Професійна мобільність викладача професійної школи

Теорія і методика професійної освіти

К.З. Сабір'янова досліджувала професійну мобільність в умовах зміни ринку праці. Вона звертається до проблеми професійного вибору в умовах негативних економічних шоків, будує теоретичну модель, за допомогою якої описується динамічний процес створення нового типу професій, що відповідає економічній теорії пошуку роботи. Серед факторів, що аналізуються, - попит на працю та її продуктивність, ефективність пошуку роботи, умови професійної підготовки, динаміка створення і ліквідації робочих місць старого та нового типів, витрати на найм і перенавчання тощо. Авторка наголошує на тому, що локальні умови попиту і пропозиції праці відіграють суттєву роль у визначенні професійної мобільності робітників1. Отже, знання ситуації на ринку праці є необхідним складником професійної мобільності майбутніх фахівців.

М.І. Дяченко та Л.О. Кандибович під професійною мобільністю розуміють можливість і здатність успішно переключатися на іншу діяльність або змінювати види діяльності. Професійна мобільність, на їх думку, передбачає володіння системою узагальнених професійних прийомів і вміння ефективно їх використовувати для виконання будь-яких завдань у суміжних галузях, порівняно легко переходити від однієї діяльності до іншої, а також високий рівень узагальнених професійних знань, готовність до оперативного відбору й реалізації оптимальних способів виконання різноманітних завдань у межах своєї професії. В умовах швидких змін техніки і технології виробництва професійна мобільність стає важливим компонентом кваліфікаційної структури спеціаліста.

На основі визначення професійної мобільності ми проаналізували її види. Поділяючи думку П. Сорокіна, можна стверджувати, що є два види мобільності:

• горизонтальна мобільність - це перехід індивіда чи соціального об'єкта від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому самому рівні, а також зміна місця проживання. Тобто, якщо індивід не змінює свого соціального шару, то йдеться про горизонтальну мобільність. До неї належать територіальна і частково професійна мобільність;

• вертикальна мобільність - це перехід індивіда чи соціального об'єкта від одного соціального шару до іншого (підвищення або пониження по службі, поліпшення або погіршення добробуту). Тобто, якщо індивід змінює соціальний статус (його нова позиція у суспільстві оцінюється вище або нижче порівняно з попередньою), йдеться про вертикальну мобільність1.

Отже, рух фахівця службовими сходинками, пересування від низьких рівнів до високих і навпаки, визначається поняттям вертикальної мобільності. Зміна індивідом виду роботи в межах одного й того самого кола професії або посад визначається як горизонтальна мобільність.

Відтак суспільство може підвищувати чи понижувати статус індивіда. Відповідно розрізняють висхідну та низхідну мобільність, або соціальний підйом і падіння. Висхідна професійна мобільність існує в двох основних формах: як індивідуальний підйом, чи інфільтрація, індивіда з нижчого прошарку у вищий поряд з існуючими групами цього прошарку чи замість нього. Аналогічно низхідна мобільність існує як виштовхування окремих індивідів з високих соціальних статусів на нижчі, так і пониження соціальних статусів цілої групи. Перший випадок нагадує падіння людини з корабля; другий - корабель, що затонув з усіма, хто знаходився на борту.

Практика останніх років свідчить, що в умовах нових для України соціально-економічних відносин педагогічна наука не може не порушувати питання професійної мобільності спеціалістів, оскільки ринок праці висуває підвищені вимоги до якості підготовки молодих фахівців, спроможних до конкурентної боротьби за робочі місця. Отже, одним із найважливіших завдань стає таке реформування навчального процесу, збагачення його рекомендованими наукою педагогічними технологіями, щоб він усебічно сприяв високій ефективності навчання студентів.

В умовах глобалізації суспільних проблем, що призводять до формування сучасного інформаційного суспільства, виникають нові види діяльності, які ставлять людей перед необхідністю мобільно реагувати на зміни особливо в ситуації невизначеності та ризику. Водночас і сама людина поступово все більше усвідомлює самоцінність й унікальність, свою роль у трансформації суспільства та його конструюванні. Образ сучасної людини асоціюється з образом людини, спроможної "вибудовувати своє життя". Сучасна людина повинна мати внутрішню гнучкість, різноманітні інтереси, розуміти цінність самовдосконалення. Саме цими якостями має бути наділений робітник сучасної виробничої сфери.

