• поважне ставлення до всіх народів Землі, їх суверенітету, до національної і конфесіональної належності, до етнокультурних і релігійних запитів людей, до національних меншин, емігрантів, біженців;
• - здатність долати особистісно-психологічні бар'єри у спілкуванні, негативне ставлення до егоїзму, брутальності, уміння розуміти психічний стан людей, що потрапили в ситуацію міжнаціональних суперечок і конфліктів;
• непримиренне ставлення до націоналізму, шовінізму, расизму, геноциду, пропаганди фашизму та будь-якої іншої расової, релігійної, національної винятковості; терпиме ставлення до світових релігій, до діяльності сил, спрямованих на мирне розв'язання національних, расових та інших конфліктів.
Цілісний підхід до виховання, що поєднує загальнолюдський і національний аспекти, містить:
• громадське і державне регулювання діяльності закладів освіти і культури, ЗМІ, громадських організацій та сім'ї щодо виховання в дусі миру і співдружності народів, поваги до національних особливостей;
• урахування характеру національних відносин, особливостей студентської молоді, підготовки майбутніх фахівців;
• збереження і розвиток дружніх відносин між народами єдиної України, що складались упродовж віків;
• розвиток національних культур та мов народів України, запобігання міжнаціональним, міжетнічним суперечностям і конфліктам;
• рівноправність народів і національних меншин України;
• забезпечення рівності прав та свобод людини і громадянина незалежно від його раси, національності, релігійної належності;
• урахування національних, громадських та загальнолюдських цінностей у вихованні студентської молоді, забезпечення взаєморозуміння і співробітництва між людьми, народами, расами;
• формування в молоді національної самосвідомості, відкритої до сприйняття цінностей інших народів;
• забезпечення культурних потреб представників усіх народів і національних меншин України.
На жаль, у діяльності загальноосвітньої! професійної школи всіх рівнів акредитації виховання перебуває на периферії педагогічного процесу, вся увага прикута до сфери знань. У свою чергу, слід зазначити, що знання, зміст освіти недостатньо зорієнтовані на формування духовності дитини, на усвідомлення основних понять етики - добра і зла, милосердя і жорстокості, правди і кривди.
Навчально-виховний процес у професійних закладах освіти в сучасних умовах не може обмежитися формуванням у майбутніх робітників лише основ професійної майстерності, він має бути орієнтований також на вирішення кардинальних завдань виховання. Новий підхід до перебудови професійної освіти полягає в тому, щоб у центр виховної системи поставити людину. На першому плані мають постати питання якості особистості, яка формується, трудове, моральне, інтернаціональне, патріотичне виховання.
Активізація людського фактора потребує переходу від сім'ї і школи як первинних виховних установ, їх педагогізації, до виховної дії суспільства, в тому числі і трудових колективів. Важливим показником соціальної цінності кожної форми праці є те, наскільки вона залучає кожного зі студентів/учнів до колективного життя, відкриваючи при цьому індивідуальні сильні сторони кожного, наскільки члени колективу відчувають потребу навчатися один в одного, допомагати один одному, діяти і спілкуватися один з одним тощо.
У проекті Закону України "Про виховання дітей та молоді" зазначено, що виховна робота у професійно-технічному навчальному закладі спрямовується на виховання конкурентоспроможних в умовах ринкової економіки робітників і нерозривно пов'язується з навчально-виробничим процесом. Основним завданням виховної роботи у професійно-технічному навчальному закладі є створення умов для формування та розвитку учнів як кваліфікованих, соціально відповідальних працівників на засадах загальнолюдської моралі, духовності та культури.
Розгляд професійної школи як єдиної виховної системи передбачає комплексний підхід в організації виховних дій, спрямований насамперед на вдосконалення всієї системи в цілому, а не окремих її компонентів. Програма виховання повинна містити короткий, але науково обґрунтований аналіз особистості майбутнього фахівця, розкривати зміст виховної роботи за роками навчання, адекватний основним структурам особистості, враховувати сфери навчально-виробничої діяльності, життя і побуту студентів, у яких реалізуються відповідні завдання виховання, методи й форми роботи.
Структуру виховної системи зі студентським колективом можна подати у вигляді понятійної моделі, вичленувавши в ній такі основні компоненти: цільова настанова, зміст виховання, основні напрями виховної роботи, її організаційні форми, управління, взаємодія з довкіллям.
Виховання має ґрунтуватися на чіткій, послідовній і педагогічно виправданій роботі, в якій беруть участь усі ланки навчально-виховного процесу. Під час планування навчально-виховного процесу потрібно враховувати вимоги поступового формування світоглядних понять та організації життєвої практики тих, хто навчається, визначити виховну роль кожного предмета на різних етапах навчання, чіткі взаємозв'язки між теоретичним і виробничим навчанням та поза класною роботою. Необхідно розробити наукові принципи формування діалектичного світогляду в тих, хто навчається, на уроках суспільних дисциплін, виховання свідомого ставлення до праці, принципи і методи організації та проведення змагань, педагогічні умови й методи виховання суспільно-політичної активності студентів, військово-патріотичного виховання, правової освіти, спільної діяльності училища і базового підприємства з виховання майбутніх фахівців. Виробнича праця відіграє значну роль у формуванні морального образу молоді, трудових колективних відносин. Завдяки навчанню на основі виробничої праці в училищах між учнями встановлюються відносини, що сприяють вихованню колективізму, дружби і працелюбності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виховний процес у закладах професійної освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.
