Робити вступ до науки потрібно не тільки повідомляючи готові аксіоми, постулати, алгоритми, але насамперед шляхом збудження прагнення довідатися більше, збагнути питання, заради яких й існує наука. Науковий рівень лекції повинен бути завжди трохи вищим ніж звичний для навчальної аудиторії, щоб перед студентами виникали певні труднощі, в подоланні яких вони могли скористатися допомогою педагога.
Характер викладання багато в чому визначає і роботу студента на лекції, але для досягнення справжньої активності кожного на лекції необхідна системна робота. Насамперед необхідно позбутися справжнього чи удаваного ефекту взаємозамінності лекції і навчального посібника. Якщо студент попередньо готується до лекції за навчальною літературою, а лектор не повторює інформацію з цієї літератури, то такий ефект усувається найлегше. Крім того, на лекції корисно систематично підкреслювати, що частину матеріалу студент не знайде в підручнику, а інша частина не викладається на лекції взагалі чи викладається конспективно саме тому, що вона добре висвітлена в навчальній літературі.
Важливо постійно навчати студентів уміння працювати на лекції. Психологи встановили, що докладний запис лекції перешкоджає глибокому осмисленню матеріалу, тому необхідно орієнтувати слухачів на запис тільки основних думок і положень. Необхідно навчати студентів логічному членуванню сприйманого матеріалу, вмінню виділяти вихідні посилання, аргументи, висновки, наслідки, матеріал, що подається для зв'язку й ілюстрації. Тоді студент зможе зосередитися на основному й записати у свій конспект найістотніше.
Корисно, використовуючи проблемні ситуації, спонукати студентів вести уявний діалог з лектором, порівнювати положення, що наводяться, з відомими раніше, перевіряти правильність аргументації. Дуже корисно, якщо студент намагається вирішити висунуту лектором проблему раніше, ніж одержить це рішення від лектора, а потім порівняє своє рішення із запропонованим на лекції. Саме в таких ситуаціях і виникають заперечення, сумніви, запитання. Дуже корисні на лекції прийоми, що сприяють посиленню зв'язку між лектором й аудиторією, починаючи від окремих запитань, що звернені до аудиторії в цілому і припускають відповіді у вигляді загальної реакції чи окремих реплік, й закінчуючи завданнями тестового типу, невеликими бесідами з окремими студентами чи групою студентів. Потрібно подбати і про післялекційну активність студентів, зокрема про те, щоб матеріал лекції був у той самий день закріплений за підручником, а конспект лекції оброблений і доповнений. Інакше студент забуде матеріал лекції і йому доведеться знову його опановувати.
Наведемо кілька підходів до підготовки лекції. Після вивчення відповідного наукового й методичного матеріалу викладачу необхідно визначити вид лекції за її дидактичним призначенням, місце в системі навчального процесу і спосіб побудови, а також спланувати її структуру. Компонування структури лекції пов'язане не тільки з розбиванням матеріалу за логічною формулою "класичного тричлена": введення (постановка проблем і задач), виклад (процес рішення), висновок (результат рішення та наслідки), але і з проробленням основної частини (викладу) з погляду цілей, змісту і засобів навчання. Цілі лекції корисно окреслювати у зв'язку зі здійсненням зазначених раніше основних функцій лекційного викладання, зміст - відповідно до його логічної структури, орієнтуючись на відокремлення ключових ідей та положень, а методи і засоби, поряд з усним монологічним викладом, повинні включати елементи бесіди, демонстрації посібників, моделей, дослідів тощо.
Композиція лекції при такому підході відображає і цільові настанови, і структуру наукового знання, і засоби його оброблення. Причому цілі визначають добір змісту та зв'язки між його елементами (спочатку теза, потім аргументи чи, навпаки, спочатку проблема, потім гіпотеза, аргументи і, нарешті, рішення (теза). Схематично це зображено на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Композиція лекції
Результати підготовчої роботи оформляються у вигляді докладного плану, тез, конспекту. Зазвичай, необхідний конспект усього циклу лекцій, але саме викладення лекцій має проводитися не за конспектом, а за робочим планом, що передбачає послідовне висвітлення, всіх необхідних фактів, цифр, цитат. Такий план потрібен для того, щоб забезпечити вільне проголошення лекції викладачем, тому що вислів "читати лекцію" вживається тепер лише умовно. Встановлено, що читання написаного тексту набагато менш ефективне, ніж його проголошення. Письмове й усне мовлення мають свої особливості і кожне призначене для певних цілей. Під час читання зникає контакт лектора з аудиторією, знижується емоційна сила впливу слова. Таким чином, потрібно рішуче відмовлятися від спроб читання лекції за текстом.
Семінарське заняття
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі“ на сторінці 3. Приємного читання.