Система освіти суттєво впливає на інтенсивність мобільності (амплітуду зміни статусу). Рівень мобільності диференціюється в першу чергу за рівнем освіти, професійної кваліфікації, що має фахівець при вступі на перше місце роботи.

Роль освіти у теперішньому суспільстві все більше зростає. Л.Я. Авер'янов вважає, що конкурентоспроможність на світовому ринку праці буде визначатися професійною компетентністю, широким культурним та соціальним світоглядом, а професійна мобільність індивіда прямо пов'язана з рівнем його професійної освіти.

Інтерес до проблем освіти в Україні викликаний насамперед тим, що розвинені держави швидкими темпами переходять до нового типу економіки, який базується на знаннях (knowledge-based economy). Отже, освіта і наука стають пріоритетами державної політики. Здатність України зберегти й підвищити свої позиції у світовому економічному та культурному просторі визначатиметься готовністю держави забезпечити пріоритетне інвестування у вітчизняний інтелектуальний потенціал.

Л. Іонін наголошує на тому, що здобуття освіти є не тільки шляхом зростання соціального статусу, переходом у вищі верстви суспільства, але й засобом засвоєння нових стилів життя. Воно приводить не тільки і не стільки до вертикальної диференціації (розподілу за прошарками, що характеризуються рівнем освіти разом із прибутками тощо), а більше до горизонтальної диференціації, тобто до розподілу студентів/учнів, за групами, що характеризуються різними формами і стилями життя.

Система професійної освіти раніше за інші системи зіткнулася з потребами ринку праці в підготовці компетентних спеціалістів, невідповідністю вузькофункціонального ставлення до себе з потребами сьогодення. У наш час актуальні нові, "глобальні" критерії відбору, невідомі раніше, а саме: здоров'я, знання та досвід роботи в конкретній галузі, знання іноземних мов, уміння налагоджувати контакти з людьми, особистісна привабливість, організаторські здібності, володіння ораторським мистецтвом, наявність ділових зв'язків, працездатність. Тому головним завданням системи професійної освіти вбачається підготовка кваліфікованих, конкурентоспроможних робітників з високим рівнем професійних знань, умінь і навичок та мобільністю, що відповідають науково-технічному прогресу й ринковим відносинам в економіці, виховання соціально активних членів суспільства1. Етап професійного навчання передбачає: оволодіння професійними знаннями, вміннями, навичками; адаптацію до професійного навчально-виховного закладу І нового соціального статусу; формування професійної мобільності, готовності до продовження професійної освіти і самовдосконалення, розвиток професійних інтересів та професійно важливих якостей; уточнення подальшої професійної перспективи. Результат - конкурентоспроможний на ринку праці кваліфікований робітник, спеціаліст, готовий до активної професійної діяльності і переорієнтації на певну професію.

На якості професійного навчання швидко позначається відставання його змісту від змін на ринку праці та його вимог. Найголовніше й найскладніше - змінити зміст процесу підготовки, надати йому соціальної та гуманістичної орієнтації. Враховуючи зазначене вище; зауважимо, що в наш час професійна мобільність стає якістю, необхідною для успішної діяльності особистості в сучасному суспільстві. Досягнення професійної мобільності та підвищення її рівня сприяє задоволенню як базових потреб людини (фізіологічних, комунікативних, захищеності від крайніх нестатків), так і потреб підвищеного рівня (набуття високого соціального статусу, розвитку духовності, саморозвитку). Наявність у суспільстві значної кількості активних, професійно мобільних особистостей стає запорукою підвищення його усталеності, сприяє його процвітанню. З іншого боку, відсутність або недостатня сформованість професійної мобільності часто призводить до неможливості продовжити трудову діяльність та, як наслідок, до особистої трагедії. При цьому на рівні суспільства негативні наслідки відображаються у зниженні темпів економічного зростання, стабільності економічної системи і рівня добробуту громадян1. Функціональне значення мобільності особистості полягає в тому, що вона є рушійним складником мобільності суспільства. Рух вперед, впровадження та розвиток інновацій не можливі без мобільної компетентної діяльності суб'єктів економіки і соціуму.

