– навчальних занять із фізкультури, вивчення біологічних предметів;
– позакласної та позашкільної виховної роботи; залучення учнів до різноманітної практичної діяльностіта ін.
• 5. Моральне виховання – це прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань та потреби поводити себе згідно з моральними нормами, які діють у суспільстві, опанування духовної культури людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування таких кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей та етичних норм повинно стати нормою поведінки: не кради; не зраджуй; не свідчи брехливо; уникай неправди; не побажай того, що належить іншим; люби й шануй батьків своїх; люби працю та працюй сумлінно; не завдавай шкоди навколишньому світу; остерігайся згубних звичок; будь милосердним і поважай інших та ін. [13, с. 127].
Моральні якості української нації завжди були в основі цих й інших загальнолюдських норм поведінки.
Реалізація вищезазначених вимог передбачає формування в молоді розумних матеріальних потреб, гуманного ставлення до людей; свідомого, творчого ставлення до праці, бережного ставлення до природи, непримиримості до вживання алкоголю, наркотиків, нікотину, формування розумних стосунків з особами протилежної статі та підготовку учнів до сімейного життя, виховання свідомої дисципліни, обов'язку, відповідальності тощо.
Наведений вище своєрідний моральний кодекс українського народу закладений у народних звичаях, традиціях, афоризмах, казках, прислів'ях.
Моральність українського народу відроджується й стверджується в гострій боротьбі з аморальністю.
Моральне виховання розпочинається в сім'ї, продовжується пізніше в процесі соціалізації особистості при сприянні таких соціальних інститутів, як:
• дошкільні виховні та загальноосвітні навчальні заклади;
• професійні навчальні заклади;
• засоби масової інформації;
• заклади культури й мистецтва;
• підприємства та організації.
Важливою є спільна робота вчителів і вихователів, постійний тактовний контроль за учнями, безкомпромісні вимоги до них.
6. Естетичне виховання – це виховання в молоді естетичних поглядів та смаків, які грунтуються на народній естетиці й найкращих надбаннях цивілізації, вироблення вмінь примножувати культурно- мистецьке надбання народу, відчувати та відтворювати прекрасне в повсякденному житті.
Отже, гармонійний розвиток особистості не можливий без її естетичної вихованості.
Структура естетичної свідомості [7, с. 127-129]:
• а) естетичні сприймання (проявляються в спостережливості, умінні помітити найсуттєвіше, відчувати радість від побаченого чи відкритого);
• б) естетичні почуття (відчуття насолоди, яке отримує людина, сприймаючи прекрасне);
• в) естетичні судження (передають ставлення особистості до певного об'єкта чи явища);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні напрями національного виховання“ на сторінці 3. Приємного читання.
