучасних реалій на рівень заробітної плати, крім співвідношення попиту й пропозиції праці, впливають політика держави (встановлення гарантованого законом мінімуму заробітної плати) та поведінка профспілок і об'єднаних підприємців. Ці фактори значно модифікують конкуренцію на ринку праці, особливо еластичність попиту й пропозиції праці, унаслідок чого цей ринок характеризується як ринок з недосконалою конкуренцією. Відтак ціна праці є не лише індикатором цього ринку, який подає відповідні сигнали його суб'єктам, але й виконує соціально-захисну функцію щодо носія цього ресурсу.

Функції ціни праці (заробітної плати):

- мотиваційна — спонукає людину до певної діяльності під впливом внутрішньо-особистісних та зовнішніх факторів (механізм мотивації: людина усвідомлює свої потреби вибирає найліпший для неї спосіб отримання певної винагороди реалізує цей спосіб, себто працює — отримує винагороду — втамовує свої потреби);

- відтворювальна — величина заробітної плати має бути достатньою для забезпечення тривалої працездатності людини, добробуту сім'ї, професійного і культурно-освітнього росту;