Зміст системно-генетичного підходу - розкриття умов зародження, розвитку й перетворення системи. Відносно новим є синергетичний підхід.
Сутність синергетичного підходу полягає в дослідженні процесів самоорганізації та становлення нових упорядкованих структур. Він реалізується в дослідженні систем різної природи: фізичних, біологічних, соціальних, когнітивних, інформаційних, екологічних тощо. Предметом синергетики є механізми спонтанного формування і збереження складних систем, зокрема тих, які перебувають у стані стійкої нерівноваги із зовнішнім середовищем. До сфери його вивчення потрапляють нелінійні ефекти еволюції систем будь-якого типу, кризи і біфукації нестійка фаза існування, що передбачає множинність сценаріїв подальшого розвитку.
З позицій синергетичного підходу неможливо традиційними детерміністськими методами вивчати розвиток складно організованих систем. Як відомо, нестійкість системи розглядається як перешкода, що потребує обов'язкового подолання. Жорсткі причиново-наслідкові зв'язки поступального розвитку мають лінійний характер. Сучасне визначається минулим, а майбутнє - сучасним. Синергетичний підхід передбачає ймовірне бачення світу, базується на дослідженні нелінійних систем. Образ світу постає як сукупність нелінійних процесів. Ідея нелінійності включає багатоваріантність, альтернативність шляхів еволюції та її незворотність. За допомогою синергетичного підходу вивчають дисипативні (нестійкі, слабо організовані) складні системи.
Інструментарій синергетичного підходу дає змогу визначити, що:
• 1) складно організованим системам неможливо нав'язати напрями і шляхи розвитку, можливо лише сприяти (шляхом незначних впливів) процесу самоорганізації;
• 2) неможливо досягти одночасного поліпшення відразу всіх важливих показників системи;
• 3) при кількох станах рівноваги еволюційний розвиток системи відбувається за лінійного зростання ентропії (невизначеності ситуації);
• 4) для складних систем є декілька альтернативних шляхів розвитку;
• 5) кожний елемент системи несе інформацію про результат майбутньої взаємодії з іншими елементами;
• 6) складна нелінійна система у процесі розвитку проходить через критичні точки (точки біфукації), в яких відбувається розгалуження системи внаслідок вибору одного з рівнозначних напрямів її подальшої самоорганізації;
• 7) управляти розвитком складних систем можливо лише в точках їх біфукації за допомогою легких поштовхів, сума яких має бути достатньою для появи резонансу - достатньої амплітуди коливань як усередині системи, так і відносно впливів зовнішнього середовища. Тобто, чим меншою є сума впливів на більший об'єкт або процес у момент біфукації складно організованої системи, тим більший кінцевий синергетичний ефект.
Для ефективного використання синергетичного підходу необхідно: виділити й охарактеризувати у поняттях формальної логіки складну систему або процес, які потребують синергетичного впливу; дослідити стратегію її розвитку, описати можливі рівні і свободи, тобто рівноможливі напрями та шляхи її розвитку; здійснити факторний аналіз можливих шляхів її самоорганізації; визначити мету або бажаний результат (у яких конкретно аспектах необхідно змінити стан певної системи); розробити номенклатуру (перелік) незначних впливів, що сприятимуть самоорганізації хаотичної системи, а також тактику їх застосування; правильно визначити критичний момент біфукації досліджуваної системи.
Відносно новим загальнонауковим методом є інформаційний підхід, сутність якого полягає в тому, що під час вивчення будь-якого об'єкта, процесу чи явища у природі чи суспільстві насамперед виявляються найхарактерніші для нього інформаційні аспекти.
В основі інформаційного підходу лежить принцип інформаційності, згідно з яким:
• - інформація є універсальною, фундаментальною категорією;
• майже всі процеси та явища мають інформаційну основу;
• інформація є носієм сенсу (змісту) всіх процесів, що відбуваються у природі та суспільстві;
• всі наявні у природі та суспільстві взаємозв'язки мають інформаційний характер.
Інформаційний підхід тісно пов'язаний із системним. Він передбачає використання пізнавальних можливостей інформаційних теорій, методів, засобів, організаційних форм і технологій.
Для вчених інформаційна діяльність є невід'ємним складником творчого процесу, одним із важливих обов'язкових елементів наукового дослідження, наприклад, огляд літератури з теми дослідження спостереження, експеримент і т. ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі“ на сторінці 2. Приємного читання.