Вищі навчальні заклади України випускають сьогодні значну кількість фахівців на рік. Саме вони найближчим часом визначатимуть тактику і стратегію соціально-економічного розвитку нашої країни. Водночас XXI ст. висуває нові вимоги до рівня і якості підготовки молодих спеціалістів. В економічних умовах, що змінюються, зростає роль професійно-особистісних якостей, які забезпечують конкурентоспроможність людини на ринку праці, успішність у професійній самореалізації, кар'єрі: загальна компетенція, мобільність, висока працездатність, ініціативність, працелюбність. Успіхів у пошуку роботи в такому динамічному середовищі може досягти лише готова до змін, постійного навчання, комунікабельна людина. Для конкурентоспроможності на ринку праці сьогодні вже недостатньо бути спеціалістом в одній галузі: потрібні знання в суміжних галузях, друга, третя вищі освіти. У зв'язку з цим головним завданням системи освіти є підготовка спеціалістів, які легко навчаються і швидко пристосовуються до змінних умов, та змісту праці, зацікавлених у безперервній освіті. У сфері освіти відбуваються глибокі зміни, пов'язані з удосконаленням традиційної освітньої системи і формуванням системи безперервної освіти та самонавчання людини протягом усього її життя.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Професійна мобільність викладача професійної школи“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

  • Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику

  • Організаційно-педагогічні засади ступеневої освіти в Україні

  • Неперервна освіта як світова тенденція

  • Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

  • Розділ 2. Загальні засади професійної освіти

  • Мета, завдання і принципи професійної освіти

  • Педагогічний процес у професійній школі

  • Політехнічні основи професійно-технічної освіти

  • Структура закладів професійної освіти

  • Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

  • Формування професійної компетентності й особистості майбутнього фахівця у професійних навчально-виховних закладах

  • Виховний процес у закладах професійної освіти

  • Особливості професійної освіти в різних країнах

  • Розділ 3. Дидактика професійної освіти

  • Реалізація діяльнісного підходу в навчанні

  • Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

  • Нові інформаційні технології у вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів. Методика використання комп'ютерів на уроках

  • Базовий та варіативний компоненти у змісті професійної освіти

  • Методи теоретичного професійного навчання та рекомендації щодо їх застосування

  • Словесні методи навчання

  • Наочні методи навчання

  • Індуктивні та дедуктивні методи навчання

  • Репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання

  • Методи стимулювання навчальної діяльності

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

  • Сучасні тенденції розвитку практичних занять

  • Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти

  • Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі

  • Семінарське заняття

  • Консультація

  • Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

  • Рольова гра "Прес-конференція"

  • Ділова гра "Цех"

  • Виробниче навчання, його зв'язок з теоретичними заняттями. Навчання в майстернях навчальних закладів і на виробництві

  • Форми організації виробничого навчання

  • Урок виробничого навчання в умовах полігона

  • Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

  • Особливості дистанційного навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Принципи і типи контролю

  • Форми контролю

  • Організація і методика виконання письмової екзаменаційної (курсової, дипломної, магістерської) роботи: загальна характеристика

  • Послідовність виконання письмових екзаменаційної, курсової, дипломної робіт

  • Робота над текстом екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Підготовка до захисту та захист письмової екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

  • Розділ 4. Особистість викладача в системі професійної освіти

  • Професійна компетентність, професіоналізм

  • Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)

  • Педагогічне наставництво студентської групи у вищій професійній школі

  • Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

  • Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

  • Професійна мобільність викладача професійної школи
  • Професійна усталеність викладача професійної школи

  • Мотиваційний компонент

  • Особистісний компонент

  • Професійно-педагогічний компонент

  • Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі

  • Застосування логічних законів і правил у педагогіці

  • Критика демонстрації

  • Методи дослідження та їх застосування у педагогічній діяльності

  • Методи теоретичних досліджень

  • Методи математичної і статистичної обробки педагогічних досліджень

  • Організація і проведення педагогічних досліджень

  • Аналіз та інтерпретація одержаних даних