Серцево-судинна система вражає своєю здатністю негайно реагувати на постійно змінювані потреби нашого організму. Усі функції організму і практично кожна клітина тією або іншою мірою залежать від цієї системи. Будь-якій системі кровообігу необхідні три компоненти: 1) насос (серце); 2) система каналів (кровоносні судини); 3) рідинне середовище (кров).
Серце має два передсердя, котрі виконують роль приймаючих камер та два шлуночки, виконуючі роль насоса. Серце забезпечує циркуляцію крові по усій системі судин.
Кровотоку серці. Капілярна кров, що прокладає свій шлях між клітинами організму, доставляючи кисень та поживні речовини і забираючи продукти обміну речовин, повертається через великі вени – верхню і нижню порожнисті вени – у праве передсердя. У цю камеру надходить уся дезоксигенована кров.
Із правого передсердя кров, проходячи через правий антріовентрикулярний отвір, попадає у правий шлуночок, котрий проштовхує кров у легеневу артерію, при цьому півмісяцеві клапани, що знаходяться у її усті, притиснуті током крові до її стінок. Таким чином, права частина серця являє собою легеневу частину кровообігу, котра надсилає кров, що пройшла через увесь організм, у легені для реоксигенації.
Отримавши свіжу порцію кисню, кров покидає легені через легеневі вени і повертається у ліве передсердя серця. У цю камеру надходить уся оксигенована кров. З лівого передсердя кров через відкритий антріовентрикулярний лівий мітральний клапан надходить у лівий шлуночок. Звідти вона попадає в аорту, а потім до усіх тканин організму. Ліва частіша серця називається системою. Вона отримує оксигеновану кров з легенів і постачає її* в усі тканини організму.
Міокард. Збірна назва серцевого м'яза – міокард. Товщина міокарда безпосередньо залежить від навантаження на стінки серцевих камер. Лівий шлуночок – це найпотужніша із чотирьох камер серця. За допомогою скорочень вона має викачувати кров, надсилаючи її через увесь системний шлях. Коли тіло перебуває у сидячому або стоячому положенні, лівий шлуночок має досить енергійно скорочуватися, щоб подолати дію земного тяжіння, котре виявляєтьсяу накопиченні крові у нижніх кінцівках.
Про значну потужність лівого шлуночка свідчить велика товщина (гіпертрофія) його м'язової стінки порівняно з іншими камерами серця. Ця гіпертрофія є результатом вимог, що ставляться до серця як у спокої, так і в умовах помірного фізичного навантаження. При інтенсивніших фізичних навантаженнях, зокрема, під час інтенсивної аеробної діяльності, коли потреба працюючих м'язів у крові значно збільшується, вимоги, що ставляться до лівого шлуночка, ще більше зростають. З часом він реагує збільшенням свого розміру, подібно до скелетного м'яза.
Провідна система серця. Серцевий м'яз володіє унікальною здатністю продукувати свій власний електричний сигнал, що дозволяє йому ритмічно скорочуватися без нервової стимуляції (автоматія серця). Без нервової та гормональної стимуляції природжена частота серцевих скорочень становить у середньому 60-85 ударів на хвилину. У тренованих людей цей показник може бути нижчим.
Провідна система серця складається з чотирьох компонентів:
• 1) синусоатріального (СА) вузла,
• 2) антріовентрикулярного (АВ) вузла,
• 3) пучка Гіса,
• 4) волокон Пуркінє.
Імпульс серцевого скорочення виникає у СА вузлі – групі особливих волокон серцевого м'яза, розміщених у задній стінці правого передсердя. Оскільки ця тканина генерує імпульс зазвичай з частотою 60-85 уд/хв, то СА вузол називають водієм ритму серця (пейсмейкером), а встановлювану ним частоту серцевих скорочень – синусовим ритмом. Електричний імпульс, продукований СА вузлом, проходить через обидва передсердя і досягає АВ вузла, розміщеного поблизу перегородки правого передсердя біля центру серця. Коли імпульс поширюється по передсердям, вони отримують сигнал скорочення і миттєво його здійснюють.
АВ вузол проводить з передсердь на шлуночки. Імпульс, проходячи через АВ вузол, запізнюється на 0,13 с, а потім надходить у пучок Гіса. Ця затримка дозволяє передсердям повністю скоротитися, перш ніж це зроблять шлуночки, забезпечуючи їхнє максимальне наповнення. Пучок Гіса тягнеться вздовж міжшлуночкової перегородки. Праве і ліве відгалуження пучка заходять в обидва шлуночки. Вони надсилають імпульс до верхівки серця. Кожне відгалуження пучка Гіса поділяється на численні дрібні гілочки, котрі тягнуться по усій перегородці шлуночка. Ці термінальні відгалуження пічка Гіса називаються волокнами Пуркінє. Вони проводять імпульс збудження через шлуночки майже у 6 разів швидше, ніж решта ділянок провідної системи серця. Така швидка провідність дає змогу усім частинам шлуночків скорочуватися майже одночасно.
Позасерцева регуляція діяльності серця. Хоча серце генерує власні електричні імпульси (внутрішньосерцева регуляція), їхній вплив та хронометраж можуть змінитися. За нормальних умов це відбувається здебільшого завдяки трьом позасерцевим системам:
• 1) парасимпатичній нервовій системі,
• 2) симпатичній нервовій системі,
• 3) ендокринній системі (гормони).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура та функції серцево-судинної системи“ на сторінці 1. Приємного читання.
